Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №240/15830/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/15830/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

- визнання протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 14.04.2026 року №28, в частині що стосується відмови в наданні йому відстрочки від призову на військову службу від мобілізації на особливий період;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути його заяву від 11.04.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Відповідачем рішення про відмову Позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що зобов`язаний утримувати свого батька, ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, а тому має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою від 30.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідача у справі, направив до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечується. На думку представника Відповідача, оскаржуване рішення прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства. У батька Позивача, ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є військовозобов`язаною та згідно Сімейного кодекс у України зобов`язана утримувати батька.

Одночасно у відзиві зазначається, що Позивач 11.05.2026року звернувся до Відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка розглянута і рішенням від 14.05.2026року Позивачу така відстрочка надана.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом встановлено та визнається сторонами, що 11.04.2026 року Позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До вказаної заяви Позивачем були долучені: копії паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , довідки до акту огляду МСЕК та пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , свідоцтва про розірвання шлюбу, копії документів щодо перебування та проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітнього сина ОСОБА_4 за кордоном.

За результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів Відповідачем 14.04.2026 року прийнято рішення про відмову в наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом № 28.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні та відповідно до доводів представника Відповідача, наведених у відзиві на позов, підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувало те, що у батька Позивача, ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є військовозобов`язаною та згідно Сімейного кодекс у України зобов`язана утримувати батька.

Вважаючи таке рішення протиправним, Позивач оскаржив його у Житомирському окружному адміністративному суді.

Суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у надані Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлену протоколом №28 від 14.04.2026 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Суд враховує, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з приписами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Суд враховує, що згідно Додатку 5 до вказаного Порядку №560 для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII військовозобов`язані подають наступні документи:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Судом встановлено, що Позивач саме у відповідності до вказаних вимог Порядку №560 до свого звернення від 11.04.2026 року долучив зазначені документи на підтвердження наявності у батька статусу особи з інвалідністю ІІ групи, родинних зв`язків та неможливості інших осіб (дочки батька , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка не є військовозобов`язаною утримувати батька по причині перебування за кордоном.

Суд погоджується із доводами представника Відповідача, наведеними у відзивні на позов, що наявність у батька Позивача, ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не є військовозобов`язаною та згідно Сімейного кодексу України зобов`язана утримувати батька, виключає право Позивача на таку відстрочку відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд звертає увагу Позивача, що перелік причин, які унеможливлюють можливість іншими особами утримувати батьків, наведені в пункті 13 частини 1 статті 23 цього ж Закону, а саме:

- такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду;

- такі особи перебувають під арештом (крім домашнього арешту);

- такі особи відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Таким чином, перебування та проживання особи, що зобов`язана за законом утримувати батьків, за кордоном з точки зору законодавця не є причиною, яка унеможливлює її можливість утримувати батьків.

Більш того, суд враховує, що за приписами статті 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Як зазначено в статті 204 цього ж Кодексу України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Разом з тим, доказів щодо наявності підстав, передбачених Сімейним кодексом України, для звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від обов`язку утримання батька ОСОБА_2 суду не надано.

Крім того, суд враховує, що Позивачем на підтвердження відсутності інших осіб, що зобов`язані утримувати його батька долучено копію свідоцтва про розірвання шлюбу між батьками.

Разом з тим, Позивач та Відповідач не врахували, що за приписами статті 76 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (частина 2 статті 76 цього ж Кодексу).

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії.

Таким чином, оскаржуване рішення Відповідача прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії, а тому скасуванню не підлягає.

Одночасно суд враховує, що згідно інформації, яка зазначена в копії протоколу №36 від 14.05.2026 року Відповідачем ухвалено рішення про надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу від мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Тобто, Позивачем право на відстрочку від призову на військову службу від мобілізації на особливий період відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" реалізовано і не потребує судового захисту.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

21.08.26