Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №320/15424/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Київ № 320/15424/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД"

до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 21/4833 про застосування до Позивача штрафу у сумі 5083,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 22/4833 про застосування до позивача штрафу у сумі 1700,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 №2 про зупинення розповсюдження Товариством реклами торгівельної марки «JOHNNIE WALKER», під якою випускаються алкогольні напої, та реклами алкогольних напоїв «JOHNNIE WALKER» з умовною назвою « 12 років ВИТРИМКИ» «СМАК ЯКИЙ ВАРТИЙ ОЧІКУВАННЯ» в приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м.Київ, пл.Спортивна, 1а;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 23/4833 про застосування до Товариства штрафу у сумі 5083,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 24/4833 про застосування до Позивача штрафу у сумі 1700,00 гривень;

- визнати протиправним тa скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 3 про зупинення розповсюдження позивачем реклами торгівельної марки «МЕТАХА» з умовною назвою «СМАКУЄ У ЧИСТОМУ ВИГЛЯДІ» в приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1а.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що зображення не є рекламою. Розміщена інформація знаходиться безпосередньо у місці реалізації товару та відображає продукцію, що продається у відповідному магазині. Також вказує, що ч. 7 ст. 8 Закону «Про рекламу», інформація про товар у місцях його продажу, зокрема на елементах обладнання чи оформлення місць торгівлі, не вважається рекламою. Позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право на отримання інформації про товар до моменту його придбання. Стверджує, що оскільки відсутня реклама, то не застосовуються вимоги ч. 7 ст. 22 Закону «Про рекламу». Позивач звертає увагу, що відповідач одночасно вказує на заборону реклами алкоголю, і застосовує вимоги до її змісту, що є логічно несумісним.

Судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що зображення є рекламою, оскільки вони містять торговельні марки, мають візуальне оформлення та спрямовані на формування інтересу споживача. Вказує, що будь-яка інформація, що формує інтерес до товару, є рекламою незалежно від місця її розміщення. Також позивачем порушено вимоги ст. 22 Закону «Про рекламу», так як відсутній обов`язковий напис про шкоду алкоголю. Крім того, позивач не надав інформацію про вартість реклами, що є самостійним правопорушенням. Контроль здійснювався у межах Закону «Про рекламу» і не підпадає під дію Закону №877-V.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема алкогольними напоями, у магазині «Сільпо» за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1а.

У межах здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві встановлено розміщення у торговельному залі магазину зображень продукції під торговельними марками «JOHNNIE WALKER» та «METAXA» із текстовими позначеннями « 12 років витримки», «Смак, який вартий очікування», «Смакує у чистому вигляді».

За результатами такого контролю складено протоколи про порушення законодавства про рекламу, прийняті рішення № 21/4833, № 23/4833 - про накладення штрафів за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про рекламу», № 22/4833, № 24/4833 - за неподання інформації про вартість реклами (ч. 2 ст. 26 Закону), № 2, № 3 - про зупинення розповсюдження реклами.

Підставою для прийняття зазначених рішень відповідач визначив відсутність попереджувального напису про шкоду алкоголю, наявність ознак реклами, а також ненадання позивачем інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

В силу положень абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі- Держпродспоживслужба, Служба), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу урегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (надалі - Порядок №693).

У спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постанові від 23.12.2022 у справі № 640/19933/21.

Статтею 3 Закону України «Про рекламу» встановлено, що законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з приписами частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

За частиною 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні зокрема у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Частиною 5 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Згідно з пунктами 18, 19, 20 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Частиною 11 статті 27 Закону України «Про рекламу» встановлено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Суд звертає увагу, що спір у цій справі виник у зв`язку з різним розумінням сторонами правової природи інформації, розміщеної у торговельному приміщенні позивача, а саме: чи є така інформація рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу», чи інформацією про товар у місці його реалізації.

Відповідач стверджує, що розміщені зображення є рекламою, оскільки містять торговельні марки, текстові слогани та спрямовані на формування інтересу до товару.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама дійсно визначається як інформація про товар, спрямована на формування або підтримання інтересу споживачів.

Разом з тим, суд наголошує, що таке визначення не може застосовуватись без урахування спеціальних норм цього ж Закону.

Так, частиною сьомою статті 8 Закону України «Про рекламу» прямо встановлено, що не вважається рекламою інформація про товар, розміщена у місцях його реалізації.

Отже, доводи відповідача є обґрунтованим лише формально (з точки зору загального визначення реклами), однак не враховує спеціального виключення, передбаченого законом.

Суд наголошує, що при конкуренції загальної та спеціальної норм підлягає застосуванню спеціальна норма.

Таким чином, сам по собі зміст інформації (наявність бренду, слогану тощо) не є визначальним без урахування місця її розміщення.

Відтак, доводи відповідача у цій частині відхиляються як такі, що ґрунтуються на неповному застосуванні норм матеріального права.

Позивач зазначає, що розміщені зображення є інформацією про товар у місці його реалізації та не є рекламою.

Оцінюючи ці доводи, суд встановив, що зображення розміщені безпосередньо у торговельному залі, відповідна продукція фактично реалізується у цьому ж місці, а також інформація використовується у поєднанні з викладкою товару.

Суд наголошує, що у таких умовах інформація має допоміжний характер та спрямована на ідентифікацію товару для споживача.

Крім того, суд враховує положення Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено право споживача на отримання інформації про товар до моменту його придбання.

Таким чином, доводи позивача у цій частині є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами законодавства.

Відповідач застосував до спірних правовідносин вимоги частини сьомої статті 22 Закону України «Про рекламу», вказуючи на відсутність обов`язкового попереджувального напису.

Суд наголошує, що зазначена норма регулює виключно рекламу алкогольних напоїв.

Отже, її застосування можливе лише за умови встановлення факту реклами.

Оскільки судом встановлено, що спірна інформація не є рекламою, підстави для застосування статті 22 Закону відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач одночасно посилається на норми, які обмежують рекламу алкогольних напоїв та на норми, які встановлюють вимоги до її змісту.

Суд наголошує, що така правова позиція є суперечливою, оскільки передбачає одночасне існування та заборону одного й того ж явища.

Це свідчить про відсутність належної правової кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідач вказує, що позивачем не надано інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами, що є самостійним порушенням.

Суд не може погодитися з таким доводом з огляду на таке.

Обов`язок щодо надання інформації відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» виникає у зв`язку з необхідністю здійснення контролю за рекламою.

Суд наголошує, що у випадку відсутності реклами як об`єкта правового регулювання відповідний обов`язок не виникає.

Таким чином, вимога відповідача про надання інформації не ґрунтувалася на законі, а отже її невиконання не може кваліфікуватися як правопорушення.

Відповідно, доводи відповідача у цій частині також відхиляються.

Відповідач зазначає, що здійснював контроль у межах Закону України «Про рекламу» і тому не зобов`язаний дотримуватися процедур, передбачених Законом №877-V.

Суд зазначає, що незалежно від виду контролю суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти відповідно до принципів законності, обґрунтованості та добросовісності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не встановив належним чином характер спірної інформації, не дослідив її функціональне призначення та не надав оцінки поясненням позивача.

Суд наголошує, що формальне дотримання процедури не може компенсувати неправильне застосування норм матеріального права.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах відповідач фактично неправильно визначив правову природу інформації, не врахував спеціальні норми Закону, а також застосував санкції без належних правових підстав.

Отже, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог повністю.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9084.00 грн, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 21/4833 про застосування до Позивача штрафу у сумі 5083,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 22/4833 про застосування до позивача штрафу у сумі 1700,00 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 2 про зупинення розповсюдження Товариством реклами торгівельної марки «JOHNNIE WALKER», під якою випускаються алкогольні напої, та реклами алкогольних напоїв «JOHNNIE WALKER» з умовною назвою « 12 років ВИТРИМКИ» «СМАК ЯКИЙ ВАРТИЙ ОЧІКУВАННЯ» в приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м.Київ, пл.Спортивна, 1а.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 23/4833 про застосування до Товариства штрафу у сумі 5083,00 гривень.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 № 24/4833 про застосування до Позивача штрафу у сумі 1700,00 гривень.

7. Визнати протиправним тa скасувати рішення Головного управління Держспоживпродслужби у м. Києві від 28.01.2025 №3 про зупинення розповсюдження позивачем реклами торгівельної марки «МЕТАХА» з умовною назвою «СМАКУЄ У ЧИСТОМУ ВИГЛЯДІ» в приміщенні магазину «Сільпо» за адресою: м.Київ, пл.Спортивна, 1а.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (ідентифікаційний код 40720198; місцезнаходження: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд.1, кв.188) судовий збір у сумі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (ідентифікаційний код 40414833, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.