Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №439/1976/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/1976/25 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.

Провадження № 22-ц/811/2079/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Федчун Н. С.,

з участю - представника відповідачів - адвоката Хацкевича Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Щедра Нива» про визнання відсутнім права оренди, визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Західна Агровиробнича Компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Щедра Нива» (далі - ТОВ ВТП «Щедра Нива»), в якому просило:

- визнати укладеною додаткову угоду № б/н до договору оренди землі від 10 лютого 2014 року між ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» та ОСОБА_1 ;

- визнати відсутнім у ТОВ ВТП «Щедра Нива» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4620387000:03:012:0015, площею 1, 984 га, розташованої на території Суховільської сільської ради Золочівського району;

- скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди, номер запису: 60874633.

Позов мотивований тим, що 10 лютого 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Прогрес Плюс» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) був укладений договір оренди належної останньому земельної ділянки (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015). На підставі додаткової угоди від 24 липня 2018 року змінено орендаря за цим договором на ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» та визначено новий строк договору - 7 років (до 24 липня 2025 року). Позивач добросовісно виконував свої обов`язки орендаря, умови оренди не порушував, у зв`язку із чим мав переважне право поновити договір оренди на новий строк, тому 09 квітня 2025 року направив орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити дію договору між ними та два примірника відповідної додаткової угоди. Відповіді на цей лист ОСОБА_1 не надав, заперечень орендодавця проти продовження договору позивач не отримував, у зв`язку із чим позивач вважає поновленим договір оренди землі від 10 лютого 2014 року відповідно до частин п`ятої, шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Проте, 24 липня 2025 року між відповідачами, з порушенням переважного права позивача, був укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ТОВ ВТП «Щедра Нива» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Рішення суду оскаржило ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», подавши в червні 2026 року через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року, ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідач ОСОБА_1 не надав суду належних доказів того, що ним було надіслано позивачу саме повідомлення про припинення договору оренди землі, оскільки в матеріалах справи відсутні опис вкладення у лист та розрахунковий документ, встановленої відповідним законодавством форми та змісту. Наявні в матеріалах справи фіскальний чек та ф.119 не можуть підтверджувати направлення саме заперечень на продовження договірних відносин. Поряд з цим зазначає про те, що подане ОСОБА_1 до суду повідомлення не відповідає вимогам, встановленим статтею 33 Закону України «Про оренду землі», складене раніше отримання ним листа позивача про намір поновити дію договору оренди земельної ділянки. Така поведінка орендодавця свідчить про ухилення від виконання покладених на нього законом обов`язків та є проявом недобросовісності. Навіть якщо припустити факт направлення даного повідомлення позивачу, то наведене свідчить, що орендодавець не мав наміру навіть розглядати запропоновані позивачем умови договору оренди землі, а його дії були направлені лише на припинення договору оренди землі з позивачем та передання земельної ділянки в користування іншій особі в порушення переважного права позивача. Суть переважного права полягає саме у наданні орендареві пріоритету на орендовану ним земельну ділянку перед іншими особами, але на рівних з ними умовах, запропонованих орендодавцем. Отже, фактично наведені дії відбулися з метою перешкоджання поновленню договору оренди з первісним орендарем за будь-яких умов. Наведене свідчить про зловживання орендодавцем (власником землі) правом, з метою створення позивачу штучних перешкод та заподіяння йому шкоди. Щодо стягнутих судом з позивача витрат на правничу допомогу, вважає їх розмір не повністю обґрунтованим, який не відповідає критерію розумності та необхідності. Так, представником ТОВ ВТП «Щедра Нива» не вимагалось вивчення по даній справі значного обсягу документів, оскільки об`єкт оскарження один і відповідно доказова база також стосуються виключно одного предмету. В акті приймання передачі наданих послуг від 16 квітня 2026 року зазначено найменування послуг: консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно - процесуального законодавства, написання процесуальних документів, представництво у судді, проте даний акт не містить жодної інформації про фактичний час, витрачений адвокатом на виконання кожної послуги, що унеможливлює перевірку реальності та необхідності заявлених витрат.

У червні 2026 року від відповідачів у справі через підсистему «Електронний суд» надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником Хацкевичем Р. М., в якому міститься прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення суду. Відзив на апеляційну скаргу містить попередній розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ ВТП «Щедра Нива» очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 12 000 грн 00 коп.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представник відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК України, визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справиабо витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 10 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Прогрес-Плюс» було укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів Суховільської сільської ради Бродівського району, площею 1, 9838 га (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015), строком на 10 років, із внесенням орендної плати до 31 грудня кожного року.

24 липня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Прогрес-Плюс» та ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» укладено додаткову угоду до договору оренди землі (земельної ділянки площею 1, 9840 га (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015), відповідно до якої за згоди орендодавця ТОВ «Прогрес-Плюс» передав, а новий орендар ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Крім зміни орендаря, сторони внесли наступні зміни:

- договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту його укладення, але в будь-якому випадку додаткова угода та право оренди є чинною до закінчення збирання орендарем врожаю;

- після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця по намір продовжити його дію.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, 24 липня 2018 зареєстроване ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» право оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015).

Відповідно до платіжних відомостей, позивачем сплачено ОСОБА_1 орендну плату: за 2021 рік - 09 вересня 2021 року, за 2022 рік - 21 грудня 2022 року, за 2023 рік - 04 жовтня 2023 року, за 2024 рік - 19 грудня 2024 року.

09 квітня 2025 року ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення від 03 квітня 2025 року № 2495 про намір поновити дію договору оренди земельної ділянки від 24 липня 2018 року (земельна ділянка, площею 1, 984 га, кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015) та два примірники додаткової угоди.

Ці документи одержані орендодавцем 30 квітня 2025 року, що підтверджується описом вкладення № 0505285555510, інформацією про відстеження відправлення № 0505285555510 з сайту Укрпошта.

Проектом зазначеної додаткової угоди передбачена домовленість сторін:

- доповнити розділ «Строк дії Договору»: «Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього Договору Сторони не мають та ними не направлялися.»;

- доповнити розділ «Умови використання земельної ділянки»: «Поновлення Договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі Сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається. Сторона даного Договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення цього Договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення Договору не пізніше, ніж за 1 (один) місяць (якщо інший більший строк, не буде передбачений законодавством) до дати закінчення строку дії Договору, з одночасним відправленням іншій Стороні за Договором повідомлення про подання заяви про виключення з ДРРПНМ відомостей про поновлення Договору.»;

- доповнити розділ «Прикінцеві положення» положеннями наступного змісту: «Сторони домовилися, що для комунікації з приводу виконання умов Договору, Орендар використовує усі можливі засоби зв`язку, в тому числі: направлення рекомендованих листів з повідомленнями на адресу Орендодавця, вказану у реквізитах даного Договору; повідомлення Орендодавця за номером телефону , вказаним ним у цьому Договорі (усно, текстові/голосові повідомлення у будь-який доступний спосіб); направлення листів/повідомлень на адресу електронної пошти Орендодавця. При цьому, офіційною адресою електронної пошти Орендодавця є: email:____________, офіційною електронною адресою електронної пошти Орендаря є: e-mail: zakhidnaahro-co-llc@ulf.com.ua. Сторони погодилися, що у випадку відсутності зв`язку з Орендодавцем та неможливістю повідомити його про виконання даного Договору способами, зазначенимиу цьому пункті Договору, Орендар має право публікувати інформацію, оголошення та ін. повідомлення щодо виконання даного Договору на своєму сайті: https://www.ulf.com.ua та такий спосіб повідомлення Орендодавця вважається достатнім.».

21 травня 2025 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» повідомлення від 24 квітня 2025 року про відсутність намірів на укладення нових договорів оренди землі (земельної ділянки, площею 1, 9840 га, кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015) після закінчення строку раніше укладеного договору.

Вказане повідомлення, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вручене позивачу за довіреністю 26 травня 2025 року.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав, 24 липня 2025 року зареєстрований договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015), укладений 24 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ ВТП «Щедра Нива» строком на 10 років.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Положеннями статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В силу вимог частин першої-третьої, п`ятої-шостої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до приписів частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 604/617/24, від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору

Матеріалами справи встановлено, що до закінчення строку дії договору оренди, ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» листом від 03.04.2025 повідомило ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом з тим, ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» направив повідомлення про припинення договору оренди землі у зв`язку із закінченням строку договору оренди. У повідомленні відповідач ОСОБА_1 висловив відсутність наміру надалі продовжувати строк дії договору оренди з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» щодо належної йому на праві власності земельної ділянки площею 1, 9840 га, кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015. Вказаний лист ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» отримало 26.05.2025.

У постанові від 28 вересня 2020 року (справа №272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах ОСОБА_1 висловив відсутність наміру надалі продовжувати строк дії договору оренди з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія».

Установивши, що між ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди (б/н) до договору оренди землі від 10 лютого 2014 року (б/н) укладеною між ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» та ОСОБА_1 , оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23), від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799 св 24), від 16 грудня 2024 року у справі № 604/6/24 (провадження № 61-13357 св 24).

Посилання позивача на відсутність у ТОВ ВТП «Щедра Нива», права оренди земельної ділянки 1, 9840 га, кадастровий номер: 4620387000:03:012:0015, так як цей договір було укладено з новим орендарем, чим, на його думку, було порушено переважне право ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на укладення такого договору, є безпідставними, оскільки установлено відсутність факту порушеного переважного права ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки та волевиявленні на переукладення договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що новий договір оренди спірної земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВТП «Щедра Нива» до моменту закінчення строку дії договору щодо цієї земельної ділянки з позивачем, є безпідставними, оскільки не впливають на вирішення цього спору та не спростовують вищевказаних встановлених судом першої інстанції обставин, у тому числі щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договірних відносин з позивачем.

Встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, суд, врахувавши положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», дійшов вірного висновку про те, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту.

Так, наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено, а отже заявлений позов задоволенню не підлягає як правильно встановив це суд першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відтак такі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина перша, друга статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до частин першої статті 4 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з визначення, наведеним у пункті 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правничої допомоги, це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону № 5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 Закону № 5076-VI).

При цьому стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро та/або адвокатське об`єднання та/або адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (статті 13, 14, 15 Закону № 5076-VI).

Аналіз наведених положень З Закону № 5076-VI дозволяє виснувати, що:

- лише адвокат є тією фізичною особою, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

- договір про надання правничої допомоги, на підставі якого здійснюється адвокатська діяльність згідно з нормою частини першої статті 26 Закону №5076-VI, в силу норми пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону є домовленістю, за якою саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням (постанова Верховного Суду від 31 травня 2023 року в справі № 757/13974/21-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року в справі № 757/33206/22-ц.

При цьому поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи в суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. №1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку, визначеному частиною четвертою статті 137, частиною сьомою статті 139 та частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року в справі № 234/11448/21, від 21 грудня 2022 року в справі № 202/2864/21 і від 15 лютого 2023 року в справі № 643/16961/19.

Згідно зі частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (частина перша статті 26 Закону № 5076-VI).

Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року в справі № 761/5870/24).

У даній справі під час її апеляційного перегляду встановлено таке.

Професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ ВТП «Щедра Нива» надавав адвокат Хацкевич Р. М., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВО № 1118595, виданого 02 жовтня 2025 року відповідно до договору про надання правової допомоги №02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року.

У відзиві ТОВ ВТП «Щедра Нива» на позовну заяву зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, які цей відповідач очікує у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 12 000 грн 00 коп.

У квітні 2026 року, тобто до ухвалення судом рішення по суті спору, ТОВ ВТП «Щедра Нива» подало клопотання про стягнення судових витрат, в якому просило стягнути з позивача на свою користь витрати на надання правової допомоги, в розмірі 8 000 грн 00 коп.

До клопотання додано копію договору про надання юридичних послуг №02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Правник Експерт» та ТОВ ВТП «Щедра Нива», згідно з умовами якого загальна вартість юридичних послуг, що надаються на умовах цього договору, визначається в рахунку та підтверджується сторонами у акті приймання-передачі (пункт 4.1. цього договору). У пункті 4.3 цього договору сторони погодили, що виконавець самостійно визначає оплату власних послуг залежно від складності та об`єму поставлених завдань, а також підраховує додаткові платежі, які потрібні для надання послуг в повному обсязі та включає їх у загальну вартість юридичних послуг.

До клопотання також додано копію додатку № 39/25 до договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року, яким затверджено акт приймання-передачі наданих послуг від 16 квітня 2026 року, згідно з яким виконавцем були надані такі послуги: консультації з питань застосування земельного, цивільного та цивільно-процесуального законодавства; написання процесуальних документів, представництво в суді - на загальну суму 8 000 грн 00 коп.

Також додано платіжну інструкцію № 175 від 07 квітня 2026 року, згідно з якою ТОВ ВТП «Щедра Нива» сплатило на рахунок ТОВ «Правник Експерт» грошові кошти в сумі 8 000 грн 00 коп., на підставі договору про надання юридичних послуг № 02/10/25/01 від 02 жовтня 2025 року.

Копія клопотання, разом з доданими до нього документами надіслана до електронного кабінет позивача, що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представник ТОВ ВТП «Щедра Нива» не взяв участь у жодному судовому засіданні, які були проведені по справі, у тому числі в режимі відеоконференції.

Також в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, яке би було подане після подання ТОВ ВТП «Щедра Нива» клопотання про стягнення судових витрат.

Проте, оскільки матеріали справи не містять належних доказів понесених ТОВ ВТП «Щедра Нива» витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась їм у справі адвокатом Хацкевичем Р. М., що згідно наданого до справи ордеру здійснює адвокатську діяльність індивідуально, а також відповідного договору про надання правової допомоги з цим адвокатом, та на підставі якого останнім видано ордер, що позбавляє можливості визначити розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат цього адвоката, адже укладений між ТОВ ВТП «Щедра Нива» та ТОВ «Правник Експерт» договір про надання юридичних послуг не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону № 5076-VI, відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу в порядку, передбаченому ЦПК України. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для компенсації ТОВ ВТП «Щедра Нива» витрат на юридичні послуги ТОВ «Правник Експерт».

При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ТОВ «Правник Експерт» має статус адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання, з яким ТОВ ВТП «Щедра Нива» укладено договір про надання правової допомоги, та яке би уповноважило працюючого у цьому адвокатському бюро (адвокатському об`єднанні) адвоката Хацкевичем Р. М. або з яким у нього був би укладений відповідний договір про співпрацю, на представництво інтересів ТОВ ВТП «Щедра Нива» цим адвокатом у даній справі, шляхом видачі відповідного ордера саме адвокатським бюро (адвокатським об`єднанням).

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2025 року в cправі № 906/906/21.

Тому рішення суду першої інстанції в оскарженій частині належить скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ ВТП «Щедра Нива» у стягненні з позивача на його користь, понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті, постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному і всебічному з`ясуванні всіх дійсних обставини спору сторін. Суд у цій частині вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в цій частині та задоволення поданої апеляційної скарги в цій її частині, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають обставинам справи, то у цій частині таке слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів в частині вирішення спору по суті дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, та про скасування рішення суду лише в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 04 травня 2026 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Щедра Нива» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні таких витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич