Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №369/12886/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/12886/25Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 22-ц/817/927/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря – Панькевич Т.І.

та сторін: представника позивача — адвоката Пустового Б.В., відповідача ОСОБА_1 , його представника — адвоката Когута О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 369/12886/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Пустовий Богдан Вікторович, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року, ухваленого суддею Губіш О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Перша», про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

у липні 2025 року позивач ОСОБА_2 , в особі представника – адвоката Пустового Б. В., звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 24.10.2024 о 11 год 35 хв в с. Мила Київської області на 26 км автомобільної дороги М06 ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки DAF р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом Cardi реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час перестроювання праворуч не впевнився в безпечності, чим порушив вимоги п.10.1 ПДР та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки Subaru Outback р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК «Перша» за полісом обов`язкового страхування №221775165 від 27.06.2024 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілого в розмірі 160 000 грн, з франшизою в розмірі 1500 грн.

Згідно звіту про оцінку №0991-VVвід 27.10.2024 встановлено, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ Subaru Outback державний номерний знак НОМЕР_3 , з врахуванням допусків, в межах яких відбулася оцінка, складає 286082,47 грн, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,47.

Поряд з тим зазначив, що 13.03.2025 року позивач отримав від ПАТ «Страхова компанія Перша» страхове відшкодування в частині ліміту в розмірі 158 500,00 грн.

Така сума не покриває суму виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту. А тому, просив стягнути з відповідача непокриту страховим полісом № 221775165 майнову шкоду в розмірі 126082,47 грн, а також франшизу в розмірі 1500 грн, а всього 127 582,47 грн.

Поряд з тим, зазначив, що внаслідок ДТП, яка мала місце 24.10.2024р., позивачу було завдано і моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням його власного майна - транспортного засобу Subaru Outback, державний номерний знак НОМЕР_3 , який він використовував в особистих цілях, задля своєї сім`ї, роботи, відпочинку. Позивач був вимушений відшукати власні кошти та займати їх у інших осіб для швидкого та якісного ремонту транспортного засобу. Відповідач не визнавав себе винним спотворюючи фактичні обставини справи, звинувачував позивача у настанні ДТП. Жодного разу не цікавився та не запропонував допомогу зі свого боку, щодо відшкодування завданої шкоди або усунення шкідливих наслідків внаслідок заподіяної шкоди, все це призвело до надмірної втрати позивачем часу та коштів, які залучалися ним на інші потреби, на збір документів, інформації щодо ДТП, проведення оцінки, пошуку та залучення до справи адвоката, що в свою чергу внесло суттєвий розлад в звичайний, повсякденний життєвий уклад. При цьому, не міг належним чином займатися роботою, приділяти достатньо уваги сім`ї, дітям та суспільству. З огляду на що завдану моральну шкоду оцінює у 30000 грн.

Крім того, поніс витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 25500 грн.

А тому, з урахуванням поданої представником позивача — адвокатом Пусовим Б.В. заяви про збільшення позовних вимог від 26 лютого 2026 року просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в розмірі 211682,06 грн, моральну шкоду в розмірі 30000 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 127 582 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн 47 коп., та 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1927 (однієї тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн. 90 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000 ( десять тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Пустовий Богдан Вікторович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21.05.2026 у справі № 369/12886/25 в частині стягнення на користь ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 127582,47 грн та 3000 грн моральної шкоди, і ухвалити нове рішення у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 211682,06грн, моральної шкоди у розмірі 30000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що судом неправильно розраховано розмір матеріальної шкоди, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від

27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.

У Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року № 61-9547св18 зазначено, що системний аналіз ст.ст. 1992, 1994 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між повною вартістю проведення відновлювального ремонту і розміром страхового відшкодування 370182,06 грн (повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без ПДВ в розмірі 20%) - 158500,00 грн (розмір страхового відшкодування сплаченого ПрАТ СК «Перша») = 211 682,06грн.

При цьому, суд, у своєму рішенні неправильно застосував положення ст. 1192, ст. 1194 ЦК України і розрахував необхідну виплату з різниці між матеріальною шкодою і отриманим страховим відшкодуванням.

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття “матеріального збитку” із “фактичним розміром шкоди”, тоді як відповідно до правової позиції

Верховного Суду фактичний розмір шкоди включає повну вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відновлювальний ремонт (або ремонт) — це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Відтак, суд помилково дійшов висновку, що заміна старих деталей на нові призводить до безпідставного збагачення позивача, тоді як така заміна є необхідною складовою відновлювального ремонту транспортного засобу та відповідає принципу повного відшкодування шкоди.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача — адвокат Пустовий Б.В апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній та просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Когут О.В. в судовому засіданні заперечили щодо апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється даний факт, що 24.10.2024 о 11 год. 35 хв. в с. Мила, на 26 км дороги М06 в напрямку м. Житомира, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Даф», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Cardi реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у крайній лівій смузі, при перелаштуванні праворуч, не впевнився в безпечності та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Субару», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі. При ДТП, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_3 не дотримався вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Зазначене підтверджується постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2025 у справі № 369/18187/24.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також судом встановлено, що відповідно до наказу № 2/2023 від 04.07.2023 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу на посаду водія з 05.07.2023 року до ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, власником автомобіля вантажного сідлового тягача DAF XF460FT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа-цистерни CARDI 39SSPB, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .

Відповідно до договорів оренди №29/06/23-1 та №29/06/23-3 від 29.06.2023 року власник сідлового тягача DAF XF460FT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа-цистерни CARDI 39SSPB, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 передала їх відповідачу у тимчасове користування, строком на 5 років.

З даних протоколу огляду транспортного засобу №0991-VV від 24.10.2024, складеного оцінювачем ОСОБА_5 , слідує, що виявлено слідуючі пошкодження транспортного засобу «Subaru Outbac, р.н. НОМЕР_3 », - пошкоджені: бампер передній (розрив пластику, поперечностей), накладка переднього бампера, права; крило переднє праве; накладка пер. Правого крила, фара права (розрив корпусу); направляюча пер. Бампера права (зламана); направляюча під правою фарою (розламана); двері передні праві деформовані з заломом металу; двері заднібризговичок задній лівий (пошкодж. структра); напрвляюча зад. Бампера ліва та права (зламані); боковина задня ліва дефомована із заломом метала; бампер задній (розбитий); ліве деформоване із пошкодж. МФП; ручка задня лінія дфверей; накладка задньої лівої боковини (поперечності структури); ліхтар заднього бампера правий; боковина задня права (деформована із заломом металу); кріплення зад. бампера праве нижнє (зламане); кріплення зад. бампера під правим ліхтарем (зламане); радар задній правий (розбитий); накладка задньої правої боковини (потертості структури); панель підлоги багажника права частина (деформована із заломом металу); панель задка (деформована в правій частині із заломом металу); кришка багажника деформована із заломом металу в правій частині на каркасу; усунення переходу підйому зад. частини КТЗ; арка зад. права зовнішня деформована; також пошкодження під №№ 20 та 23, 24, зазначені в такому нерозбірливим почерком.

Відповідно до звіту № 09991-VV про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 27 жовтня 2024 року, здійсненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_2 , встановлено, що величина матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, з врахування допусків в межах яких відбулась оцінка, (з врахування ПДВ 20%, на замінні складові та матеріали, складає 286082, 47 грн.

Поряд з тим, судом встановлено, що згідно Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів добровільного страхування наземного транспорту від 01.07.2024 року, поліс №221775165, транспортний засіб «DAF», д.н. НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом, що застрахований в ПрАТ «СК «ПЕРША». Власником т/з є ОСОБА_4 . Дата початку дії договору – 01.07.2024, дата закінчення дії договору – 30.06.2025.

Як вбачається із пояснень ПрАТ «СК «ПЕРША» позивачу було відшкодовано шкоду в розмірі 158500 грн, що відповідає встановленому ліміту, що передбачено полісом обов`язкового страхування №2217751465 від 27.06.2024 року, даний факт позивачем не заперечувався.

Також встановлено, що відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів добровільного страхування наземного транспорту від 01.07.2024 року, поліс № 221775165, встановлено ліміт страхової суми на одного потерпілого в розмірі 160000 грн, франшиза 1500 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Subaru Outbac», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить позивачеві ОСОБА_2 , з врахуванням фізичного зносу та ВТВ, вартість матеріального збитку складає 286 082, 47 грн. А тому, стягненню з відповідача за завдану матеріальну шкоду підлягає сума у розмірі 127 582,47 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд врахував, внаслідок вчинення відповідачем ДТП він зазнав переживань та хвилювань з приводу пошкодження належного йому майна. А, тому виходячи із принципу розумності та справедливості, обставини справи, розмір спричиненої матеріальної шкоди, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивачем підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3000 грн.

Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитися з висновками суду щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 127582,47 грн, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV)).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 28 Закону № 1961-IV визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки

У постанові Великої Палати Верховного Суду від від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зроблено висновок про те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тоді обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.10.2024 о 11 год. 35 хв. в с. Мила, на 26 км дороги М06 в напрямку м. Житомира, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Даф», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом Cardi реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у крайній лівій смузі, при перелаштуванні праворуч, не впевнився в безпечності та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Субару», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі. При ДТП, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_3 не дотримався вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2025 у справі №369/18187/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.36 зворіт- 39).

Крім того, судом встановлено, що власником автомобіля вантажного сідлового тягача DAF XF460FT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа-цистерни CARDI 39SSPB, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_4 (а.с.140).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 передала відповідачу у тимчасове користування, строком на 5 років сідловий тягач DAF XF460FT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп-цистерна CARDI 39SSPB, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що стверджується договорами №29/06/23-1 та №29/06/23-3 на оренду автотранспорту від 29.06.2023 року (а.с.143-147).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника вантажного сідлового тягача DAF XF460FT, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа-цистерни CARDI 39SSPB, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «СК «ПЕРША», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №221775165 від 01.07.2024, згідно якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду заподіяну майну – 160000 грн, а франшиза -1500 грн (а.с.7). ПрАТ «СК «ПЕРША» було сплачено позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 158 500 грн в межах ліміту відповідальності страховика (160000 грн) за вирахуванням франшизи передбаченої полісом (1500 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження матеріальної шкоди завданої пошкодженням транспортного засобу марки «Субару», номерний знак НОМЕР_3 позивачем надано суду звіт № 09991-VV про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 27 жовтня 2024 року, здійсненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_2 , з якого вбачається, що величина матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, з врахування допусків в межах яких відбулась оцінка, (з врахування ПДВ 20 %, на замінні складові та матеріали, складає 286082,47 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Документом, який здійснює методичне регулювання товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).

Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Підпунктами д), е) пункту 1.4 передбачено, що Методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року по справі №520/8867/15-ц зазначається, що визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2020 року по справі №221/6180/16-ц вказується, що сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийняв до уваги звіт № 09991-VV про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 27 жовтня 2024 року, здійсненого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , оскільки при проведенні виконавець оцінки спирався на законодавство України щодо оціночної діяльності, відповідні методики, довідники. ФОП ОСОБА_6 має повну вищу технічну освіту та відповідну кваліфікацію оцінювача об`єктів в матеріальній формі по спеціалізації, “Оцінка колісних транспортних засобі”, що стверджується кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача за №8190 від 06.07.2013, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача №8617-ПК від 07.06.2023, відповідне свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів за №10100 від 25.07.2013, що свідчить про фаховий рівень знань виконавця оцінки, а відтак є належним, допустимим та достатнім доказом по даній справі.

Разом з тим, при визначенні розміру матеріальної шкоди суд необґрунтовано виходив із суми вартості відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу та ВТВ, яка складає 286082,47 грн, що стверджується звітом № 09991-VV про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 27 жовтня 2024 року.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічний правовий висновок зроблено також у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №755/7666/19 та від 12.07.2023 у справі №591/1861/22.

У постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 808/1120/17 зазначено, що при визначенні розміру матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується. При цьому, сам по собі звіт про визначення вартості відновлювального ремонту не є підставою для виникнення податкових зобов`язань, пов`язаних із наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.

З огляду на зазначене розмір матеріальної шкоди за виключенням ПДВ, який підлягає стягненню з відповідача становить 200247,58 грн, виходячи з розрахунку: 300 578 грн (вартість необхідних для ремонту деталей) + 42 455,75 грн (вартість необхідних для ремонту матеріалів) = 343 034,47 грн, тоді відповідно 427 354,47 грн (вартість відновлювального ремонту КТЗ (з врахуванням ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали) - 68606,89 (343034,47х 20% ПДВ = 68 606,89 грн) = 358 747,58 грн — 158 500 грн виплаченого страхового відшкодування = 200 247,58 грн.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди лише у розмірі 127582, 47 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, в інших випадках встановлених законом.

Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить висновки, що … [зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини].

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахувавши характер завданої шкоди, обставини дорожньо-транспортної пригоди, необхідність позивача вживати заходів щодо відновлення свого порушеного права, а також засади розумності, виваженості та справедливості, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір у сумі 3000 грн, що, на думку суду апеляційної інстанції, буде співмірним із фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивача у даній справі.

А, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Пустовий Б.В. щодо необґрунтованого йому відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо розподілу судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 на суму 200247,58 грн, що становить 95 % ціни позову.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатив 2359 грн судового збору за одну вимогу майнового характеру та 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.

Однак його вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню на 95 %, тому він має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 2241,05 грн (2241,05грн х 95%)

Також, судом першої інстанції, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 , задоволено частково на суму 3000 грн, що становить 10 %, відтак в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (10 % від 1121,20 грн.), що становить 121 грн.

За подання до суду апеляційної скарги позивач сплатив 1816 грн судового збору, а його вимоги підлягають задоволенню на 95 %, тому він має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 1725,2 грн (1816 грн х 95 %), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за суд першої інстанції та апеляційної інстанцій в розмірі 4087,25 грн (2362,05 грн +1725,2 грн).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Пустовий Богдан Вікторович слід задовольнити частково. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року, в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Перша», про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 200 247,58 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір за суд першої та апеляційної інстанцій в розмірі 4087,25 гривень.

В решті рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року — залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Пустовий Богдан Вікторович – задовольнити частково.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року, в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія Перша», про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 200 247,58 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір за суд першої та апеляційної інстанцій в розмірі 4087,25 гривень.

В решті рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 серпня 2026 року.

Головуюча Н. М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома