Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №361/4733/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3540/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 361/4733/26

18 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвокат Хараїм Ольги Валеріївни на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 у прибуток держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 16 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Хараїм О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення № 361/4733/26 скасувати, провадження у справі № 361/4733/26 про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно з протоколом серії ЕПР 1 № 639450 від 13.04.2026 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, шо судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи, у зв'язку з чим постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення № 361/4733/26 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі. Так, зі змісту протоколу ЕПР 1 № 639450 від 13.04.2026 вбачається, що 13.04.2026 09:25:00 с. Велика Димерка, вулиця Соборна 111А, гр. ОСОБА_1 керував тз Рено н.з. НОМЕР_2 , відеозапис, який наявний у матеріалах справи розпочинається з відмітки часу 09:33 го., отже вищевказані обставини, описані у протоколі - не зафіксовано. При цьому, ОСОБА_1 перебуває на вулиці, будь-яким автомобілем не керує.

Апелянт вказує, що у разі_відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вбачається зі змісту протоколу серії ЕПР 1 № 639450 від 13.04.2026 ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці події відмовився. З відеозапису в матеріалах справи, вбачається, що працівники поліції не висували ОСОБА_1 конкретних вимог при проходження того чи іншого порядку огляду на стан сп`яніння, не конкретизували порядок такого огляду (який описаний вище), а лише констатували дослівно «це автоматично стаття 130».

Такі обставини свідчать на неможливість встановлення наявності складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки встановити чи відповідав запропонований порядок - встановленому, неможливо, що свідчить про відсутність доказів складу правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.

Звертає увагу суд на те, що з пояснень ОСОБА_1 та наявного у матеріалах справи відеозапису час відео 00:27 вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки перед ним ніхто зі співробітників поліції не ставив відповідної вимоги.

Отже, з відеозапису вбачається, що після відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу «Драгер» на місці зупинки, працівники поліції не запропонували йому пройти огляд в медичному закладі охорони здоров'я, як того вимагає закон, оскільки лише після відмови водія від проходження огляду в медичному закладі охорони здоров'я працівником поліції може бути складено протокол про адміністративне правопорушення, як чітко визначено ч. 3 ст. 266 КУпАП.

Апелянт зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 639450 від 13.04.2026, ОСОБА_1 керував ТЗ Рено н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Однак, на наявному у матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння та вони йому протягом спілкування не озвучувались.

Отже, наявними в матеріалах справи відеозаписами на підтверджено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, представниками органів поліції не було здійснено дій щодо попереднього огляду водія на стан сп'яніння, тому й підстав, встановлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, для пропонування працівниками поліції особі, що притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не було.

Вказує, що недотримання поліцейськими процедури та порядку попереднього огляду та виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак алкогольного сп`яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Сторона захисту вважає, що наявний в матеріалах справи відеозапис, на якому відображено частково оформлення адміністративного матеріалу, не може бути визнаний належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки вказаний відеозапис є неповним, не містить обставин руху транспортного засобу, не зафіксовано особу, яка ним керувала і чи керувала взагалі, обставин виявлення в особи ознак алкогольного сп'яніння і пропозиції пройти огляд. Таким чином, вищевикладені обставини вказують на неналежність та недопустимість наявних в матеріалах справи відеозаписів, а також недійсність огляду в силу приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Апелянт звертає увагу на те, що у разі направлення водія на огляд до закладу охорони здоров'я, складається направлення суворої форми, проте, в порушення вказаних вимог Закону та Інструкції № 1452/735, в матеріалах справи відсутнє письмове направлення про направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, яке містило б відомості про те, що він був ознайомлений зі змістом вказаного направлення та воно було вручено йому під підпис.

Крім того, апелянт зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що поліцейські не проводили огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а склали відносно ОСОБА_1 протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Апелянт вказує, що з пояснень ОСОБА_1 та матеріалів справи, які не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом, вказані обставини переконливо свідчать про відсутність реальних підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані сп'яніння, а також вказані обставини ставлять під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.

Враховуючи викладене, апелянт робить висновок, що судом першої інстанції не було враховано вказаних вище обставин та не надано їм належної правової оцінки, шо свідчить про відсутність повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи у першій інстанції, з підстав чого постанова оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та його захисник Хараїм О.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення та винуватість в ньому такої особи, оскільки останній підтвердив, що він вживав алкогольні напої.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 639450 від 13.04.2026, складеного інспектором Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Некрашевичем Назаром Олександровичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що 13.04.2026 о 09:25:00 в селищі Велика Димерка по вулиці Соборна, 111А, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці події відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки при дослідженні відеозапису події з боді камери поліцейського, який міститься в матеріалах справи вбачається, що працівник поліції запитує ОСОБА_1 яким транспортним засобом він керував, на що останній відповів, що «Рено Сценік» та на запитання працівника поліції коли вживав алкоголь, ОСОБА_1 зазначив, що вчора вдень (зафіксований час на відео з камери 854576 09:34), тобто ОСОБА_1 не заперечував факту того, що він керував транспортним засобом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Закон не пов`язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності виключно з наявністю відеозапису моменту керування транспортним засобом.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ні діючим законодавством, ні вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не висували ОСОБА_1 конкретних вимог при проходження того чи іншого порядку огляду на стан сп`яніння, не конкретизували порядок такого огляду, а лише констатували дослівно «це автоматично стаття 130» та те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, оскільки перед ним ніхто зі співробітників поліції не ставив відповідної вимоги, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з дослідженого відеозапису, на якому видно, що працівник поліції повідомив, що якщо ОСОБА_1 зараз проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння і у нього показує до допустимої норми, то останній спокійно їде далі, на що ОСОБА_1 сказав, що «Ні, я відмовляюсь» (зафіксований час на відео з камери 854576 09:33).

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння та вони йому протягом спілкування не озвучувались, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

Щодо доводів в апеляційній скарзі стосовно відсутності направлення на огляд в медичному закладі водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявність або відсутність направлення н огляд водія зметою виявлення стан у сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння виникає в ОСОБА_2 не з моменту вручення їй направлення на проходження відповідного огляду, а в силу вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху - з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.

Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду.

Крім того, при дослідженні відеозапису встановлено, що працівник поліції запитує ОСОБА_1 яким транспортним засобом він керував, на що останній відповів, що «Рено Сценік» та на запитання працівника поліції коли вживав алкоголь, ОСОБА_1 зазначив, що вчора вдень (зафіксований час на відео з камери 854576 09:34), тобто ОСОБА_1 не заперечував факту того, що він керував транспортним засобом.

Щодо доводів апелянта про те, що з матеріалів справи вбачається, що поліцейські не проводили огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а склали відносно ОСОБА_1 протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому відображено, що огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився, що узгоджується з обставинами відмови особи від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, саме по собі не свідчить про відсутність підстав для направлення на медичний огляд та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Вирішальним у справах цієї категорії є встановлення факту законної вимоги поліцейського пройти медичний огляд та поведінки водія щодо виконання такої вимоги.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: