Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №140/9814/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9814/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – позивач, ГУ ПФУ у Волинській області, Управління) звернулося із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач, Відділ ПВР) про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада Олега Юрійовича у виконавчому провадженні №80824174 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити дії.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення виконане добровільно, а факти та обставини, які б вказували на те, що рішення суду не виконане, відсутні.

Зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №140/9346/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 09.05.2025 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішення суду після набрання ним законної сили було виконано в добровільному порядку відповідно до покладених судом зобов`язань.

На виконання рішення суду в лютому 2026 року ОСОБА_1 було проведено нарахування основної пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з 09.05.2025 в розмірі 9444,00 грн.

Відповідно до бюджетних асигнувань на виплату пенсій, перерахованих на підставі судових рішень, згідно з вимогами Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.07.2025 №821 (далі – Порядок №821), ОСОБА_1 була здійснена виплата частини боргу, яка виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання рішення, яка визначена пропорційно виділеним асигнуванням відповідно до пункту 7 Порядку №821: у березні 2026 року — 532,42 грн; у квітні 2026 року — 877,00 грн; у травні 2026 року — 780,00 грн.

Станом на 24.07.2026 сума заборгованості становить 81556,18 грн, залишок заборгованості зафіксовано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.25).

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи вимоги частини дев`ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №140/9346/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026, за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю. Суд, зокрема, зобов`язав ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 09.05.2025 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

13.04.2026 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №2182/2023 у справі №140/9346/25 про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 09.05.2025 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.

22.04.2026 головним державним виконавцем Відділу ПВР Новосадом О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71398143 з виконання виконавчого листа №2182/2026, виданого Волинським окружним адміністративним судом 24.03.2023 (а.с.11).

У повідомленні про виконання рішення суду від 30.04.2026 (а.с.12) ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що на виконання рішення суду у лютому 2026 року ОСОБА_1 було проведено нарахування основної пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з 09.05.2025 в розмірі 9444,00 грн. Нараховані кошти на виконання рішення суду у справі №140/9346/25 в сумі 687671,50 грн за період з 09.05.2025 по 31.05.2026 внесені до «Реєстру судових рішень» підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України для їх погашення.

В березні та в квітні 2026 заявниці проведено виплату частини боргу, яка виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання згаданого рішення суду на загальну суму 1409,42 грн, яка визначена пропорційно виділеним асигнуванням відповідно до п.7 Постанови №821. На даний час сума заборгованості на виконання рішення суду складає 67262,08 грн (а.с.12-13).

09.07.2026 відповідач виніс постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Волинській області у розмірі 5100 грн у зв`язку з неналежними заходами, які вчинені боржником на невиконання рішення суду (а.с.14зворот), яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої – третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 09.07.2026, відповідач не конкретизував та належним чином не обґрунтував підстав і причин її прийняття. Водночас у зазначеній постанові вказано, що формальне нарахування заборгованості та внесення відповідних відомостей до внутрішніх реєстрів не може вважатися належним виконанням судового рішення, оскільки не призводить до реального відновлення порушеного права.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач виходив із того, що рішенням суду у справі №140/9346/25 на ГУ ПФУ у Волинській області покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок заборгованості, а й фактично виплатити грошові кошти у визначеному судом розмірі.

Перевіряючи поважність причин невиконання рішення суду зобов`язального характеру в частині неповної виплати ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії, суд виходить із того, що відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством..

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року №35-1; далі – Порядок №21-2), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Отже, виплата заборгованості за нарахованими на виконання рішень судів пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях за рахунок коштів Державного бюджету. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.

Облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Заборгованість, визначена на виконання рішень судів, обліковується в електронній пенсійній справі з датою набрання ними законної сили на підставі цих відомостей – у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (РСР ІКІС ПФУ). Кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.

Тож видатки, виділені з Державного бюджету України Пенсійному фонду України (особливо в умовах воєнного стану), не покривають виплату заборгованості за рішеннями судів, які набрали законної сили, у тому числі ГУ ПФУ у Волинській області.

Отже, обставиною, яка перешкоджає фактичному виконанню рішення суду у повному обсязі, є недостатність видатків бюджету Пенсійного фонду України з Державного бюджету за рішеннями судів, які набрали законної сили, про що державному виконавцю має бути відомо і з власної практики.

Разом з тим, зі знімку екрану з РСР ОСОБА_1 вбачається, що виплата пенсійної заборгованості здійснювалася з урахуванням Порядку №821.

Згідно з пунктом 4 Порядку №821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Пунктом 5 Порядку №821 встановлено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт 6 Порядку №821).

На переконання суду, відповідачем вчинялися заходи для виконання рішення суду у цій справі: здійснено перерахунок пенсії позивача у межах зобов`язальної частини судового рішення, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії, здійснюється з урахуванням установленого Порядком №821 механізму: щомісяця та пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік (але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку); невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми за минулий час підлягають виплаті в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у тому ж порядку.

За відсутності відповідного фінансового забезпечення з бюджету виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми коштів стягувачу (заборгованості) вже не залежить безпосередньо від позивача та не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право стягувача на отримання пенсійної заборгованості з державного бюджету.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 09.07.2026 не врахував причини, з яких заборгованість не погашена – відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, та прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 09.07.2026 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада Олега Юрійовича від 09.07.2026 у виконавчому провадженні №80824174 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту підписання судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м.Луцьк, Київський м-н, 6, код ЄДРПОУ 13358826);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43016, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 45813957).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій