Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №361/13095/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/13095/25

провадження № 3/361/4261/25

06.04.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участі ОСОБА_1 та потрепілої ОСОБА_1 , розглянувши адміністративну справу, що надійшла від начальника Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 584753 від 02 листопада 2025 року ОСОБА_1 , 02 листопада 2025 року, близько 20 годин 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , будучи притягненим до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 відповідно до постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2025 року, яка набрала законної сили 10 червня 2025, повторно протягом року вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини з якою проживає ОСОБА_2 .

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

В суді ОСОБА_2 вину не визнав, заперечував обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Просив закрити провадження у справі. оскільки подія, яка відбулась 02 листопада 2025 року була побутовою сваркою, спровокованою його колишньою дружиною, а не домашнім насильством. Зазначив, що колишня дружина живе в його домоволодінні, де також розташований його ресторан. Час від час в них з ОСОБА_1 виникають побутові суперечки щодо користування майном, сплати комунальних послуг і ведення ресторанного бізнесу. 02 листопада 2025 року між ними відбувся черговий побутовий конфлікт, що підтверджується відеозаписом з його телефону.

Потерпіла зазначила, що ОСОБА_2 вже не перший раз чинить домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини у зв`язку з цивільним спором щодо поділу майна, просила притягнути його до адміністративної відповідальності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх повній сукупності, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення особи, щодо якої розглядається адміністративна справа, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення.

Частина третя статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Водночас частина перша цієї статті передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Суд наголошує, що для кваліфікації дій за цією статтею недостатньо лише факту наявності конфлікту або констатації вчинення акті домашнього насильства. Склад даного правопорушення передбачає обов`язкову наявність специфічного об`єкта посягання - особистої безпеки, психічного здоров`я та гідності члена сім`ї. Психологічне насильство, на відміну від звичайної сварки, характеризується цілеспрямованим тиском на емоційну сферу особи, що має на меті залякування, приниження або обмеження її волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу став словесний конфлікт між співмешканцями на побутовому ґрунті (через непорозуміння щодо ведення ресторанного бізнесу). Суд зазначає, що за своєю юридичною природою психологічне насильство є формою агресивної поведінки, наслідком якої є виникнення у постраждалої особи побоювань за свою безпеку, нездатності захистити себе або тривале порушення емоційного стану.

Аналізуючи об`єктивну сторону інкримінованого діяння, суд дійшов висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 584753 від 02 листопада 2025 року не відображено конкретних наслідків, які б свідчили про завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої та навіть не вказано в який спосіб вчинялося насильство, тобто в протоколі взагалі не розкрита об`єктивна сторона інкримінованого особі правопорушення.

Так, протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися безспірним, безсумнівним та достатнім доказом, оскільки оцінюються судом разом з іншими доказами у їх сукупності. Разом з тим, з відеозаписів події вчинення правопорушення, які надані ОСОБА_2 та потерпілою вбачається, що між ними відбулася обопільна сварка на фоні побутових питань, що спростовує пояснення потерпілої про вчинення відносно неї саме домашнього насильства.

Суд виходить із того, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою передбачають притягнення особи до відповідальності та застосування до неї примусових заходів, має відповідати гарантіям справедливого судового розгляду. Особа не може бути визнана винною лише на підставі припущень, формальних висновків у протоколах або неперевірених пояснень іншого учасника конфлікту.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази винуватості особи або виправляти недоліки фабули протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це ставить під сумнів безсторонність суду та порушує принцип змагальності.

У цій справі матеріали провадження не дають можливості дійти переконливого висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив саме домашнє насильство психологічного характеру щодо ОСОБА_1 , а не був учасником побутового сімейного конфлікту, який сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом обов`язкових ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 КУпАП, зокрема умисного характеру діянь, їх спрямованості на заподіяння шкоди, факту завдання або реальної можливості завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілому, а також причинного зв`язку між поведінкою особою, яка притягається до відповідальності та такими наслідками.

Отже, суд констатує відсутність у діях ОСОБА_2 об`єктивної сторони складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

З наведеного провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Анікушин