Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №695/598/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/598/26

номер провадження 2-а/695/52/26

19 серпня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю: секретаря с/з – Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника, адвоката Костогриз Т.В. звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_4 ) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 від 04.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказаною постановою №221 від 04.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову № 221 було винесено 04.04.2025. Проте позивач у встановлений законом десятиденний строк не звернувся до суду, оскільки не був присутній під час її винесення, копія постанови йому особисто не вручалась та поштою не надсилалась.

Про існування оскаржуваної постанови та накладення адміністративного стягнення позивач дізнався лише 12 лютого 2026 року під час проходження реєстраційних дій з транспортними засобами в ТСЦ МВС № 7145 в м. Золотоноша, коли стало відомо про наявність виконавчого провадження № 79393405. Того ж дня (12.02.2026) позивач звернувся до Золотоніського відділу державної виконавчої служби, де отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, а згодом – за допомогою ідентифікатора доступу до виконавчого провадження – отримав копію оскаржуваної постанови ТЦК та СП.

З огляду на викладене, строк на звернення до адміністративного суду пропущено з поважних причин, оскільки позивач був позбавлений можливості дізнатися про прийняте рішення вчасно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 від поштового оператора «Укрпошта», будь-яких повідомлень про надходження поштових відправлень йому не вручалося. Його зареєстроване та фактичне місце проживання не змінювалося ( АДРЕСА_1 ), дані у встановленому законом порядку він оновлював (проходив ВЛК 31.03.2025). Відповідно, вимоги щодо належного оповіщення з боку суб`єкта владних повноважень виконано не було.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови 04.04.2025 відбулися за відсутності позивача, без надання йому можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП (надати пояснення, докази, скористатися правовою допомогою). У матеріалах справи відсутні будь-які докази своєчасного належного сповіщення позивача про день, час і місце розгляду справи, а також відсутня письмова заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Позивач зазначає, що навіть у разі якщо днем ніби-то вчинення правопорушення (неявки) вважати 22.11.2024, то відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 210-1 КУпАП в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення. Оскільки постанова винесена лише 04.04.2025 (тобто поза межами тримісячного строку), провадження у справі підлягало обов`язковому закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З огляду на викладене, позивач вважає, що спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

На підставі вказаного позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачам право подати відзив на позовну заяву та роз`яснено відповідачам положення ч. 4 ст. 159 КАС України. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

У березні 2026 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб`єкт владних повноважень без статусу юридичної особи, являється відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має свою печатку із зображенням Державного Герба України, своє найменування та керівника в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , який може представляти інтереси ТЦК та СП перед фізичними та юридичними особами в судах та інших органах державної влади. ІНФОРМАЦІЯ_7 не має повноважень скасовувати постанову про адміністративне правопорушення військовозобов`язаного. За таких обставин відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі та, у випадку задоволення позову, не зможе відновити права ОСОБА_1 .. За таких обставин представник відповідача просив в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовити, розглянути справу за відсутності представника.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву у якому вказано, що на ім`я ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а саме поштовим оператором «Укрпошта» була скерована повістка №1151810 від 12.11.2024 про прибуття позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 25.11.2024 з метою уточнення даних. В подальшому конверт повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 22.11.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Керуючись п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 за №560, позивач вважається належним чином оповіщеним 22.11.2024, оскільки це є день проставляння відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого місця проживання, а іншої адреси ОСОБА_1 не повідомив. За таких обставин, оскільки позивач не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 та про причини неявки не повідомив, останнім було ініційовано звернення до Національної поліції України для доставляння останнього до найближчого приміщення ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач додав до позову копію протоколу №99 від 31.03.2025 року, який було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. В даному протоколі описано суть правопорушення і визначено, що розгляд справи відбудеться о 11 год. 00 хв. 14.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_6 у якому зазначено, що наданий ІНФОРМАЦІЯ_3 до відзиву опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610206383022 від 22.11.2024 не підтверджує того факту, що позивачу направлялась саме повістка №1151810, оскільки в ньому відсутні як підпис відправника, так і підпис з печаткою працівника поштового зв`язку, що свідчить про неналежність вказаного доказу. Також у вказаному ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколі про адміністративне правопорушення №99 від 31.03.2025 позивачу повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв., 14.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак оскаржувану постанову прийнято 04.04.2025 р., що свідчить про неналежне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи. Крім того, на момент прийняття оскаржуваної постанови тримісячний строк, визначений ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, сплив ще 25.02.2025. Відтак провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, однак остання звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позову наполягала.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив будь-яких клопотань суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вказане, враховуючи належне повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи, наявність відзивів на позовну заяву, суд вирішив провести розгляд справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до відомостей, які містяться в оскаржуваній постанові, остання винесена 04.04.2025 року, а позов подано 17.02.2026 року.

Водночас у позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, обґрунтовуючи його тим, що копію оскаржуваного рішення він особисто не отримував, засобами поштового зв`язку вона на його адресу не направлялася. Зі змістом оскаржуваної постанови сторона позивача ознайомилася лише після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих відомостей про направлення або вручення оскаржуваної постанови позивачу.

Як убачається з копії постанови, доданої позивачем, остання не містить відомостей про вручення її позивачу чи направлення її засобами поштового відправлення.

Жодних доказів направлення вказаної постанови позивачу відповідачами не надано.

Суд наголошує, що чинне законодавство, зокрема норми КУпАП, пов`язує початок перебігу строку на оскарження саме з моментом вручення (направлення) копії постанови особі, щодо якої її винесено, для забезпечення реалізації її права на судовий захист. Відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час складення постанови не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку надіслати або вручити примірник такої особі у встановленому законом порядку. Доказів вручення оскаржуваної постанови позивачу або направлення її на адресу його місця проживання засобами поштового зв`язку відповідачем суду надано не було.

З огляду на відсутність підтвердження факту належного вручення або направлення копії оскаржуваної постанови позивачу у загальновстановленому порядку, суд вважає доводи позивача про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду обґрунтованими, а пропущений строк – таким, що підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи судом було встановлено наступне.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади позивач ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , дата реєстрації – 03.04.2009.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позивачу на адресу: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку була надіслана повістка, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 25.11.2024 року о 14:00 год.

Також представником відповідача надані суду копія повістки № 1151810 від 12.11.2024, копія опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610206383022 на ім`я ОСОБА_1 , копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610206383022 від 12.11.2024 та копія довідки про причини повернення поштового відправлення від 22.11.2024.

Як вбачається зі змісту копії повістки № 1151810 від 12.11.2024 ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 належало з`явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 25.11.2024 о 14 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до копії опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610206383022 на ім`я ОСОБА_1 за поштовою адресою: АДРЕСА_1 , 12.11.2024 направлено повістку № 1151810 від 12.11.2024, що також підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610206383022 від 22.11.2024.

Згідно з довідкою про причини повернення поштового відправлення № 0610206383022 від 22.11.2024 поштове відправлення з повісткою на ім`я ОСОБА_1 направлене за адресою: АДРЕСА_1 , повернулось не врученим до відправника з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як вбачається із витягу з системи «Резерв+» позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку як військовозобов`язаний, має відстрочку (п. 1 ч. 3 ст. 23) та 31.03.2025 пройшов ВЛК з висновком – придатний. Дата уточнення даних 03.04.2025.

Позивачем до позову додано протокол №99 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, який складений ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно якого ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язаок та військову службу» , ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 17 ЗУ «Про оборону України», а саме згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 та поданий у розшук з 05.12.2024 за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк за місцем зазначеним в повістці, чим вичинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 14.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судом взято до уваги також і те, що у вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначив, що жодної повістки на руки не отримував, просив розглянути справу без його участі.

Згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 від 04.04.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме, що він перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 в порушення вимог абз. 1, 3, ст. 22 ЗУ «Мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , п. 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, відповідно до Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період , затвердженому постановою КМУ №56 від 16.05.2024, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» 22.11.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 (поштове відправлення направлялось на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою « адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, до ІНФОРМАЦІЯ_6 не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

За результатами розгляду матеріалів справи на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 2, 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обґрунтовуючи правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 посилався на п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 в частині направлення повістки засобами поштового зв`язку вважаючи, що позивач вважається належним чином оповіщеним 22.11.2024, оскільки в це день проставляння відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

З такими висновками суд не погоджується зазначаючи наступне.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1КУпАП, є порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не прибуття без поважних причин 25.11.2024 року о 14:00 годині за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці № 1151810, що була направлена за задекларованою раніше адресою його місця проживання рекомендованим поштовим відправленням 06102063022, не виконання правил військового обліку, встановлених законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.

Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Таким чином чинним законодавством встановлено обов`язок громадян прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, регулює процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (далі Порядок № 560).

Пунктом 20 Порядок № 560 передбачено, що з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно п. 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 Порядку № 560 передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п. 24 Порядку № 560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 27 Порядку № 560 встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (п. 28 Порядку № 560).

За положеннями п. 30 Порядку № 560, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 302 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:

централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;

друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Згідно п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вже зазначалось вище, за положеннями п. 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку днем отримання військовозобов`язаним повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Однак в даному випадку доказів, які б підтверджували отримання позивачем повістки, зокрема, документів поштової установи із відповідною відміткою, відповідачем до суду не надано.

Так, окрім Порядку №560 суд враховує і зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2024 року № 1147, що набрали чинності 09.10.2024, тобто на час надсилання повістки по даній справі були чинні.

Відповідно до цих правил рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають вручатися особисто адресату. Якщо адресат відсутній за вказаною адресою, працівник поштового зв`язку повинен повідомити його за наявним номером телефону та/або залишити в абонентській поштовій скриньці повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`являється за листом, працівник пошти робить відповідну відмітку та повертає відправлення відправнику.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: повістка має бути направлена за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних, або за адресою його реєстрації, а також мають бути відомості про спробу вручити повістку особі. Така спроба має наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або її невручення через відмову отримати повістку чи відсутність адресата за відповідною адресою.

У цій справі повістку безпосередньо позивачу не вручали, а працівник пошти проставив відмітку «адресат відсутній».

Суд зважає на те, що позивач, ще під час складення протоколу зазначив, що повістку він не отримав, а докази належного повідомлення оператором поштового зв`язку про її надходження матеріали справи не містять.

На копії поштового конверта відсутній номер мобільного телефону позивача, хоча такий номер перебував у розпорядженні ТЦК. Це підтверджується витягом із військово-облікового документа, сформованим у мобільному застосунку «Резерв+» та долученим до позовної заяви.

Таким чином, суд встановив, що поштовий оператор не мав можливості повідомити позивача про надходження повістки за номером телефону, оскільки відповідач не зазначив відповідну інформацію під час відправлення поштового відправлення. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що до абонентської поштової скриньки позивача вкладали повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність доказів дотримання поштовим оператором процедури, передбаченої Правилами надання послуг поштового зв`язку, під час направлення повістки.

З боку ІНФОРМАЦІЯ_6 допущено істотні порушення норм матеріального права та встановленої законодавством процедури вручення повісток засобами поштового зв`язку.

Окрім відсутності доказів належного повідомлення особи через нездійснення поштовим оператором обов`язкових телефонних дзвінків (при наявності номера у базі даних) та не вкладення сповіщення до поштової скриньки, ключовим доказом протиправності дій ТЦК є грубе порушення строків зберігання та повернення поштового відправлення:

Повістка була сформована та ніби-то відправлена 12.11.2024 року, проте вже 22.11.2024 року (тобто всього через 10 днів) була складена довідка про повернення конверта назад до ТЦК.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку (з урахуванням змін, затверджених Постановою КМУ № 1147), після залишення повідомлення про надходження листа з позначкою «Повістка ТЦК» адресату має бути надано щонайменше три робочі дні для явки за відправленням. Ба більше, загальний строк зберігання рекомендованих листів із повістками у відділенні поштового зв`язку має забезпечувати реальну можливість для особи отримати їх або відреагувати на них.

Скорочений 10-денний термін між відправленням і поверненням листа фізично унеможливив дотримання поштовим оператором усієї передбаченої законом процедури сповіщення (телефонний дзвінок, залишення паперового повідомлення в скриньці та вичікування встановлених днів для явки). Повернення листа раніше встановленого часу свідчить про те, що належна спроба вручення та фіксація відсутності особи не відбулися у передбачений Порядком № 560 та Правилами поштового зв`язку спосіб.

З огляду на викладене, ТЦК при накладенні адміністративного стягнення не врахувало сукупності обов`язкових обставин, проігнорувало недотримання поштовою установою процедури вручення та передчасно дійшло висновку про нібито ухилення особи від отримання повістки. Це свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення та незаконність винесеної постанови.

Слід звернути увагу на примітку до статті 210 КУпАП, якою встановлено, що положення статей 210 та 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами. Зі змісту отриманої повістки вбачається, що ОСОБА_1 викликали до ТЦК та СП виключно з метою уточнення персональних даних. Разом з тим, позивач є активним користувачем мобільного застосунку «Резерв+» та має належним чином зареєстрований електронний кабінет, через який актуалізація даних здійснюється в режимі реального часу. Таким чином, у ТЦК та СП була об`єктивна технічна можливість отримати необхідні відомості шляхом електронної взаємодії, без особистого виклику громадянина. Відповідач у своєму відзиві жодним чином не обґрунтував, які саме дані потребували уточнення та чому вони не могли бути отримані автоматизованим шляхом, що, у сукупності з наведеним вище, свідчить про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП

Також суд погоджується з доводами представника позивача про суттєві порушення розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

З аналізу наведених положень вбачається, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка, зокрема, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. В свою чергу, обов`язковою умовою для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, є наявність даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а зробив наступні висновки: «…закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…».

Суд зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Ці висновки узгоджуються з постійною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Таким чином, уповноважена на розгляд справи особа має надати докази, які підтверджують належне повідомлення фізичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про місце і час розгляду справи, її достеменну обізнаність про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач додав до позову копію протоколу №99 від 31.03.2025 року, який було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_8 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП. В даному протоколі описано суть правопорушення і визначено, що розгляд справи відбудеться о 11 год 00 хв 14.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , 2

Водночас, оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП було винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 04.04.2025 року, тобто за десять днів до дня, первинно призначеного для розгляду справи.

Суд підкреслює, що матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували причини такого розгляду справи чи підтверджували факт належного, своєчасного та повторного сповіщення позивача про перенесення, зміну дати, часу чи місця розгляду справи.

Сам по собі факт ознайомлення особи з початковою датою розгляду (14.04.2025) у тексті протоколу не давав відповідачу правових підстав розглядати справу у будь-який інший день за відсутності особи та без її додаткового процесуального повідомлення у порядку статей 268, 277-2 КУпАП.

За таких обставин, розглянувши справу 04.04.2025 року за відсутності позивача та без доказів його належного сповіщення про нову дату розгляду, відповідач грубо порушив вимоги статей 268, 278, 280 КУпАП. Неналежне повідомлення про розгляд справи фактично позбавило позивача права на захист, надання усних чи письмових пояснень, подання нових доказів (у тому числі документів, що підтверджують право на відстрочку), що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення був складений лише 31.03.2025 року та 04.04.2025 року прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 25.11.2024 року.

З огляду на викладене суд вважає, що за обставин даної справи оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. винесена після закінчення визначеного ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Тобто вказаною статтею чітко визначені підстави, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

З огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваної постанови тримісячний строк, визначений статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 210-1 цього Кодексу, сплив ще 25.02.2025 року, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягало закриттю.

Таким чином з огляду на прийняття відповідачем оскаржуваної постанови поза межами тримісячного строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, з дня виявлення правопорушення, така постанова не може вважатись законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В свою чергу, незважаючи на встановлений судом факт недотримання відповідачем строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, протягом якого позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, що виключало провадження у справі про адміністративне правопорушення та було підставою для його закриття, суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем в даному випадку не доведено наявності складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується позивачу.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема не доведення складу правопорушення, порушення процедури розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , від 04.04.2025 за №221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Середа Л.В.