Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №760/14217/22 — Київський апеляційний суд

Справа № 760/14217/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/4693/2026 Доповідач: ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі

суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченої (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100090001729 від 12.08.2022 року за апеляційною скаргою прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Фрунзе Миколаївської області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 301-1 КК України до покарання у виді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Дорошівка Миколаївської області, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 301-1 КК України до покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки;

на підставі ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки;

відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

вирішено питання про процесуальні витрати.

Відповідно до вироку, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше квітня 2021 року у ОСОБА_9 спільно з неповнолітньою ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на виготовлення, розповсюдження та примушування малолітніх осіб до участі у створенні дитячої порнографії, з метою її розповсюдження та отримання матеріальної вигоди, за участю своїх малолітніх дітей, а саме ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_9 разом з неповнолітньою ОСОБА_7 , використовували своїх малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на створення за їх участю протиправного контенту, в сексуальних образах з моделюванням сексуальної поведінки з зображенням їх статевих органів, що відноситься до дитячої порнографії, після чого, ОСОБА_9 , спільно з неповнолітньою ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вигадали сценарій сексуальної сцени, та діючи згідно з розподілених ролей, проводили відео зйомку на власні мобільні телефони.

В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розповсюдили через Всесвітню мережу Інтернет на форумі «Rindexxx» в анонімному сегменті мережі інтернету (DarkNet), створене 18.04.2021 року користувачем «GOMITA», вищевказані файли, які відповідно до висновку експерта належать до дитячої порнографії.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 та правильність правової кваліфікації її дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, а також неправильним звільненням обвинуваченої від відбування покарання. В обґрунтування мотивів поданої апеляційної скарги вказав про те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 104 КК України, помилково звільнив її від відбування як основного, так і додаткового покарання, тоді як положення ст. 75, 104 КК України не можуть застосовуватися до додаткового покарання. Просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 301-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки. На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки, та відповідно до ст. 76 КК України покласти на неї обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 76 КК України. В решті вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити; пояснення обвинуваченої та її захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , правильності кваліфікації їх дій за ч. 4 ст. 301-1 КК України, а також правильності призначеного ОСОБА_9 основного та додаткового покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки, учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність оскаржуваного вироку в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що інститут звільнення особи від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано тільки щодо тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається (п. 9 ПП ВСУ № 7 від 24.10.2003 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх, які засуджені до позбавлення волі, відповідно до статей 75-78 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 301-1 КК України як основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, так і додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки, суд першої інстанції в резолютивній частині вироку не вказав про те, що на підставі ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 підлягає звільненню від відбування лише основного покарання у виді позбавлення волі.

Наведене свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення норм ст. 75, 104 КК України, що призвело до безпідставного звільнення обвинуваченої від відбування не лише основного покарання, а й додаткового.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити та скасувати вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити їй покарання за ч. 4 ст. 301-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки, звільнивши ОСОБА_7 на підставі ст. 75, 104 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 301-1 КК України покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту дітей чи займатися педагогічною, виховною діяльністю та діяльністю, яка пов`язана з роботою з неповнолітніми строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4