Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/33073/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/33073/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/33073/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання відповіді на адвокатські запити від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року в інтересах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати інформацію та документи, запитувані у адвокатських запитах від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року в інтересах ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатські запити в інтересах позивача. Позивач стверджує, що відповідач всупереч вимог законодавства не здійснив розгляд таких адвокатських запитів, чим порушив її права.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/33073/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

23 червня 2026 року адміністративна справа №160/33073/25 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33073/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року витребувано від Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6) відомості щодо опрацювання Військовою частиною НОМЕР_2 запитів від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року в інтересах ОСОБА_1 , в т.ч. їх надходження та надання на них відповіді, а також засвідчені належним чином копії підтверджуючих документів (відповідей, докази їх направлення тощо).

21 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено відповіді на адвокатські запити.

27 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло заперечення. Позивач вказує на неналежність поданих доказів.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем надано до суду рапорт від 13.05.2025 року, яким він просив його звільнити з військової служби.

Листом від 19.07.2025 року №813/29964 відповідач повідомив представнику позивача у відповідь на його скаргу, що за рапортом від 19.05.2025 року щодо позивача видано наказ про звільнення позивача з військової служби від 10.06.2025 року №172 та 19.06.2025 року наказом №170 позивача виключено зі списків особового складу.

04 липня 2025 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати накази відповідача про вибуття позивача в райони виконання бойових завдань, а також повернення з них, за період з 06.10.2022 року по 19.06.2025 року, разом з довідкою про обставини травми, що мала місце 24.08.2024 року, який був надісланий 07.07.2026 року.

Згідно наданого трекінгу поштових відправлень адвокатський запит вручено 17.07.2025 року.

23 серпня 2025 року представник позивача надіслав до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Генерального штабу Збройних Сил України скарги від 14 серпня 2026 року на бездіяльність відповідача щодо розгляду адвокатського запиту від 04.07.2025 року (був надісланий 07.07.2025 року).

Також 23 серпня 2025 року представник позивача повторно звернувся до відповідача з аналогічним адвокатським запитом.

Згідно наданого трекінгу поштових відправлень адвокатський запит вручено 01.09.2025 року.

В позовній заяві позивачем вказано, що відповідь на адвокатський запит так і не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду адвокатських запитів, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

За ч.ч. 2, 3 ст. 24 Закону №5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Позивач в даній справі оскаржив ненадання відповіді на адвокатський запит його адвоката.

Відповідач в ході судового розгляду надав такі відповіді до суду.

Згідно їх змісту листом відповідача від 18.07.2025 року №813/29649 адвокату надано затребувані документи за адвокатським запитом від 04.07.2025 року, а листом від 06.09.2025 року №813/36845 надано відповідь на адвокатський запит позивача від 23.08.2025 року, якою повторно надано лист відповідача від 18.07.2025 року №813/29649.

Позивач просив визнати такі докази не належними.

Згідно ч. 1-4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд відхиляє зауваження позивача з цього питання, оскільки подані документи є належними щодо підтвердження частини обставин справи (існування відповідей як таких на дату судового розгляду). Непідтвердження ними предмету доказування в повному обсязі (існування відповідей разом з їх направленням) не перешкоджає врахуванню та оцінці таких доказів в частині встановлення тих обставин, для підтвердження яких ці докази є належними.

Разом з цим, при відкритті провадження судом витребувано у відповідач «відомості про опрацювання запитів від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року в інтересах ОСОБА_1 , в т.ч. їх надходження та надання на них відповіді, а також засвідчені належним чином копії підтверджуючих документів (відповідей, докази їх направлення тощо)».

Тобто, витребувано в т.ч. докази направлення відповідей на адвокатські запити.

Ці ж відомості та документи ухвалою суду від 17 липня 2026 року витребувано у Генерального штабу Збройних Сил України (включно з доказами направлення відповідей на адвокатські запити). Після постановлення даної ухвали відповідач 20.07.2026 року подав до суду відповіді на адвокатські запити разом з додатками.

Тобто, судом двічі витребувано в т.ч. докази направлення відповідей на адвокатські запити.

Попри це, до суду так і не надано доказів направлення відповідей на адвокатські запити, а також будь-які пояснення з цього питання.

В зв`язку з цим суд констатує, що обов`язок відповідача згідно ч. 2 ст. 24 Закону №5076-VI надати відповідь на адвокатський запит за змістом полягає не лише в її складанні, а й в доведенні такої відповіді до відома запитувача шляхом надіслання або вручення.

Відсутність надіслання або вручення відповіді свідчить про те, що обов`язок з надання адвокату затребуваної інформації та документів не виконано в повному обсязі.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21.

На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/9371/22.

Суд зауважує, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.

У спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, від 29.03.2023 року у справі №620/19132/21.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2025 року у справі №420/12149/23.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №200/2859/19-а.

При вирішенні спору цього спору, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі №1.380.2019.004162.

У справі Кобець проти України Європейський суд з прав людини, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення у справі Авшар проти Туреччини), вказав, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (рішення від 14.02.2008 у справі Кобець проти України).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі №826/5397/18.

Надані відповідачем докази підтверджують лише розгляд адвокатських запитів по суті станом на дату судового розгляду, однак не підтверджують належним чином факт повідомлення запитувача про результати такого розгляду адвокатських запитів.

Як наслідок, відповідач на виконання даного рішення повинен саме повідомити запитувачу про результат розгляду адвокатських запитів шляхом направлення відповідних відповідей.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення повідомлення про результати розгляду адвокатських запитів від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року, поданих в інтересах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повідомити про результати розгляду адвокатських запитів від 04.07.2025 року та від 23.08.2025 року, поданих в інтересах ОСОБА_1 .

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко