Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №450/5872/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5872/24 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/2737/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника –

ОСОБА_2 , представника відповідача –

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального проступку, в розмірі 100000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.11.2024 року в справі №450/3092/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., за те, що 24.06.2024 року, близько 00:00, ОСОБА_5 , перебуваючи на подвір`ї свого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно та умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю, завдав удари руками та ногами по тілу потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Зазначав, що відповідач є його сином і внаслідок вчинення останнім по відношенню до нього, як батька, умисного протиправного діяння, позивач переніс великий емоційний стрес, що супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє життя та здоров`я, а також фізичний біль та страждання через нанесення йому тілесних ушкоджень. Наслідки пережитого він відчуває й на даний час.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди. В іншій частині позову – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 3028 грн. судового збору .

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ОСОБА_4 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції розглядав дану справу про відшкодування моральної шкоди, ґрунтуючись на вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.11.2024 року у кримінальній справі №450/3092/24, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме у спричиненні легких тілесних ушкоджень та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

В описовій частині вироку детально викладено обставини конфлікту, що стався 24.06.2024 року, під час якого ОСОБА_4 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Наголошує, що важливою обставиною, яка була встановлена у кримінальному провадженні та відображена у рішенні суду першої інстанції, є повне визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому діянні.

Вважає, що факт щирого каяття та визнання провини перед близькою особою є суттєвою обставиною, яка мала б бути врахована судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Додає, що визнання судом першої інстанції факту недоведеності розміру заявленої позивачем шкоди при одночасному присудженні значної суми, свідчить про порушення принципу змагальності сторін та тягаря доказування, а також про відсутність належного обґрунтування судового рішення.

Вважає, що суд фактично перебрав на себе функцію доказування розміру шкоди, що не відповідає принципам цивільного судочинства.

Наголошує, що визначення розміру моральної шкоди залежить, зокрема, від глибини фізичних та душевних страждань та ступеня вини особи.

За позицією відповідача, щире каяття та визнання вини можуть суттєво зменшити глибину душевних страждань потерпілого, оскільки це є формою визнання порушеного права та, можливо, примирення.

17.09.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він висловив свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Зокрема, зазначає, що каяття відповідача ОСОБА_1 було враховане Пустомитівським районним судом Львівської області при призначенні мінімального покарання за вчинення кримінального проступку, проте, воно не усуває самого факту завдання моральної шкоди і не може нівелювати право потерпілого на компенсацію.

Наголошує, що вчинене правопорушення є не лише кримінально караним, а й глибоко аморальним за своїм характером діянням, оскільки воно мало місце у сімейних відносинах між батьком та сином.

Вказує, що суд першої інстанції індивідуалізував оцінку заподіяної моральної шкоди, а саме: врахував тип порушення (умисне насильство щодо батька вночі на подвір`ї), характер і тривалість пережитих фізичних та душевних страждань, а також принцип недопущення збагачення. Саме тому з заявлених 100000 грн. судом присуджено лише 30000 грн., що демонструє поміркованість i баланс інтересів сторін.

В судове засідання апеляційного суду 18.08.2026 року сторони з`явились.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 20.08.2026 року о 12:50.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.11.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Вироком встановлено, що ОСОБА_4 24.06.2024 року, близько 00:00, перебуваючи на подвір`ї свого будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю, завдав удар кулаком правої руки в перенісся, внаслідок чого потерпілий впав на траву, де ОСОБА_4 продовжив наносити удари руками та ногами по тілу потерпілого та після того, як потерпілий піднявся на ноги, наніс останньому ще удар правою рукою в спину, внаслідок чого останній впав на асфальт, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді двох синців в навколоочних ділянках, одного синця в ділянці правого плечового суглоба, чотирьох саден на правій кисті, одного садна на правому стегні та одного садна в ділянці лівого колінного суглоба, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю.

Тобто, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

Установлені обставини справи свідчать про наявність в діянні відповідача, вчиненого щодо позивача, вини та умислу на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч.1 ст.1177 ЦК України).

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Отже, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У рішенні від 12 липня 2007 року у справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме: заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , останньому було заподіяно моральної шкоди, що виразились у фізичному болю та стражданнях від отриманого ушкодження здоров`я.

При цьому, враховується, що протиправне діяння вчинено відповідачем по відношенню до свого батька, а також сам характер вчиненого правопорушення: умисне нанесення численних ударів руками та ногами в різні ділянки тіла потерпілого, побиття його ногами в лежачому положенні, що свідчить про невиправдану агресію та зневагу.

Колегія суддів наголошує, що приниження честі та гідності, якої зазнав позивач внаслідок жорстоких, цинічних та повторних дій свого сина, є набагато глибшою, ніж y випадку конфлікту з будь-якою іншою особою, оскільки порушено природні основи сімейних відносин, зокрема, довіру, взаємоповагу, моральний обов`язок дитини перед батьками.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції виходив із власного переконання, враховуючи факт заподіяння позивачу саме легких тілесних ушкоджень, ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та його наслідки, обсяг фізичних та душевних страждань позивача, поведінку відповідача, і дійшов висновку, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, що моральне відшкодування у розмірі 30000 грн. є належним способом відновлення прав позивача.

З цим висновком погоджується й колегія суддів, оскільки такий ґрунтується на вимогах законодавства та дійсних обставинах справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам у справі, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич