Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №521/14775/21 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/14775/21

1-кп/521/364/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених – ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

потерпілого – ОСОБА_11 ,

захисників адвокатів – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

представника потерпілого – ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хаджибейського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021162470000875 від 11.07.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, зі слів неофіційно працевлаштований на будівництві різноробочим, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Хотьківці, Красилівського району, Хмельницької області, громадянина України, зі слів неофіційно працевлаштований охоронцем, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий:

-13.08.2004 року вироком Святошинського районного суду м. Києва визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.186 ч.2 ст.187 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років;

-06.11.2017 року вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років; Звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 18.02.2021 року (невідбутий строк 1 рік 3 місяці 18 днів);

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2021 року близько 11 годин 30 хвилин, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут 22, побачили раніше невідому особу, а саме ОСОБА_11 .

Після чого в ході розмови ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з ОСОБА_11 , запропонували пройти до них у квартиру за адресою: АДРЕСА_4 на що ОСОБА_11 погодився.

Перебуваючи у приміщення кухні зазначеної квартири о 13 годині 00 хвилин у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 винник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, яке може знаходитись у ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб, відповідно до визначених ролей, ОСОБА_9 повинен був заволодіти майном потерпілого, у свою чергу ОСОБА_10 повинен був подолати опір потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_10 , переслідуючи корисливий мотив незаконно збагатитись за рахунок чужого майна діючи повторно, з прямим умислом, за попередньою змовою, виконуючи свою заздалегідь обумовлену роль, діючи відкрито, із застосовуванням насильства, що є небезпечним для здоров`я ОСОБА_11 , завдав декілька ударів руками зігнутими у кулак в область обличчя чим завдав наступні тілесні ушкодження:

1) Закритий перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя зліва, синець нижньої щелепи зліва, які згідно п.2.2.2. та 46 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» мають ознаки тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості;

2) Синець та садно на верхній повіці правого ока, які згідно з п.п. 2.3.5. та 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» має ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, чим подолав опір потерпілого та в подальшому заволодів його наручним годинником «Ракета» вартістю 307 гривень 50 копійок, у цей момент ОСОБА_9 забрав сумку потерпілого та заволодів майном, яке знаходилось у ній, а саме: мобільним телефоном «Huawei», лінійки «Y5», моделі «MYA-U29» вартістю 1180 гривень 00 копійок, мобільним телефоном «Lenovo», вартість якого встановити не представляється можливим, мобільним телефоном «Хіаоті Redmi 6A» вартістю 483 гривні 33 копійки, портативним зарядним пристроєм сірого кольору вартістю 222 гривні 00 копійок та грошовими коштами у розмірі 1100 гривень.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з місця скоєння злочину зникли, тим самим спричинивши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_11 в сумі 3292 гриві копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не визнав, надав наступні покази, а саме зазначає, що з потерпілим ОСОБА_11 є раніше не знайомий, події сталися навпроти ринку «Черьомушки» вийшовши з магазину разом із ОСОБА_9 підійшов незнайомий раніше потерпілий ОСОБА_11 та запропонував продати йому наявні у нього мобільні телефони. Після цього вони почали перевіряти мобільні телефони на вулиці в районі гаражів, розташованих біля місця проживання. Після цього, пішли до їх місця проживання оскільки обвинувачений хотів показати його дружині та узяти грошові кошти для купівлі телефону. Прийшовши до місця проживання (до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 ), а саме до кухні. Після чого ОСОБА_10 пішов до дружини аби показати телефон та взяти у неї кошти, а ОСОБА_15 та ОСОБА_9 чекали його. Потім ОСОБА_10 з`явився разом із ОСОБА_16 (свідок) та сказав, що потерпілий нехороша людина та раніше він вкрав у нього телефон. Потім потерпілий як вказує обвинувачений, вже в приміщенні побачив їх та почав кричати у вікно що його «б`ють-вбивають». Обвинувачений зазначає що узяв його рукою за кофту оскільки потерпілий зачепився одягом за віконну решітку та вигнав потерпілого до під`їзду. Потім повернувшись назад на кухню побачили на підвіконні два мобільні телефони та узявши їх почали його шукати щоб повернути. Вийшовши з дому були затримані працівниками поліції. Зазначає, що не розуміє звідки у потерпілого з`явилася кров на обличчі, вважає що потерпілий міг намагався вискочити із вікна та не побачивши металеву решітку ударився головою. Вказує що будь-яких тілесних ушкоджень не він ні ОСОБА_9 не завдавали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не визнав, надав наступні покази, а саме зазначає, що події дійсно сталися у 2021 році, вони вийшли разом із ОСОБА_10 з дому прогулятися, та зустріли невідому раніше людину ( ОСОБА_11 ), який запропонував їм продати мобільний телефон, та ОСОБА_10 зацікавив телефон, на що ОСОБА_11 запропонував за цей телефон 250 гривень, однак у ОСОБА_10 було лише 200 гривень. Далі вони прогулялись по району, та сіли посидіти біля гаражів на районі проживання, спілкувалися та знайшли спільну мову. Потім пішли до місця проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за тим аби перевірити мобільний телефон чи заряджається він, оскільки був без блоку зарядки та взяти у дружини решту грошей на телефон. Прийшовши до дому, сіли на спільну кухню та пили чай, у той час ОСОБА_10 пішов до своєї кімнати аби поставити телефон на зарядку та чекали дружину. Потім до кухні зайшов ОСОБА_17 (свідок) та каже «О, це той самий чоловік який у мене тиждень тому викрав телефон», і одразу після цієї фрази ОСОБА_17 (свідок) вийшов з кімнати. Як вказує ОСОБА_9 вони залишилися у приміщені ( ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ). Потім, ОСОБА_9 вказує що не розуміє як ОСОБА_11 , чи він вдарився головою чи ще щось та почав голосно кричати що його «б`ють та вбивають» та кричав про допомогу, було багато крові. ОСОБА_10 узяв його за шкірку та вивів його до під`їзду. Після цього ОСОБА_9 вказує що узяв ганчірку та вимив усі сліди крові ти викинув її у відро, наголошує що нічого не знищував. Потім вони з ОСОБА_10 вийшли на вулицю щоб повернути мобільні телефони. Вийшовши з дому були затримані працівниками поліції, при собі були 500 гривень та пачка сигарет, звідки у відділку поліції у нього з`явився ще один телефон не розуміє, вказує що підкинули.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 дав наступні покази, а саме, що 11.07.2021 року близько 11:30 перебував в районі вулиці Героїв Крут (в районі ринку «Черьомушки») у місті Одеса побачив трьох людей біля дитячої площадки та розпивали, познайомилися. Після чого вказав що у його дружини день народження і потрібні грошові кошти та запропонував продати мобільний телефон, на що ОСОБА_9 запропонував йому придбати зазначений мобільний телефон. У подальшому ОСОБА_9 запропонував йому пройти до місця свого мешкання щоб узяти гроші та розрахуватися за мобільний телефон, на що він погодився. Після чого вони прийшли до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 за місце мешкання ОСОБА_9 . У подальшому вони зайшли на кухню гуртожитку а ОСОБА_10 пішов у кімнату за грошима. Після чого вони почали щось «мутити» та він вирішив одразу піти. Одразу після цього ОСОБА_18 вдарив в обличчя та за забрали сумку з особистими речами, а саме часи телефон, павер банк, він почав кричати через вікно першого поверху про допомогу, з обличчя текла кров, втрачав свідомість У подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 почали виходити з приміщення та погрожували подальшою розправою. Після чого він вийшов за ними. У подальшому проходив лікування на протязі двох тижнів.

Окрім того, потерпілий ОСОБА_11 подав цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 71000 грн. та моральної шкоди на загальну суму 28300 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що у 2021 році йшла по АДРЕСА_5 , та почула крики про допомогу чоловіка, зупинилася, почала кричати щоб його відпустили, після чого чоловік вибіг, на обличчі та голові була кров. У подальшому викликала поліцію та пішла по своїх справах.

Крім того, провина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними письмовими документами дослідженими в ході судового розгляду:

- протоколом огляду місця події від 11.07.2021 року з таблицею ілюстрацій та диском із відеозаписом, в присутності понятих за адресою: АДРЕСА_4 , де на кухні на підвіконні дві тканини з речовинами бурого кольору, москітна сітка з плямами речовини бурого кольору, з поміж цього, ОСОБА_9 було добровільно видані джинси з плямами речовини бурого кольору, відповідно до протоколу ОСОБА_9 було повідомлено, що даними ганчірками він витирав підлогу та підвіконня від речовини бурого кольору;

- протоколом затримання від 11.07.2021 року з додатком, відповідно до якого ОСОБА_9 11.07.2021 року о 13:20 затримано за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут 20-А;

- протоколом затримання від 11.07.2021 року з додатком, відповідно до якого ОСОБА_10 11.07.2021 року о 13:20 затримано за адресою: м.Одеса, вул. Героїв Крут 20-А;

- постановою слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 11.07.2021 року, відповідно до якої визнано та долучено в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження №12021162470000875 вказані у постанові речі, а саме: два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору та «PowerBank» сірого кольору, мобільний телефон «Huawei» золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 без сім-карти, грошові кошти номіналом 500 гривень із номером СТ8458926, мобільний телефон «Хіоті Redmi 6а» чорного кольору із імеі НОМЕР_3 ; IMEI 2 НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено НОМЕР_5 , грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР».

- копією ухвали Хаджибейського (Малиновського) районного суду м.Одеси від 14.07.2021 року, згідно якої накладено арешт на два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору та «PowerBank» сірого кольору, мобільний телефон «Huawei» золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 без сім-карти, грошові кошти номіналом 500 гривень із номером СТ8458926, мобільний телефон «Хіаомі Redmi 6а» чорного кольору із імеі НОМЕР_3 ; IMEI 2 НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено НОМЕР_5 , грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР».

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 13.07.2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 за фотознімком №3 впізнає особу на ім`я ОСОБА_20 ( ОСОБА_10 );

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 13.07.2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 за фотознімком №2 впізнає особу яка забрала у нього речі з сумки та нанесла йому тілесні ушкодження ( ОСОБА_9 );

- протоколом огляду предмету від 14.07.2021 року, відповідно до якого предметом огляду були: купюра номіналом 500 гривень із номером СГ8458926, купюра номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892 упаковані до паперового конверту, мобільний телефон «Huawei» золотистого кольору, без сім-карти із IMEІ № НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , наручний годинник «Ракета», мобільний телефон «Хіаомі Redmi 6а» IMEI: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 упаковані до сейф-пакету №FPS5010409;

- висновком експерта ОНДЕКЦ №СЕ-19/116-21/1270-ТВ від 05.08.2021 року, відповідно до якого ринкова вартість: мобільного телефону «Huawei» «У5» становить 1180 грн. 00 коп.; наручного годинника «Ракета» становить 307 грн. 50 коп.; мобільний телефон «Хіаомі Redmi 6а» із пошкодженим екраном становить 483 грн. 33 коп; портативного зарядного пристрою становить 222 грн. 00 коп; ринкову вартість мобільного телефону «Lenovo» встановити не вдалося у зв`язку із ненаданням на дослідження;

- протоколом огляду документів від 28.07.2021 року з DVD-R диском з відеозаписом тривалістю 5 хвилин, відповідно до якого йдеться відеозапис із боді-відеокамерою, де зображено, як працівник поліції виходить із службового автомобіля, біля якого стоїть потерпілий ОСОБА_11 та пояснює що невідомі раніше йому особи забрали у нього мобільний телефон та 1100 гривень та вказує напрямок куди вони пішли. Надалі з відеозапису вбачається, що працівник поліції затримує двох осіб, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 які пояснили, що потерпілий вкрав у їх сусіда мобільний телефон, за що вони побили потерпілого.

- постановою слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 28.07.2021 року, відповідно до якої, DVD-R диском з відеозаписом із боді-камерою визнано речовим доказом.

- висновком експерта КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» №1663 від 02.09.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя зліва, синець нижньої щелепи зліва, синець та садно на верхній повіці правого ока. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, стиснення, тертя. Не виключено, що ці ушкодження могли утворитися в результаті нанесе ударів руками. Наявні ушкодження виникли незадовго до звернення гр. ОСОБА_11 до лікувального закладу, а також судячи з морфологічних властивостей ушкоджень (синці - синьо-жовтоватого, синьо-зеленоватого кольору, садно - під темно-червоною відша-ровуючою по краям кіркою), вони могли утворилися в термін від 5 до 9 діб до моменту огляду (19.07.2021 р.) експертом. Таким чином, дані ушкодження могли бути заподіяні 11.07.2021 р. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя. Закритий перелом нижньої щелепи в ділянці підборіддя зліва, синець нижньої щелепи зліва, складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, і за критерієм тривалого розладу здоров?я строком понад 21 день згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості. Синець та садно на верхній повіці правого ока, як в сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим кри-терієм, відповідно до п.п. 2.3.5 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.) відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.

- висновком експерта МНДЕКЦ №СЕ-19-/115-21/10665-БД від 18.10.2021 року, відповідно до якого об`єктом дослідження є змиви речовини бурого кольору на марлевому тампоні, де відповідно у змиві виявлені клітини з ядрами та встановлено генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_11

- висновком експерта МНДЕКЦ №СЕ-19-/115-21/10663-БД від 21.09.2021 року, відповідно до якого об`єктом дослідження є джинси синього кольору, де відповідно у змиві виявлені клітини з ядрами та встановлено генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_11

- висновком експерта МНДЕКЦ №СЕ-19-/115-21/10661-БД від 22.09.2021 року, відповідно до якого об`єктом дослідження є фрагмент тканини, де відповідно на фрагменті тканини (об`єкт №1.1) виявлено клітини з ядрами з домішкою крові та встановлено їх генетичні ознаки, які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). На фрагменті тканини (об`єкт №1.2) виявлено поодинокі клітини з ядрами без домішки крові, генетичні ознаки яких не встановлено, у зв?язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Генетичні ознаки клітин з домішкою крові виявлених на фрагменті тканини (об?єкт №1.1) збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Аналізуючи вищезазначені докази, судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_9 ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_11 дійсно разом перебували за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується наступними доказами, а саме в ході допиту обвинувачених ОСОБА_9 . ОСОБА_10 які запропонували потерпілому ОСОБА_11 пройти до їх місця проживання з метою надання потерпілому фінансових коштів за купівлю у нього мобільного телефону. Показами потерпілого ОСОБА_11 який пояснив що обвинувачений ОСОБА_10 запропонував йому пройти до місця його мешкання щоб взяти гроші та розрахуватися за мобільний телефон. Показами свідка ОСОБА_19 яка в ході допиту пояснила що почула з першого поверху будинку крики чоловіка про допомогу через вікно та побачила потерпілого з закривавленим обличчям.

Вказаний факт також підтверджується протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 13.07.2021 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_11 вказав, що впізнав обвинувачених ОСОБА_9 ОСОБА_10 , як осіб, які знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 заволоділи його особистими речами та нанесли тілесні ушкодження.

З поміж цього, суд критично ставиться до показів обвинувачених в ході допиту, а саме твердження обвинувачених щодо ОСОБА_9 . ОСОБА_10 не нанесення будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 та відсутністю наміру заволодіння чужим майном. Вищезазначене повністю спростовується протоколами огляду мобільних телефонів від 14.07.2021, а саме телефон «Хуавей», золотистого кольору, грошовими коштами в сумі 700 гривень вилучені під час затримання ОСОБА_9 , телефону «Леново» та наручного годиннику та повербанку вилучених у ОСОБА_10 , які як встановлено в судовому засіданні належать потерпілому ОСОБА_11 та висновком судово-медичної експертизи №1663 від 02.09.2021 року, відповідно до якої у ОСОБА_11 встановлено: закритий перелом нижньої щелепи в районі підборіддя зліва, синці нижньої щелепи, синці та садно на верхній повіці правого ока. Перелом щелепи відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, синці на правій повіці ока до легких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження могли бути спричинені 21.07.2021 року, не виключено спричинення ушкоджень внаслідок удару руками.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_9 відсутні ознаки розбою, а його дії не підпадають під ознаки ч.2 ст.187 та за ч.2 ст.186 КК України, оскільки, на думку захисту, потерпілий добровільно пройшов до приміщення квартири, а тому відсутній напад як обов`язкова ознака розбою.

Такі доводи суд вважає необґрунтованим, оскільки сам по собі факт добровільного проходження потерпілого до приміщення квартири не виключає можливості вчинення щодо нього нападу після цього. Із встановлених судом обставин убачається, що злочинний умисел на заволодіння майном виник у обвинувачених вже безпосередньо у приміщенні квартири, після чого щодо потерпілого було застосовано насильство, внаслідок якого йому спричинено тілесні ушкодження, зокрема закритий перелом нижньої щелепи, а одразу після подолання його опору ОСОБА_9 заволодів його сумкою та майном, що в ній знаходилося. Таким чином, добровільність попереднього перебування потерпілого у приміщенні не змінює правової природи подальших дій обвинувачених та не спростовує факту нападу.

Не знаходить суд підтвердження і твердження захисту про відсутність причинного та функціонального зв`язку між застосованим насильством і заволодінням майном. Навпаки, послідовність встановлених подій свідчить про їх безпосередній взаємозв`язок: застосування фізичного насильства було спрямоване на подолання опору потерпілого, після чого ОСОБА_9 заволодів його майном. При цьому майно потерпілого було фактично вилучене у момент реалізації спільного злочинного умислу, а окремі належні потерпілому речі були в подальшому виявлені та вилучені у самих обвинувачених. Вказані обставини у своїй сукупності не узгоджуються з версією про випадкове або не пов`язане із насильством заволодіння майном.

Суд також враховує, що небезпечність застосованого насильства підтверджується не лише показаннями потерпілого, а й об`єктивними даними судово-медичної експертизи, відповідно до яких у ОСОБА_11 встановлено тілесні ушкодження, серед яких закритий перелом нижньої щелепи, що віднесений до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Отже, характер насильства, спосіб його застосування та безпосередній зв`язок із подальшим заволодінням майном у сукупності підтверджують наявність саме тих ознак, які утворюють склад розбою.

При цьому суд виходить не з окремого доказу, а з їх сукупності та взаємозв`язку. Показання потерпілого щодо обставин нападу узгоджуються з показаннями свідка, результатами огляду місця події, даними про вилучення належного потерпілому майна у обвинувачених, а також висновком судово-медичної експертизи щодо характеру отриманих потерпілим тілесних ушкоджень. У сукупності зазначені докази є достатніми для висновку про те, що застосування насильства та заволодіння майном були елементами єдиного злочинного посягання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кваліфікуючих ознак за ч.2 ст.187 КК України, спростовуються сукупністю досліджених судом доказів та встановленими фактичними обставинами кримінального провадження. Встановлені судом обставини свідчать про наявність у діях обвинуваченого як умислу на заволодіння чужим майном, так і нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, що у своїй сукупності утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Також, оцінюючи подальшу поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , суд також враховує встановлену обставину щодо прибирання ним слідів крові потерпілого з підлоги за допомогою ганчірки. Така поведінка після застосування до потерпілого насильства не має очевидного побутового пояснення та в сукупності з іншими встановленими обставинами справи може свідчити про усвідомлення обвинуваченим протиправного характеру своїх дій та його прагнення приховати наслідки вчиненого. При цьому суд не розцінює зазначену обставину як самостійну та безумовну ознаку винуватості, однак враховує її у сукупності з іншими доказами, зокрема фактом заволодіння майном потерпілого та подальшим вилученням належних йому речей у обвинувачених.

З поміж цього, суд критично оцінює пояснення обвинувачених про те, що заволодіння мобільними телефонами потерпілого не було пов`язане з наміром їх привласнити, а телефони були взяті ними нібито з метою подальшого повернення потерпілому. Така версія не узгоджується з фактичними обставинами події, характером застосованого до потерпілого насильства та встановленим фактом подальшого перебування належного йому майна у обвинувачених. За таких обставин посилання на намір повернути майно суд розцінює як спосіб пояснення своїх дій, який не спростовує встановленої судом спрямованості умислу на заволодіння майном потерпілого.

Таким чином, наведені докази в сукупності і поведінка обвинувачених свідчать про те, що вони дійсно за наведених обставин здійснили напад на потерпілого ОСОБА_11 , нанесли тілесні ушкодження та заволоділи належним йому майном.

Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суду за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Надані стороною обвинувачення докази суд вважає достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Наведені, досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідка, перевіривши письмові докази, оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія злочину мала місце, а винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Пояснення потерпілого ОСОБА_11 у судовому засіданні послідовні. Наявність причин обмовляти обвинуваченого потерпілим судом не встановлено.

Досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність. Наведені докази проаналізовані судом, оцінюються при прийнятті рішення по справі, є належними, допустимими і у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Невизнання обвинуваченими своєї вини у скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення, є його правом на власний розсуд формувати лінію свого захисту.

Показання обвинувачених ретельно перевірені судом, та оцінені за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.

Суд вважає, що наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення.

Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, інкримінованих стороною обвинувачення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого з метою з`ясування їх належності та допустимості перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно до ст.23 КПК України, за участю учасників кримінального провадження, і кожному з них судом була дана оцінка, як це вимагає ст.94 КПК України, так як для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення обвинувачення поза розумним сумнівом, який є усталеною правовою позицією (рішення «Кобець проти України» в тому числі), означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачені є винними у вчиненні цього злочину.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 винуватими, суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України. Судом врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Аналізуючи викладені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та їх взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинувачених в судовому засіданні встановлена та підтверджена, а їх умисні дії, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України.

Суд вважає, що єдиною розумною та доведеною на підставі належних та допустимих доказів, є саме версія подій викладена в обвинувальному акті.

Таким чином, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З врахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; враховує вимоги частини другої статті 50, статті 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинувачених.

За ступенем тяжкості вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України, у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , згідно зі ст. 66 КК України – судом не встановлено.

Обставинами, згідно зі ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_9 – судом не встановлено.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_10 за ч.2 ст.187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчиняла розбій.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , згідно зі ст. 66 КК України – судом не встановлено.

Обставинами, згідно зі ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 – рецидив злочинів.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин покарання, те що обвинувачений ОСОБА_9 раніше не судимий в силу ст.89 КК України, не одружений, дітей не має, офіційно непрацевлаштований, на обліках нарколога та психіатра не перебуває, враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини його вчинення, обстановку та спосіб вчинення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_9 , що дає суду підстави зробити висновок про загалом посередню характеристику обвинуваченого.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), вчинений ОСОБА_9 за ч.2 ст.187 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що обвинувачений заперечує свою провину, позовні вимоги не визнає, спричинив суспільно-небезпечні наслідки по відношенню до потерпілого, що спричинило тілесні ушкодженням, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 заслуговує на покарання у межах санкції ч.2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 , попередження скоєння нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.

Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає.

Зазначений вид і міра покарання, на думку суду, є справедливою, необхідною і цілком достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин покарання, те що обвинувачений ОСОБА_10 раніше судимий вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 року за ч.4 ст.407, ч.3 ст.408 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 18.02.2021 року (невідбутий строк 1 рік 3 місяці 18 днів), не одружений, дітей не має, офіційно непрацевлаштований, на обліках нарколога та психіатра не перебуває, враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини його вчинення, обстановку та спосіб вчинення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_10 , що дає суду підстави зробити висновок про загалом негативну характеристику обвинуваченого.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), вчинений ОСОБА_10 за ч.2 ст.187 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що обвинувачений заперечує свою провину, позовні вимоги не визнає, спричинив суспільно-небезпечні наслідки по відношенню до потерпілого, що спричинило тілесні ушкодженням, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_10 заслуговує на покарання у межах санкції ч.2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Крім того, оскільки згідно ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 18.02.2021 року ОСОБА_10 звільнений умовно-достроково, згідно ст. 81 КК України, на невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 3 місяці 18 днів, а у даному провадженні кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 187 КК України, він вчинив 11.07.2021 року, тобто у період умовно-дострокового звільнення, суд остаточно призначає обвинуваченому покарання відповідно до ч.1 ст.71, ч.4 ст.81 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а саме до покарання у вигляді 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.

Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_10 , попередження скоєння нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.

Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає.

Зазначений вид і міра покарання, на думку суду, є справедливою, необхідною і цілком достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 .

Запобіжні заходи, обрані ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, з урахуванням призначеного виду покарання, особи обвинувачених, з метою забезпечення виконання вироку, суд на підставі статті 377 КПК України, до набрання вироком законної сили вважає необхідним залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у строк відбуття покарання строк їх попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження у період з моменту затримання, а саме з 11.07.2021 року по день набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Згідно з статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Судом встановлено, що 11.07.2021 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_11 з цивільним позовом до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у якому просить суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 71000 грн., та моральну шкоду у розмірі 28300 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2021 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_9 і ОСОБА_10 перебуваючи за адресою: м.Одеса, вулиця Героїв

Крут, 22 побачили раніше невідомого ОСОБА_11 . Після чого у ході розмови ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з ОСОБА_11 запропонували пройти до них у квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Перебуваючи у вищезазначеній квартирі в 13 годині у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном, яке може знаходитись у ОСОБА_11 , за попередньою змовою групи осіб, відповідно до яких ОСОБА_9 , повинен був заволодіти майном потерпілого у свою чергу ОСОБА_10 повинен був допомогти йому у цьому.

