Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №358/1646/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1646/26 Провадження № 1-кп/358/190/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2026 за № 12026116090000050 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миронівка, Київської області, українця, громадянки України, не працюючої, з професійно технічною освітою, одруженої, на утриманні не має неповнолітніх дітей, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, абонентський номер мобільного зв`язку НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026, протягом дня, ОСОБА_3 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 перебувала за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Цього ж дня, 23.07.2026 приблизно о 17 год. 30 хв. до місця проживання ОСОБА_3 прийшли знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з якими на ґрунті різко виниклих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт.

В ході даного конфлікту у ОСОБА_3 виник умисел на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Цього ж дня, 23.07.2026 приблизно о 17 год. 40 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у веранді за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, зі столика взяла до правої руки металевий шампур та нанесла ним один колючий удар в праву сторону тулуба ОСОБА_6 .

Згідно з висновком експерта, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи, отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої колотої рани м`яких тканин передньої черевної стінки справа, яке утворилося від дії гострого колюче - ріжучого предмета (ів) та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягло короткочасний розлад здоров`я більше 6 днів.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями вчинила умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду 11.08.2026 в порядку статті 302 КПК України з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 справа надійшла в провадження головуючого судді ОСОБА_1 .

Положення ст. 12 КК України в сукупності із санкцією ч. 2 ст. 125 КК України свідчать, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Прокурор Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акту за її відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що у відповідності до ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано заяву ОСОБА_3 , складену в присутності захисника адвоката ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд кримінального провадження у спрощеному провадженні.

Із заяви ОСОБА_3 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачена беззаперечно визнає свою вину за ч. 2 ст. 125 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченою не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення. Добровільність вказаного судом встановлено із змісту заяви обвинуваченої, складеної за участю захисника.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_8 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутності.

До обвинувального акту також додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_6 , наданої в порядку ч. 2 ст. 302 КПК України, у якій потерпілий підтверджує зазначені в обвинувальному акті обставини, а також висловлює згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, зазначає про ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального проступку свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироці суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи сукупність вказаного, дослідивши обвинувальний акт і заяви обвинуваченої ОСОБА_3 і потерпілого ОСОБА_6 , а також надані матеріали дізнання, факт того, що обвинувачена та її захисник не оспорюють всі встановлені обставини кримінального проступку, зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.

Отже, наявні усі передбачені законом підстави для ухвалення вироку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні і визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а саме завданні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до частини 4 статті 107 КПК України у зв`язку із здійсненням судового провадження за відсутності учасників судового провадження без проведення судового засідання фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченої ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

На підставі вказаного суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обираючи міру покарання, суд керується таким.

Вчинене ОСОБА_3 діяння є кримінальним проступком, свою вину вона беззаперечно визнала.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення обвинуваченої до скоєного, що полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона за місцем проживання характеризується негативно, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має місце реєстрації, одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має.

Санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено, з-поміж іншого, покарання у виді громадських робіт на строк від 150 годин до 240 годин.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КК України, громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК України).

Враховуючи викладене, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, її особу, обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт з врахуванням ст.56 КК України, що буде відповідати меті виховання та виправлення обвинуваченої, а також запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами.

Водночас, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу, оскільки, з урахуванням того, що ОСОБА_3 не працює, а отже не має офіційного доходу, майна за рахунок якого могла би сплатити штраф у неї немає, тому такий вид покарання призведе до неможливості виконання вироку, та, у свою чергу, не буде відповідати меті покарання, яка закріплена у ст. 50 КК України.

Суд також вважає, що необхідно скасувати арешт майна, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 05.08.2026 на речові докази по справі на підставі частини четвертої статті 174 КПК України для вирішення питання речових доказів на умовах, та в порядку, який передбачено статтею 100 КПК України.

Долю речових доказів у справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт строком на 160 (сто шістдесят) годин.

Скасувати арешт майна, який був накладений згідно ухвали слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 05 серпня 2026 року на речові докази по справі, на підставі частини четвертої статті 174 КПК України, для вирішення питання речових доказів на умовах та в порядку, який передбачено статтею 100 КПК України

Речові докази:

- металевий шампур з дерев`яною ручкою, опечатаний паперовою биркою з підписами понятих та дізнавача, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1