Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №320/59673/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Київ № 320/59673/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб - 218 647, 21.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку та має непогашений податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб. Крім того, на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань відповідно до статті 129 Податкового кодексу України було нараховано пеню у розмірі 1 110,10 грн. З урахуванням наявної переплати у розмірі 33 785,27 грн загальна сума непогашеного податкового боргу відповідача станом на час звернення до суду становить 218 647,21 грн. Оскільки вжиті контролюючим органом заходи не призвели до добровільного погашення заборгованості, Головне управління ДПС у Київській області, керуючись пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, звернулося до суду з вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 218 647,21 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0601134706299, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно задекларовано податкові зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, зокрема, відповідно до:

- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 10.01.2024 №9367069264 у сумі 75 565,08 грн;

- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 15.04.2024 №9093990420 у сумі 84 819,21 грн;

- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 18.07.2024 №9200556772 у сумі 33 262,21 грн;

- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 29.10.2024 №9322435073 у сумі 57 675,88 грн.

Водночас самостійно визначені відповідачем грошові зобов`язання у встановлені законодавством строки у повному обсязі сплачені не були, у зв`язку з чим за відповідачем виникла заборгованість зі сплати єдиного податку.

Крім того, відповідно до даних інтегрованої картки платника на суму несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань відповідачу нараховано пеню у розмірі 1 110,10 грн.

З урахуванням наявної переплати у розмірі 33 785,27 грн загальний розмір податкового боргу ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб становить 218 647,21 грн, що підтверджується довідкою про заборгованість та даними інтегрованої картки платника.

З метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано податкову вимогу від 20.09.2024 №0013131-1306-1036, яку направлено відповідачу засобами поштового зв`язку за її податковою адресою.

Вказане поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Доказів оскарження або скасування зазначеної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Київській області станом на 06.12.2024 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг, що підлягає стягненню, у загальному розмірі 218 647,21 грн, який у повному обсязі складається із заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб.

Наявність та рух заборгованості також відображені в інтегрованій картці платника податків за 2024 рік.

Оскільки зазначена сума податкового боргу відповідачем у добровільному порядку не погашена, Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 218 647,21 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у примусовому порядку.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем самостійно визначено податкові зобов`язання з єдиного податку шляхом подання відповідних податкових декларацій. Таким чином, зазначені в деклараціях суми набули статусу узгоджених грошових зобов`язань та підлягали сплаті відповідачем у встановлені законом строки.

Разом з тим доказів сплати таких зобов`язань у повному обсязі матеріали справи не містять. При цьому, відомості інтегрованої картки платника, довідка про заборгованість та подані контролюючим органом податкові декларації підтверджують наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Суд враховує, що загальна сума податкових зобов`язань, визначених відповідачем у податкових деклараціях від 10.01.2024 №9367069264, від 15.04.2024 №9093990420, від 18.07.2024 №9200556772 та від 29.10.2024 №9322435073, з урахуванням нарахованої пені та наявної переплати, сформувала податковий борг у розмірі 218 647,21 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано податкову вимогу від 20.09.2024 №0013131-1306-1036 та направлено її відповідачу засобами поштового зв`язку за податковою адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстром згрупованих відправлень № 0600955115020 та повертуто за закінченням терміну зберігання.

Повернення поштового відправлення контролюючому органу у зв`язку із закінченням строку його зберігання саме по собі не свідчить про недотримання контролюючим органом установленої законом процедури направлення податкової вимоги, оскільки матеріалами справи підтверджено її направлення за належною податковою адресою відповідача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів скасування податкової вимоги, її відкликання у встановленому законом порядку або повного погашення відповідачем податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день його погашення. При цьому податкова вимога додатково не надсилається.

Отже, зміна розміру податкового боргу після направлення податкової вимоги не створює обов`язку контролюючого органу формувати та направляти нову податкову вимогу, якщо податковий борг платника не був погашений у повному обсязі.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

При цьому пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оцінивши наявні у справі докази відповідно до статей 72, 73, 74, 76 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт існування у відповідача узгодженого та непогашеного податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 218 647,21 грн.

Водночас доказів сплати зазначеної заборгованості, припинення податкового обов`язку з інших передбачених законом підстав, скасування відповідних грошових зобов`язань або відсутності податкового боргу відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у контролюючого органу виникли передбачені пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України правові підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, а тому позовні вимоги Головного управління ДПС у Київській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 218 647,21 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши подані до справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб - 218 647, 21 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.