Переслідуючи корисні мотиви незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, діючи з прямим умислом за попередньою змовою, насильно, що є небезпечним для життя та здоров?я останнього , завдали йому декілька ударів в обличчя та по голові ОСОБА_11 чим був подоланий опір потерпілого, у цей момент ОСОБА_9 , забрав сумку потерпілого та заволодів майном, яке знаходилось у ній а саме: мобільними телефонами "Huawei", "Lenovo", "Meizu" "PowerBank", наручним годинником та грошима у сумі 1100 грн.

В послідуючому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були затримані співробітниками патрульної поліції та слідчо-оперативною групою чергової частини відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській гобласті.

Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обгрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.

14.09.2021 року громадянам ОСОБА_9 Та ОСОБА_10 . Були надані повідомлення про завершення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12021162470000875.

Внаслідок нанесених ОСОБА_11 тілесних пошкоджень громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 останній був доставлений швидкою допомогою до 11 клінічної лікарні м.Одеси і був госпіталізований. Відповідно наданої виписки з 11 клінічної лікарні (відділення щелепно-лицьової хірургії) ОСОБА_11 завданими тілесними ушкодженнями були нанесені переломи нижньої щелепи в ділянці підборіддя, синці нижньої щелепи зліва, які згідно п.2.2.2. та п.6 "Правил судово медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Спричинені ОСОБА_11 тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я. Під час лікування ОСОБА_11 було витрачено: на придбання ліків та лікарських засобів — 11000 грн. Та на цьому лікування, ще не завершилося і ОСОБА_11 потрібно зробити дві операції на щелепі та гайморових пазухах вартість яких складає 60000 грн. Зважаючи на те, що у ОСОБА_11 була пошкоджена щелепа, він зазнав крім надзвичайно сильного фізичного болю, ще і великі труднощі із задоволенням своєї нагальної біологічної потреби харчуватися. Це здійснювати було неможливо, у зв`язку з чим ОСОБА_11 постійно відчував сильний біль у шлунку.

Окрім матеріальної шкоди ОСОБА_11 було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , оскільки він зазнав фізичного болю, було завдано тілесних ушкоджень, було порушено нормальний спосіб життя, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров?я.

Завдану моральну шкоду ОСОБА_11 оцінює у 28300 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який розглядається судом одночасно з кримінальним провадженням.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 588/678/17 звернув увагу, що при ухваленні обвинувального вироку суд не вправі залишати цивільний позов без розгляду з мотивів його недоведеності, а повинен вирішити його по суті, оцінивши докази, подані сторонами, та залежно від доведеності підстав і розміру позовних вимог задовольнити позов повністю, частково або відмовити в ньому.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку з порушенням її права, а також витрати, які вона зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом ст.1166 ЦК України майнова шкода підлягає відшкодуванню лише за умови доведення факту її заподіяння, її розміру та причинного зв`язку між неправомірними діями заподіювача та негативними наслідками.

Судом встановлено, що кримінальним правопорушенням потерпілому заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 3 292 грн 83 коп., що підтверджується обвинувальним актом та дослідженими під час судового розгляду доказами.

Із зазначеної суми потерпілому повернуто майно на суму 2 892 грн 83 коп., у зв`язку з чим невідшкодованою залишилася матеріальна шкода у розмірі 400 грн.

Разом із тим вимоги цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 71 000 грн. належними та допустимими доказами не підтверджені.

Всупереч вимогам статей 22, 1166 ЦК України цивільним позивачем не надано суду жодних документів, які б підтверджували понесення ним інших майнових втрат, зокрема витрат на лікування, придбання лікарських засобів, проходження медичного обстеження чи реабілітації, а також не доведено їх необхідності, розміру та причинного зв`язку із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Саме по собі зазначення у цивільному позові певної суми збитків без її документального підтвердження не може бути підставою для покладення на обвинувачених цивільно-правового обов`язку щодо її відшкодування, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення 400 грн. з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно рівними частинами, а в іншій частині матеріального позову — відмовити.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань потерпілого, інших істотних обставин справи, а також із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості. При цьому компенсація моральної шкоди не пов`язується автоматично з її заявленим розміром і визначається судом у кожному конкретному випадку.

Аналогічно Верховний Суд наголошував, що факт моральної шкоди та її розмір підлягають доведенню, якщо заявляється компенсація, що перевищує мінімально гарантовані законом випадки, а суд повинен дослідити докази та самостійно оцінити співмірність заявленої суми обставинам справи.

Суд бере до уваги, що потерпілий став жертвою насильницького корисливого злочину, зазнав фізичного впливу, був протиправно позбавлений належного йому майна, що об`єктивно спричинило йому негативні душевні переживання, почуття страху, емоційне напруження та порушення звичного способу життя.

Разом із тим цивільний позивач не навів переконливого обґрунтування заявленої до стягнення суми саме у розмірі 28 300 грн, не зазначив, за якими критеріями визначено саме такий розмір компенсації, та не надав доказів, які б свідчили про істотність моральних страждань саме у заявленому розмірі.

Оцінюючи характер вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, характер заподіяних потерпілому страждань, поведінку обвинувачених після вчинення злочину, керуючись принципами розумності, виваженості, співмірності та справедливості, суд приходить до висновку, що справедливим і достатнім розміром компенсації моральної шкоди є 10 000 грн.

За таких обставин цивільний позов підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення 400 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 порівну солідарно рівними частинами, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити як необґрунтованих та недоведених.

На підставі ст.ст. 118, 122 КПК України суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно рівними частинами у дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/116-21/12170-ТВ від 05.08.2021 року у сумі 2059 гривень 44 копійок.

Згідно ч.1 ст.174 КК України, скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року, а саме з: мобільного телефону «Huawei», золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , без сім-карти, грошові кошти номіналом 500 гривень із номером СТ8458926; мобільного телефону «Хіаомі Redmi ба», чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено « НОМЕР_6 », грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР»; - два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору, та «Powerbank сірого кольору.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Huawei», золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , без сім-карти, мобільний телефон «Хіаомі Redmi ба», чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено « НОМЕР_6 », грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР, Powerbank сірого кольору, грошові кошти у сумі 1100 грн. – повернути потерпілому ОСОБА_11 ; два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору – знищити. DVD-R диск із відеозаписом із боді-камери – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Обраний відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили – залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбуття покарання, зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк його попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження, а саме період з 11.07.2021 року по день набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.71, ч.4 ст.81 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 року, призначеного за цим вироком за ч.2 ст.187 КК України, призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Початок строку відбуття остаточно призначеного покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Початок строку відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Обраний відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили – залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк відбуття покарання, зарахувати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк його попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження, а саме період з 11.07.2021 року по день набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 71000 грн. та моральної шкоди на загальну суму 28300 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 солідарно рівними частинами матеріальну шкоду у розмірі 400 (чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 солідарно рівними частинами у дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/116-21/12170-ТВ від 05.08.2021 року у сумі 2059 гривень 44 копійок.

Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси від 14.07.2021 року, а саме з: мобільного телефону «Huawei», золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , без сім-карти, грошові кошти номіналом 500 гривень із номером СТ8458926; мобільного телефону «Хіомі Redmi ба», чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено « НОМЕР_6 », грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР»; - два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору, та «Powerbank «сірого кольору.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Huawei», золотистого кольору IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , без сім-карти, мобільний телефон «Хіаомі Redmi ба», чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_3 , IMEI 2 - НОМЕР_4 із сім-картою на якій зазначено « НОМЕР_6 », грошові кошти номіналом 200 гривень із номером ТВ0459892, наручний годинник із написом «Сделано СССР, Powerbank сірого кольору, грошові кошти у сумі 1100 грн. – повернути потерпілому ОСОБА_11 ; два фрагменти ганчірки, джинси синього кольору – знищити. DVD-R диск із відеозаписом із боді-камери – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Хаджибейський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1