Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №759/14917/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/11608/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/14917/20

20 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Кравченка Ю.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищенаведеною заявою, в якій просив визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 759/14917/20, виданий Святошинським районним судом міста Києва 31 січня 2025 року, яким передбачено визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері.

Заява обґрунтована наступним:

- 31 січня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва видав виконавчий лист у справі № 759/14917/20, яким передбачено визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері;

- зазначений виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні Фастівського ВДВС (виконавче провадження № НОМЕР_1); виконавче провадження здійснюється з примусового виконання рішення суду про відібрання дитини;

- у 2025 році були проведені спроби примусового виконання виконавчого листа; у ході проведення виконавчих дій дитина категорично відмовилася проживати з матір`ю; відмова зафіксована актом державного виконавця;

- дитина, яка досягла 14-ти років має право самостійно визначати своє місце проживання, що позбавляє заявника законної можливості виконати рішення суду;

- у 2025 році він звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; звернення з цією заявою не є повторним зверненням з тотожними підставами, а зумовлене триваючими та актуалізованими обставинами (дитина стала старшою, її позиція не змінилася, з`явилася нова судова практика з цього питання).

ОСОБА_1 також повідомив, що дитина з 2020 року постійно проживає з ним, виконавчий лист не може бути примусово виконаний, адже дитина досягла 15-ти річного віку, відмовляється йти до матері та не бажає бути відібраною. Примусове виконання рішення суду порушує право неповнолітньої особи на самостійне визначення місця проживання, а її відібрання є механізмом зміни її місця проживання, що не є законним після досягнення дитиною чотирнадцяти років. Підтвердив, що подана заява не є тотожною до заяви, поданої у 2025 році, оскільки змінилися фактичні обставини та з`явилася нова судова практика, яка підтверджує незаконність примусової зміни місця проживання дитини після 14 років.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з урахуванням принципу розумності, будь-яка оцінка обставин наявності чи відсутності підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за своєю сутністю становитиме перегляд судових рішень, що набрали законної сили. Очевидно, що такий перегляд створить передумови для колізії судових рішень, а тому не відповідає принципу res judicata та суперечитиме правовій визначеності як складовій конституційного принципу верховенства права.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 07 травня 2026 року заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року у справі за заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву та визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Так, вчинення дій на підставі виконавчого листа з метою відібрання дитини є прямим втручанням у особисті права дитини. Примусова реалізація судового рішення не враховує змін у віці дитини та її волі. На момент вчинення виконавчих дій дитина досягла 14-річного віку та однозначно висловила бажання проживати разом із батьком. Суд безпідставно відмовив у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не врахувавши той факт, що дитина на момент початку виконавчих дій досягла 14-річного віку, а на момент розгляду цієї справи досягла повних 15-ти років.

Ігнорування обставин коли виконавчий документ, виданий щодо малолітньої дитини, продовжує підлягати примусовому виконанню щодо особи, яка вже набула інший правовий статус і самостійні права, суперечить нормам матеріального права, принципу найкращих інтересів дитини та самому змісту ст. 432 ЦПК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини справи не змінилися, оскільки дитина і раніше відмовлялася проживати з матір`ю, заявник і раніше посилався на це, а рішення суду досі не виконане.

Вважає такий висновок помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному ототожненні факту невиконання рішення із можливістю його виконання. Суд першої інстанції не врахував тривалий характер нездійсненного виконання як нову обставину; не оцінив юридичну неможливість виконання рішення без порушення прав дитини; відмовився аналізувати актуальний стан правовідносин.

Це призвело до неправильного застосування ст. 432 ЦПК України та є підставою для скасування ухвали. Суд зазначив, що обставини не змінилися, однак такий висновок є формальним та не враховує сутності поданих доказів.

Перелік причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші причини для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. Обов`язок встановлення підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню покладено на суд. Виконання судових рішень не повинно суперечити закону, створювати загрозу правам чи безпеці.

25 червня 2026 року до Київського апеляційного суду від заінтересованої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначала, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не обґрунтовані.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Фастівський відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресатам.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 27 листопада 2024 року Київський апеляційний суд виніс постанову у справі № 759/14917/20, якою визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_2 , постановив відібрати дитину у ОСОБА_1 та повернути її матері; рішення набрало законної сили 27.11.2024.

28 травня 2025 року Верховний Суд виніс постанову, якою постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишив без змін

31 січня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва видав виконавчий лист у справі № 759/14917/20, яким визначив відібрати у ОСОБА_1 дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05 лютого 2025 року заступник начальника Фастівського ВДВС Кузнєцова К.М. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

06 березня 2025 року ОСОБА_3 подала заяву до відома зацікавлених осіб та органів, у якій повідомила, що самостійно визначає своє місце проживання з батьком.

06 березня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву до Фастівського ВДВС про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з досягненням ОСОБА_3 . 14-ти річного віку та її самостійного визначення місця проживання з батьком.

06 березня 2025 року ОСОБА_3 подала заяву до Фастівського ВДВС, в якій повідомила, що не бажає жити з матір`ю, адже мати вчиняла щодо неї жорстоке поводження, просила не відбирати її від батька.

Згідно з актом державного виконавця, складеним заступником начальника Фастівського ВДВС Кузнєцовою К.М. 26 березня 2025 року були проведені виконавчі дії щодо відібрання дитини ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 та передання її ОСОБА_2 . Під час проведення виконавчих дій встановлено, що батько, ОСОБА_1 , вивів у двір ОСОБА_3 , де були присутні представник Гатненської сільської ради, представник боржника за дорученням, ОСОБА_5 . ОСОБА_3 заявила, що не має жодного бажання повертатися та проживати з мамою; на прохання державного виконавця та психолога поспілкуватися з матір`ю дитина відмовилася. Під час виконавчих дій дитина трималася за руку батька; під час спілкування з психологом дитину знімав ОСОБА_5 на відео.

Згідно з актом державного виконавця, складеним заступником начальника Фастівського ВДВС Кузнєцовою К.М. 25 червня 2025 року були проведені виконавчі дії щодо відібрання дитини ОСОБА_3 , у ОСОБА_1 та передання її ОСОБА_2 . Під час проведення виконавчих дій встановлено, що дитина, ОСОБА_3 відмовилася повертатися до матері та заявила, що вона визначила своє місце проживання з татом.

21 квітня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвала мотивована тим, що виконавчий лист виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом; обов`язок боржника не є відсутнім чи припиненим.

23 липня 2025 року Київський апеляційний суд виніс постанову, якою ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21.04.2025 залишив без змін. У постанові Київський апеляційний суд виснував, що «звертаючись із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 фактично вдається до оспорювання постанови Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 759/14917/20, що залишена без змін постановою Верховного Суду, якою визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю»; «відсутні обставини, які б свідчили про порушення прав боржника при видачі виконавчого листа чи під час його виконання, при цьому обов`язок боржника на теперішній час не є відсутнім або припиненим».

23 липня 2025 року Верховний Суд виніс постанову, згідно з якою касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21.04.2025 та постанову Київського апеляційного суду від 23.07.2025 повернув заявнику.

15 лютого 2026 року ОСОБА_3 подала заяву до Святошинського районного суду міста Києва, в якій зазначила, що фактично проживає разом батьком ОСОБА_1 , категорично заперечує проти її відібрання та примусового повернення до матері, визначає своє місце проживання разом з батьком та заперечує проти примусового виконання виконавчого листа.

У судовому засіданні суду першої інстанції був досліджений відеозапис, долучений боржником через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «дитина інформує держвиконавця, що живе і хоче жити з батьком 26 03 2025», дата створення файлу 04.04.2025, 03:18, тривалістю 0 годин 0 хвилин 25 секунд. На відеозаписі зафіксовано як державний виконавець повідомляє дитині на ім`я ОСОБА_3 , що вона має іти жити з мамою. На що, жіночий голос за кадром відповідає: «Ні, я не піду нікуди. Я хочу жити з батьком. Я сама маю право вирішувати, я нікуди не піду, я хочу жити з батьком».

У судовому засіданні суду першої інстанції був досліджений відеозапис, долучений боржником через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «дитина самостійно визначає своє місце проживання з батьком 05 04 2025», дата створення файлу 04.04.2025, 16:50, тривалістю 0 годин 0 хвилин 53 секунди. На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_3 повідомляє, що їй чотирнадцять років і вона самостійно визначає своє місце проживання з батьком. Наполягала, що не буде проживати з матір`ю.

У судовому засіданні судом першої інстанції був досліджений відеозапис, долучений боржником через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «дитина заявляє держвиконавцю про самостійне визначення МП з батьком 25 06 2025», дата створення файлу 27.06.2025, 02:39, тривалістю 0 годин 0 хвилин 42 секунди. На відеозаписі зафіксовано як державний виконавець повідомляє ОСОБА_3 , що проводяться виконавчі дії з відібрання її у тата та повернення її до мами. На запитання державного виконавця, чи згодна вона, дитина відповідає: «Ні, мені чотирнадцять років, я сама визначаю, де мені жити».

У судовому засіданні суд першої інстанції також дослідив відеозапис, долучений представником стягувача через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «video_26.03.2025», дата створення файлу 15.04.2026, 11:31, тривалістю 0 годин 01 хвилин 48 секунд. На відеозаписі зафіксовано як на подвір`ї приватного будинку відбувається спілкування дитини з жінкою в присутності особи чоловічої статі в синій куртці (зі слів голосу за кадром «ОСОБА_5, головний психолог», який фільмує розмову на телефон. Неподалік перебувають п`ять осіб. По завершенню розмови дитина підходить до цих осіб, бере за руку батька та відбувається розмова державного виконавця з дитиною, описана у відеозаписі з назвою «дитина інформує держвиконавця, що живе і хоче жити з батьком 26 03 2025».

У судовому засіданні суду першої інстанції був досліджений відеозапис, долучений представником стягувача через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «video_25.06.2025», дата створення файлу 15.04.2026, 10:54, тривалістю 0 годин 01 хвилин 51 секунда. На відеозаписі зафіксовано як дитина тримає за руку невстановленого чоловіка в синіх джинсах та сірій кепці. До дитини звертається державний виконавець та відбувається розмова державного виконавця з дитиною, описана у відеозаписі з назвою «дитина заявляє держвиконавцю про самостійне визначення МП з батьком 25 06 2025». Під час розмови з державним виконавцем за руку дитину ніхто не тримає. Після завершення розмови сивий чоловік з вусами і бородою просить державного виконавця спитати у дитини, яким чином виконується рішення суду. Державний виконавець і голос за кадром просять не тиснути.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оцінка обставин наявності чи відсутності підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за своєю сутністю становитиме перегляд судових рішень, що набрали законної сили, що не відповідає принципу res judicata та суперечить правовій визначеності як складовій конституційного принципу верховенства права.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Так, відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу та неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 01 липня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв`язку з відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Так, постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2024 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Відібрано у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_3 та повернуто її матері ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишено без змін.

На підставі вказаного рішення 31 січня 2025 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №759/14917/20, який був пред`явлений до примусового виконання до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП НОМЕР_1).

У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилося 14 років.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з вказаною заявою ОСОБА_3 досягла 14-річного віку, а на момент розгляду справи - 15-річного віку, колегія суддів доходить висновку, що в такому випадку примусове виконання виконавчого листа щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю, відібрання її у батька і повернення матері призведе до порушення прав дитини на самостійне визначення місця свого проживання.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, є належною підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 759/14917/20, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 січня 2025 року, яким передбачено визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 759/14917/20, виданого Святошинським районним судом міста Києва 31 січня 2025 року, яким передбачено визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, відібрання дитини та повернення її матері.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 759/14917/20, виданий Святошинським районним судом міста Києва 31 січня 2025 року, яким передбачено визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , відібрання дитини від батька ОСОБА_1 та повернення її матері.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року

Головуючий: Судді: