Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №496/6159/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6159/26

Провадження № 3/496/2240/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О.,

за участю секретаря Сурженко К.І.,

захисника Кравчун Д.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

19.07.2026 року об 23 год 28 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Дачне, автодорога М-05, 452 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування такими транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягувався до відповідальності постановою ЕНА № 5760608 від 19.09.2025 року, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Кравчун Д.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У разі відмови в задоволенні клопотання щодо закриття провадження у справі, захисник просить не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Захисник вважає, що з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , жодних підстав для зупинки не зазначили. Отже, зупинка транспортного засобу безпідставна, а всі подальші дії поліції є безпідставними. Також захисник в клопотанні зазначив, що у разі, якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення просив суд врахувати практику та позицію, відповідно до якої суд не вправі призначити як додаткове покарання особі у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яка такого права не мала. На підтвердженням відсутності права керування транспортними засобами захисник приводить довідку УПП в Одеській області, наявну в матеріалах справи, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. При цьому захисник посилається на рішення Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 145/932/20.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник Кравчун Д.В. в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом

Ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 723885 від 19.07.2026 року, постановою серії ЕНА № 5760608 від 19.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн, довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області М. Бойко, відповідно до якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, відеозаписом ПВР № 475752, на якому зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинка на блок-посту (с. Дачне) для перевірки документів та транспортного засобу.

Дії ОСОБА_1 кваліфікую за ч. 5 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.

Твердження сторони захисту щодо безпідставності зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. (п. 2,3 ч. 1,ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. N 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, зупинка транспортного засобу мала місце на території спеціального пункту пропуску (блок-пост), розташованого на ділянці автодороги М-05 «Київ-Одеса», 452 км., а тому у поліцейського були достатні підстави для зупинки транспортного засобу та проведення відповідної перевірки.

Щодо заявленого стороною захисту клопотання про розгляд справи з урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та не застосування у відношенні ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засоби, суд приходить до наступного висновку.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові ККС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, в якій об`єднана палата узагальнила практику застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засоби та зазначила наступне:

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20)

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Враховуючи обставини справи, особу правопорушника, а також відсутність обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність, а тому вважаю доцільним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 723885, транспортний засіб не належить ОСОБА_1 .

При призначенні адміністративного стягнення у виді позбавленні права керування транспортними засобами ОСОБА_1 враховую позицію Верховного Суду, викладену в постанові ККС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20, в якій об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя Л.О. Пендюра

Строк пред`явлення постанови до виконання

згідно Закону України "Про виконавче провадження"

Постанова набрала законної сили

"___" ____________ 2026 року