Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №753/14566/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О. В.

№ 22-ц/824/10524/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/14566/25

21 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Пархоменка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А. М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивував тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 12.04.2021 року уклали кредитний договір № 766999005 (далі - Договір) за паспортом споживчого кредиту «Смарт», за якими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 7 000,00 грн строком на 14 днів (з можливістю продовження строку) на споживчі потреби зі сплатою відсотків 620,50 річних, а за умови невиконання зобов`язання - 839,50 % річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач неналежним чином виконує умови договору, й станом на 04.06.2025 року (дата відступлення права на вимогу) загальна заборгованість відповідачки перед кредитною установою за кредитним договором становить 19 955,00 грн, яка складається із таких складових: 7 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 12 955,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Заочним рішенням Дарницький районний суд міста Києва від 13 січня 2026 року позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 19 955,00 грн - заборгованості за кредитним договором, 2 422,40 грн - судового збору, 5 000,00 грн - витрат на правову допомогу, а всього - 27 377,40 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу за кредитним договором кредитодавцем розрахована у відповідності до умов договору й складається із основної суми боргу (тіло кредиту) та відсотків за користування кредитом, тобто двох складових, що узгоджується із умовами договорів, розрахунок заборгованості проведений станом на дату укладання договору факторингу (переходу права вимоги).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 09.04.2026 року адвокат Пархоменко О. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно встановив обставини, що мають значення для справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про те, що позивач не довів, що електронний договір підписала саме відповідачка, позивач не підтвердив, що номер телефону і електронна адреса належить саме відповідачці; в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів відповідачці, позивач не надав виписки за рахунком або довідки про перерахування коштів; позивач не підтвердив факту наявності права вимоги до відповідачки.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував позовну давність, проценти за договором нараховувались у порушення норм чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу за кредитним договором кредитодавцем розрахована у відповідності до умов договору й складаються із основної суми боргу (тіло кредиту) та відсотків за користування кредитом, тобто двох складових, що узгоджується із умовами договорів, розрахунок заборгованості проведений станом на дату укладання договору факторингу (переходу права вимоги).

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у договірних (зобов`язальних) правовідносинах.

Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 12.04.2021 року уклали Договір, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7 000,00 грн строком на 14 днів (з можливістю продовження строку) на споживчі потреби, зі сплатою відсотків 620,50 річних, а за умови невиконання зобов`язання - 839,50% річних, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с.11-13, 14-17, 18-19, 20-31, 32, 42-43, 44-48, 49, 58, 59-60, 61-62, 63-69, 70, 71, 76-78, 79-134).

Відповідно до умов укладеного договору він складається із Заявки позичальника ОСОБА_1 на отримання у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у кредит від 12.04.2021 року, алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання позичальником кредитних договорів, паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору, Договору, графіку розрахунків як додатку до Договору.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, відповідач здійснив оплати: 29.04.2021 року - 5 грн, 07.05.2021 року - 35 грн та 16.09.2022 року 3 000,00 грн заборгованості, що свідчить про пролонгацію договору.

ТОВ «Юніт Капітал» є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до договору факторингу від 04.06.2025 року № 04/06/250Ю.

Станом на 04.06.2025 року (дата відступлення права на вимогу) загальна заборгованість відповідача за Договором становить 19 955,00 грн, яка складається із таких складових: 7 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 12 955,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом (а.с.11-13, 14-17, 18-19, 20-31, 32, 42-43, 44-48, 49, 58, 59-60, 61-62, 63-69, 70, 71, 76-78, 79-134).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із кредитного договору вбачається, що відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором.

Електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

ОСОБА_1 було ознайомлено з усіма умовами, запропонованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і за допомогою електронного цифрового підпису нею було підписано заявку позичальника на отримання у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у кредит від 12.04.2021 року, алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання позичальником кредитних договорів, паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору, Договір, графік розрахунків як додатку до Договору, тобто умови та правила надання кредитних послуг та тарифи саме на тих умовах, які діяли на момент підписання та були запропоновані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника, проте відповідачка не належним чином виконує умови договору, яка, як позичальниця, зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно з кредитним договором, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржниці рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідності погасити борг, проте ці повідомлення відповідачка залишила без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 1050 ЦК України встановлює, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідачка порушила свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Станом на 04.06.2025 року (дата відступлення права на вимогу) загальна заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 19 955,00 грн, яка складається із таких складових: 7 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 12 955,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що сума боргу за кредитним договором кредитодавцем розрахована у відповідності до умов договору, й складаються із основної суми боргу (тіло кредиту) та відсотків за користування кредитом, тобто двох складових, що узгоджується із умовами договорів, розрахунок заборгованості проведений станом на дату укладання договору факторингу (переходу права вимоги).

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що позивач не довів, що електронний договір підписала саме відповідачка, позивач не підтвердив, що номер телефону і електронна адреса належить саме відповідачці; в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів відповідачці, позивач не надав виписки за рахунком або довідки про перерахування коштів; позивач не підтвердив факту наявності права вимоги до відповідачки, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Посилання адвоката відповідачки на пропуск строку позовної давності, колегія суддів вважає неприйнятними, з огляду на наступне.

30 березня 2020 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, який визначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей закон набрав чинності 02.04.2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30.06.2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні введено воєнний стан з 05.30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-ІХ внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з позовом у липні 2025 року, не пропустив строків позовної давності.

Твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про тре, що суд першої інстанції безпідставно визнав наявність у позивача правових підстав для нарахування процентів після закінчення строку кредиту, спростовується встановленими у справі обставинами, зокрема, які підтверджують, що відповідач відповідно до умов договору вчинив дії, які свідчать про пролонгацію кредитного договору і ці дії були акцептовані кредитором.

Інші доводи апеляційної скарги також спростовуються матеріалами справи та встановленими у ній обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13.01.2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачці понесених нею судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Пархоменка Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: