Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №754/10464/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/10475/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/10464/23

20 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коротенко Євгенії Олександрівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Саламон О.Б. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

в с т а н о в и в:

У липні 2023 ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 200 147, 50 грн, моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, понесені витрати по оплаті звіту про оцінку транспортного засобу - 3 000 грн та судового збору 2 321,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилається на те, що вона є власником автомобіля «КІА РІО» 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

18.03.2023 о 17.20 год відповідач, керуючи автомобілем «ПЕЖО 605» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Братиславській у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого вчинив зіткнення з належним їй автомобілем «КІА РІО», що призвело до його механічних пошкоджень.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2023 (справа № 756/4403/23) відповідача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124,130 КУпАП.

Відповідно до експертного висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 144/05-23 від 04.05.2023, зробленого експертною установою ТОВ «Клевер Експерт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.07.2020) вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА РІО», д.н.з. НОМЕР_1 становить 360 147,50 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс». З метою відшкодування завданої шкоди позивач 21.03.2023 року звернулась до страхової компанії.

12.06.2023 ПрАТ СК «Інтер-Поліс» сплатила їй суму страхового відшкодування у розмірі 148 018,65 грн, а 27.07.2023 року доплачено решту суми в розмірі 11 981,35 грн. Отже, загальна сума страхової виплати становить 160 000 грн, як і було передбачено страховим полісом.

Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 200 147, 50 грн підлягає стягненню з відповідача, як винної особи.

Позивач також посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що призвели до пошкодження її майна, їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в 20 000,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 200 147, 50 грн та, відповідно, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, витрати по сплаті судового збору 2 051,47 грн та витрати по оплаті звіту про оцінку транспортного засобу в сумі 3 000 грн. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням її автомобіля внаслідок ДТП перевищує виплачений їй розмір страхового відшкодування, а тому із відповідача, як особи, яка визнана виною у скоєнні даної ДТП, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, яка становить 200 147, 50 грн. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то визначаючи її розмір у 5000 грн, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням встановлених у справі обставин.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 10 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коротенко Є. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішенням є таким, шо не відповідає обставинам справи. Суд першої інстанції неповне з`ясував обставин, що мають значення для справи, а також визнав обставини встановленими, хоча фактично позивач не довів свої понесені матеріальні збитки в наслідок ДТП.

Експертний висновок, на який посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, визначає орієнтовну вартість ремонту автомобіля, але не підтверджує, що такі витрати реально були понесені.

У матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують реальний збиток, який понесла позивачка. Оскільки транспортний засіб на момент розгляду справи вже відновлений, то саме фактичні витрати підлягали доказуванню та відшкодуванню.

Суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають дійсності, а саме не вірно оцінив докази надані стороною позивача, після встановлення істотних умов таких, як відновлення транспортного засобу позивачем, не встановив наявність у останньої фактичних доказів понесених фактичних витрат на відновлення транспортного засобу, тобто не повністю встановив обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті. Також суд не врахував пояснення представника позивача, які надавались в судовому засіданні, а саме, що транспортний засіб позивачки відновлено. Заявник вважає, що позивачка не довела понесену матеріальну шкоду внаслідок ДТП.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 адвокат Мазарюк С.С. який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля «КІА РІО», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

18 березня 2023 року о 17.20 год. відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ПЕЖО 605» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Братиславській у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого вчинив зіткнення з автомобілем «КІА РІО», що призвело до механічних пошкоджень.

24 квітня 2023 року постановою Деснянського районного суду м. Києва по справі № 756/4403/23 відповідача визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124,130 КУпАП.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до експертного висновку № 144/05-23 від 04 травня 2023 року щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, зробленого експертною установою ТОВ «Клевер Експерт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 14.07.2020) вартість відновлювального ремонту автомобіля «КІА РІО», д.н.з. НОМЕР_1 становить 360 147,50 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ СК «Інтер-Поліс».

21 березня 2023 року з метою відшкодування завданої шкоди позивач звернулась з заявою до ПрАТ СК «Інтер-Поліс», 12 червня 2023 року нею було отримано суму страхового відшкодування у розмірі 148 018,65 грн.

27 липня 2023 року ПрАТ СК «Інтер-Поліс» було сплачено решту суми страхового відшкодування в розмірі 11 981,35 грн.

Таким чином, загальна сума страхової виплати ПрАТ СК «Інтер-Поліс» становить 160 000 грн, як передбачено страховим полісом.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Отже, системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 в справі № 562/2018/16-ц (провадження № 61-30029св18).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, правильно застосувавши норми матеріального права та оцінивши докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми майнової шкоди в розмірі 200 147, 50 грн, яка становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), 5 000,00 грн моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору 2 051,47 грн та по оплаті звіту про оцінку транспортного засобу в сумі 3 000 грн.

Доводи заявника про те, що експертний висновок не є належним доказом на підтвердження розміру завданих позивачу матеріальних збитків, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав доказів на спростування наведених у висновку обставин. З клопотанням про призначення експертизи до суду не звертався.

З огляду на викладене, аналізуючи питання обсягу дослідження інших доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і саме сторони мають доводити обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коротенко Євгенії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року

Головуючий: Судді: