Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №753/12828/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3563/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 7536/12828/26

18 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року в справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн у дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 26 червня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18 червня 2026 року, провадження по даній справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зазначає, що порушення сталося через вільний доступ до небезпечного об'єкта, який за законом мав бути закритий і під охороною.

Вказує, що її дитина не зламала замок і не перелазила паркан, а просто зайшла туди, де не було жодних перешкод, проте суд першої інстанції припустився грубих суперечливих висновків, через що неправильно застосував норму ст. 184 КУпАП і незаконно наклав на апелянта адміністративне стягнення.

Апелянт звертає увагу суд на те, що судом першої інстанції не доведено, що проникнення дитини на територію недобудови сталося саме внаслідок ухилення апелянта від виконання батьківських обов'язків.

На підставі викладеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 252 КУпАП не оцінив представлені докази в сукупності, а здійснив це неповно і необ'єктивно, через що припустився необґрунтованого і нічим не підтвердженого висновку про невиконання батьківських прав, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами електронного зв'язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 06.07.2026.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Частиною 3 ст. 184 КУпАП визначено, що вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено в ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 883886, складеного інспектором сектору ювенальної превенції ВП Дарницького УП ГУНП в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 26.05.2026 близько 20:00 годин гр. ОСОБА_1 , ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, дрібне хуліганство, своїми діями гр. ОСОБА_1 порушила ст. 150 Сімейного кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, здійснювати належний контроль за її поведінкою та забезпечувати умови для її безпечного життя.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що її дитина не зламала замок і не перелазила паркан, а просто зайшла туди, де не було жодних перешкод, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до рапорту, який міститься в матеріалах справи та, в якому зазначено, що працівники поліції, прибувши за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_2 , виявлено малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пошкодив замок дверей, намагаючись потрапити на дах будинку, представник ЖК від написання заяви відмовився.

Крім того, із власноручних письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що про місцезнаходження сина та подію вона дізналася лише після телефонного дзвінка працівників поліції. При цьому вона підтвердила, що дитина самостійно перебувала поза місцем проживання без її безпосереднього контролю. Такі пояснення не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції, а навпаки свідчать про відсутність належного нагляду за поведінкою неповнолітнього.

Посилання апелянта на неналежне утримання об`єкта будівництва не спростовують наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП пов`язується саме з неналежним виконанням батьками обов`язків щодо виховання та контролю за поведінкою дитини. Навіть за наявності вільного доступу до певного об`єкта саме на батьків покладається обов`язок забезпечити належний нагляд за неповнолітньою дитиною та не допустити вчинення нею протиправних дій.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: