Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №357/11035/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11035/26

3/357/3475/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , працюючого в ТОВ «АНІАРТ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №974628 від 29.05.2026, 26.05.2026 близько 10 години ОСОБА_1 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилявся від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання дитини, внаслідок чого останній 26.05.2026 близько 10 години під час екскурсії у кінному клубі «Імперіал» у с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області жартома розпилював воду з іграшкового пістолета на однокласників та не реагував на зауваження, чим порушив громадський порядок.

Таким чином, згідно з протоколом, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 винуватість у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення заперечив і пояснив, що 26.05.2026 його син ОСОБА_2 перебував на шкільній екскурсії.

Після екскурсії син повідомив йому, що вчителька робила зауваження через те, що він бризкав із водяного пістолета, після чого хлопчик сховав пістолет у сумку. Також син розповів, що вчителька намагалася забрати в нього водяний пістолет, однак він його не віддавав, у зв`язку із чим учителька нібито вдарила його та образила.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до адміністрації навчального закладу з метою притягнення вчителя до відповідальності. У школі було проведено засідання комісії, під час якого опитано класного керівника та однокласників ОСОБА_2 щодо обставин події. Після засідання комісії працівник поліції, який також був присутній, відібрав письмові пояснення в учнів, а надалі щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 зазначив, що не розуміє підстав складення щодо нього протоколу, оскільки під час екскурсії присутній не був, а після отримання інформації від сина звернувся до керівництва школи.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Чорний О.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, подавши відповідне письмове клопотання з додатками.

Малолітній ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 26.05.2026 перед початком екскурсії придбав водяний пістолет. Під час екскурсії він дійсно бризкав із пістолета на однокласників, у зв`язку із чим учителька робила йому зауваження та намагалася забрати пістолет, однак він його не віддавав. Коли ОСОБА_3 вдруге намагалася забрати пістолет, він заховав його в сумку. ОСОБА_2 також стверджував, що ОСОБА_3 вдарила його у спину та ображала.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що працює вчителем початкових класів і є класним керівником ОСОБА_2 26.05.2026 для учнів класу було організовано екскурсію. Перед її початком ОСОБА_2 пішов до магазину, де придбав водяний пістолет. Під час перебування в кінному клубі ОСОБА_2 порушував правила поведінки та бризкав із пістолета на інших дітей. Після скарг учнів ОСОБА_3 зробила йому зауваження та вимагала припинити таку поведінку, однак хлопчик на зауваження не відреагував і продовжив бризкати на однокласників, а також на тварин, зокрема коней і собак. ОСОБА_3 повторно зробила ОСОБА_2 зауваження та запропонувала віддати їй пістолет до завершення екскурсії, проте дитина відмовилася. З огляду на те, що обприскування тварин могло спровокувати їхню агресивну чи непередбачувану поведінку та створювало небезпеку для дітей, ОСОБА_3 підвищила голос на ОСОБА_2 . Яка саме рідина містилася у пістолеті, свідку невідомо, однак на одязі деяких дітей залишилися плями. Через деякий час після екскурсії адміністрація школи повідомила ОСОБА_3 про засідання комісії, призначене у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про те, що вчителька нібито застосувала до його сина фізичну силу та нецензурно висловлювалася на його адресу. Під час засідання комісії було опитано ОСОБА_3 та учнів, які перебували на екскурсії і були очевидцями події. Діти не підтвердили застосування вчителькою фізичної сили або образ щодо ОСОБА_2 , натомість повідомили, що останній бризкав із пістолета на дітей і тварин, не реагував на зауваження та продовжував порушувати правила поведінки.

ОСОБА_3 також пояснила, що ОСОБА_2 і раніше неодноразово порушував дисципліну, не реагував на зауваження та продовжував неналежну поведінку. У зв`язку із цим вона робила відповідні записи в його щоденнику та особисто повідомляла батьків, однак вони не прислухалися до рекомендацій педагогів.

Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що раніше у школі вже мав місце випадок, коли ОСОБА_2 бризкав із водяного пістолета на інших дітей, унаслідок чого рідина потрапила одному з учнів в око.

Свідок ОСОБА_4 , допитаний у присутності законного представника, пояснив, що перед початком екскурсії ОСОБА_2 придбав у магазині водяний пістолет. Під час екскурсії він бризкав із пістолета на ОСОБА_4 та інших дітей. Однокласники робили йому зауваження, однак він їх ігнорував, у зв`язку із чим діти звернулися до вчительки. ОСОБА_3 також неодноразово вимагала припинити таку поведінку, однак ОСОБА_2 продовжував бризкати на однокласників і тварин, зокрема собак та коней, на яких у той час перебували діти. Учителька намагалася забрати пістолет до завершення екскурсії, проте ОСОБА_2 відмовився його віддати. ОСОБА_3 не била та не ображала ОСОБА_2 . ОСОБА_4 також зазначив, що бачив, як ОСОБА_2 наливав у пістолет солодкий напій «Караван» та плював у нього.

Свідок ОСОБА_5 , допитана у присутності законного представника, пояснила, що 26.05.2026 перед початком екскурсії ОСОБА_2 придбав водяний пістолет. Під час екскурсії він бризкав із нього на дітей, у зв`язку із чим вони скаржилися вчительці. ОСОБА_3 робила ОСОБА_2 зауваження та вимагала віддати пістолет, однак він відмовився, після чого знову бризкав на дітей і тварин. Яка саме рідина містилася у пістолеті, ОСОБА_5 невідомо.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викликалися до суду через їхніх законних представників, однак у судове засідання не прибули.

Інспектор Білоцерківського районного управління поліції ГУНП у Київській області Василенко В.С. також викликався до суду, однак у судове засідання, призначене на 13.08.2026, не з`явився у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Причини його неявки в судове засідання 20.08.2026 суду не повідомлені.

Неприбуття вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, оскільки судом досліджено наявні матеріали, безпосередньо заслухано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, малолітнього ОСОБА_2 та свідків, які були очевидцями події, а учасники провадження мали можливість поставити їм запитання.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, малолітнього ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , дослідивши клопотання адвоката Чорного О.В. про закриття провадження з доданими до нього документами, характеристику учня ОСОБА_2 , а також докази, що містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №974628 від 29.05.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суддя дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із частиною другою статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на громадський порядок, права і свободи громадян або встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до статті 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи суддя зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною та передбачає необхідність звернення до норм законодавства, якими визначено зміст відповідних батьківських обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу і своєї Батьківщини, а також піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про освіту» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини як особистості, а батьки мають рівні права та обов`язки щодо освіти і розвитку дитини.

Згідно із частиною третьою статті 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов`язані, зокрема, виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров`я, здоров`я оточуючих і довкілля; формувати у дитини культуру діалогу та життя у взаєморозумінні, мирі й злагоді; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей.

У судовому засіданні встановлено, що 26.05.2026 близько 10 години під час шкільної екскурсії у кінному клубі «Імперіал» у с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області малолітній ОСОБА_2 бризкав з іграшкового пістолета на однокласників і тварин та, незважаючи на неодноразові зауваження дітей і вчителя, тривалий час не припиняв такої поведінки й відмовлявся передати пістолет учителю.

Зазначені обставини фактично не заперечував і сам малолітній ОСОБА_2 , який підтвердив, що під час екскурсії бризкав з водяного пістолета в однокласників, не віддав пістолет на вимогу вчителя та заховав його в сумку лише після повторної вимоги.

Пояснення ОСОБА_2 у цій частині узгоджуються з послідовними показаннями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що неодноразово вимагала від ОСОБА_2 припинити бризкати з пістолета на дітей і тварин, однак він не реагував на її зауваження та продовжував свої дії. При цьому дитина бризкала в коней, на яких у той час перебували інші діти, що створювало небезпеку виникнення непередбачуваної реакції тварин.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_2 бризкав з пістолета на однокласників і тварин, не реагував на зауваження дітей та вчителя, а також відмовився передати вчителю пістолет. ОСОБА_4 додатково зазначив, що бачив, як ОСОБА_2 заливав у пістолет солодкий напій та плював у нього.

Суддя не встановив обставин, які б свідчили про зацікавленість малолітніх свідків у результатах розгляду справи або давали підстави сумніватися у достовірності їхніх показань. Їхні пояснення є послідовними, узгодженими між собою та підтверджуються поясненнями самого ОСОБА_2 щодо істотних обставин події.

Твердження ОСОБА_2 про застосування до нього фізичної сили та образи з боку ОСОБА_3 не підтверджені дослідженими судом доказами. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які безпосередньо перебували на місці події, таких обставин не підтвердили, а ОСОБА_4 прямо зазначив, що вчителька не била та не ображала ОСОБА_2 .

Разом із тим предметом розгляду цієї справи є не оцінка правомірності дій учителя, а виконання ОСОБА_1 покладених на нього законодавством обов`язків щодо виховання малолітнього сина.

Оцінюючи поведінку дитини під час екскурсії, суддя враховує не лише сам факт використання водяного пістолета, а характер та тривалість цієї поведінки: неодноразове обприскування однокласників і тварин, ігнорування прохань інших дітей, неодноразових зауважень учителя та відмову виконати вимогу щодо передання пістолета. Така поведінка свідчить про недостатнє засвоєння дитиною правил поваги до прав інших осіб, вимог безпечної поведінки, етичних норм і необхідності виконання обґрунтованих вимог дорослих.

Водночас досліджені докази свідчать, що подія 26.05.2026 не була випадковим та ізольованим проявом неналежної поведінки дитини.

ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 і раніше порушував дисципліну під час навчання, не реагував на зауваження та продовжував неналежну поведінку, у зв`язку із чим вона робила записи у його щоденнику й особисто повідомляла про це батьків. Однак належного реагування на зауваження педагогів з боку батьків не було.

Ці показання узгоджуються з письмовою характеристикою ОСОБА_2 , затвердженою керівником Білоцерківської гімназії – початкової школи №22, відповідно до якої дитина під час уроків є неуважною, відволікається сама та заважає іншим учням, часто не виконує домашні завдання, має низький рівень мотивації до навчання, схильна до порушення дисципліни під час уроків і перерв, на зауваження переважно реагує несерйозно та зневажливо, не визнає власної провини, перекладає відповідальність на інших, часто створює конфліктні ситуації, а в спілкуванні з дорослими не виявляє належної поваги й пошани.

У цій же характеристиці зазначено, що батьки приділяють увагу навчанню та вихованню дитини, проте не завжди прислухаються до рекомендацій і зауважень учителів, з недовірою ставляться до педагогічних працівників та ставлять під сумнів їхню компетентність.

Наведені відомості в сукупності з показаннями класного керівника підтверджують, що батькам було відомо про систематичні порушення дитиною правил поведінки та дисципліни, однак належних і достатніх виховних заходів, спрямованих на формування у неї поваги до інших осіб, правил безпечної поведінки, відповідальності за власні дії та належного реагування на обґрунтовані вимоги дорослих, вжито не було.

При цьому сам по собі зазначений у характеристиці факт приділення батьками певної уваги навчанню та вихованню дитини не спростовує невиконання ними конкретних виховних обов`язків. Виконання батьківських обов`язків передбачає не лише формальну зацікавленість у житті дитини, а й вжиття дієвих та належних заходів, спрямованих на формування її поведінки відповідно до встановлених законодавством моральних, етичних і безпекових вимог.

Подані стороною захисту відповіді Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради та Білоцерківської гімназії – початкової школи №22 про те, що обстеження житлово-побутових умов дитини не проводилося, адміністрація школи не зверталася до Управління освіти, поліції або служби у справах дітей щодо неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, а дитина не перебувала на внутрішньошкільному обліку, не спростовують установлених судом обставин.

Відсутність попередніх офіційних звернень до відповідних органів, проведеного обстеження або постановки дитини на облік не є доказом належного виконання батьком усіх обов`язків щодо її виховання та не виключає адміністративної відповідальності за конкретно встановленим фактом невиконання таких обов`язків.

Так само відомості про те, що психологічна діагностика дитини не проводилася через відсутність згоди батьків, не підтверджують і не спростовують наявності складу адміністративного правопорушення, а тому не мають визначального значення для вирішення справи.

Надана довідка про пропуски ОСОБА_2 навчальних занять також не спростовує висунутого обвинувачення, оскільки з неї вбачається, що пропуски занять були пов`язані переважно із хворобою, тоді як ОСОБА_1 не ставиться у вину невиконання обов`язків щодо забезпечення відвідування дитиною навчального закладу.

Свідоцтво досягнень ОСОБА_2 містить відомості про результати навчальної діяльності дитини, однак не спростовує встановлених доказами недоліків її поведінки та неналежного виконання батьком обов`язків щодо формування у неї поваги до прав інших людей, правил співжиття й безпечної поведінки.

Відсутність доповідних записок учителів або психолога, проведених батьківських зборів чи постановки дитини на внутрішній облік не нівелює показань безпосередніх свідків і змісту характеристики учня, яка складена та затверджена уповноваженими працівниками навчального закладу.

Суддя також враховує, що звернення ОСОБА_1 до адміністрації школи із заявою про перевірку дій учителя є його правом і саме собою не свідчить про невиконання батьківських обов`язків. Водночас таке звернення не спростовує доведеного факту неналежної поведінки його сина та не усуває обов`язку батька вживати відповідних виховних заходів.

Доводи сторони захисту про те, що неналежна поведінка дитини під час однієї екскурсії не може свідчити про ухилення батька від виконання обов`язків щодо її виховання, суддя відхиляє, оскільки висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не лише на події 26.05.2026, а на сукупності взаємопов`язаних доказів: характері поведінки дитини під час екскурсії, неодноразовому ігноруванні нею зауважень, установлених навчальним закладом систематичних порушеннях дисципліни, попередньому інформуванні батьків та відсутності з їхнього боку належного реагування на рекомендації педагогів.

Така сукупність обставин підтверджує причинний зв`язок між неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання сина та поведінкою малолітнього під час екскурсії 26.05.2026.

Невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків виразилося у невжитті належних і достатніх заходів для формування у малолітнього сина поваги до прав інших осіб, правил безпечної поведінки, відповідальності за власні дії та необхідності виконувати обґрунтовані вимоги дорослих, попри обізнаність батька про наявні проблеми в поведінці дитини.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не розуміє підстав складення щодо нього протоколу, а також заперечення ним винуватості не спростовують установлених судом обставин та розцінюються як обраний спосіб захисту.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України», при оцінці доказів застосовується критерій доведеності «поза розумним сумнівом», а така доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростованих презумпцій факту.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, суддя визнає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 184 КУпАП як ухилення батька від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання малолітньої дитини.

Підстав для задоволення клопотання захисника адвоката Чорного О.В. про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суддя не встановив, а тому в задоволенні такого клопотання належить відмовити.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення суддя відповідно до статті 33 КУпАП ураховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також те, що до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП він притягується вперше.

З огляду на наведене суддя вважає, що необхідним і достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення буде застосування до ОСОБА_1 найменш суворого стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 184 КУпАП, - попередження.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 23, 24, 33, 40-1, 184, 251, 252, 268, 280, 283–285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Чорного Олександра Васильовича про закриття провадження у справі – відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів із дня її винесення.

СуддяО.О. Гребінь