Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №570/2814/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2814/26

Номер провадження 2/570/2391/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про залишення проживання дітей після розірвання шлюбу з одним із батьків, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей після розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У зв`язку з тим, що подружжя має різні характери, різні погляди на життя, позивачка не має бажання надалі проживати з відповідачем; фактично вони проживають окремо тривалий час, позивачка просить суд розірвати шлюб. Також після розірвання шлюбу просить визначити місце проживання малолітнього сина з відповідачем, а малолітню доньку залишити проживати з нею.

Позивачка позов підтримала, не заперечує щодо можливості проведення заочного розгляду справи. Пояснила суду, що вона бажає вирішити справу в одному засіданні, просить не призначати інше судове засідання. Щодо позовних вимог, то їх підтримує. Додала, що з дітьми проживає за межами України, на даний час вони перебувають в Україні. Вона не має бажання проживати з відповідачем, оскільки сторони тривалий час не проживають разом. Відповідач є військовослужбовцем. Щодо залишення сина на вихованні батька, то зазначила, що вона має труднощі у самостійному вихованні сина, який її не слухає, тому було прийнято рішення про те, щоб залишити сина на вихованні батька.

Відповідач повторно не з`явився в судове засідання. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Заяву про розгляд справи без його участі не подав. Відзив суду не подав.

Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивачки та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

В ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Стаття 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Отже, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони не проживають як сім`я протягом тривалого часу. Сторони мають різні характери, різні погляди на життя, позивачка не бажає надалі проживати разом з відповідачем.

Тому суд дійшов висновку, що сім`я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення.

Підстав для надання сторонам строку на примирення суд не вбачає.

Тому позов про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Щодо решти заявлених позовних вимог.

Статтею 160 СК закріплено право батьків на визначення місця проживання дитини.

У зв`язку з цим постає питання про допустимість втручання суду у вирішення питання про місце проживання малолітньої дитини, визначене за згодою батьків дитини.

Чинним законодавством України розгляд питання про місце проживання дитини, визначене за згодою батьків, в судовому порядку не передбачено.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11, у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує це питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

В позовній заяві позивачка зазначила, що син ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні, проживанні та вихованні батька, а тому після розірвання шлюбу сина доцільно залишити проживати з відповідачем.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона з трьома дітьми (старшому сину виповнилося 23 роки) проживає за межами України, але на даний час вона з дітьми приїхала в Україну, і їй важко самостійно виховувати троє дітей, а тому після розірвання шлюбу сина ОСОБА_3 доцільно залишити проживати з відповідачем.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Есплугес де Ллобрегат, провінція Барселона, Іспанія (а.с. 11-13).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Есплугес-де-Льобрегат, провінція Барселона, Іспанія (а.с. 14-15).

При розгляді справи суд не мав можливості перевірити, чи дійсно що син ОСОБА_3 перебуває на повному утриманні відповідача, чи він з ним постійно проживає, та чи лише батько дитини займається виховання сина, оскільки такі докази не були надані суду.

Також суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачка не надала суду доказів того, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дітей після постановлення рішення суду про розірвання шлюбу.

Якби при розгляді справи суд встановив, що між сторонами існує такий спір, то розгляд справи мав би відбуватися з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

У такому порядку суд мав би підстави для подальшого розгляду справи в загальному позовному провадженні, із залученням представників органу опіки та піклування, та з наданням останнім висновку щодо визначення місця проживання дітей. Також при цьому судом мала б бути заслухана думка дитини щодо спору, який розглядає суд.

За таких обставин суд вважає, що на даний час при ухваленні рішення у суду відсутні підстави для визначення місця проживання дітей з кимось із батьків після розірвання між ними шлюбу, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивачки.

Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про залишення проживання дітей після розірвання шлюбу з одним із батьків - задоволити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрований 17.10.2002 року Нересницькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області, актовий запис № 34.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Сторони повідомлені, що судове рішення буде оголошене 21 серпня 2026 року об 11 год. 30 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.