Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №607/760/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/760/25Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.

Провадження № 22-ц/817/301/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Гичко К.М.,

представника апелянта — Кавійчик В.П.,

представника позивача — Мельник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/760/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2025 року у справі №607/760/25 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі — позивач, КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР здійснює забезпечення тепловою енергією житла, яке займає відповідач. ОСОБА_2 користується послугами з централізованого опалення, однак, передбачених законом обов`язків щодо оплати за ці послуги належно не виконує, внаслідок чого за період з 01 січня 2019 року по 01 жовтня 2024 року у нього наявна заборгованість за отримані послуги в розмірі 46917.88 грн, яку добровільно він відмовляється сплатити.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії у розмірі 46917.88 грн, а також понесені судові витрати по справі в розмірі 3028.00 грн сплаченого судового збору.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2025 року позов КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії за період з 01 січня 2019 року по 01 жовтня 2024 року в розмірі 46917.88 грн та 3028.00 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кавійчик В.П., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, судом першої інстанції не взято до уваги відповідь на адвокатський запит від ЖЕК №13 ЖБК Тернопіль від 18 червня 2025 року №21, разом із якою надано акт обстеження від 01 жовтня 2013 року, де вказано, що під час обстеження під`їзду АДРЕСА_2 , у якому розташована квартира АДРЕСА_3 , встановлено, що вирізано лежак централізованого опалення та обрізано стояки, які ведуть до квартир під`їзду і ці мережі централізованого опалення обслуговувалися КП «Тернопільміськтепло-комуненерго».

Вважає, що за таких обставин фактичне користування послугою централізованого опалення є технічно неможливим, а отже відсутній обов`язковий юридичний факт, з яким закон і судова практика пов`язують виникнення обов`язку споживача зі сплати.

На думку відповідача, суд першої інстанції підмінив предмет доказування і не перевірив, чи була фактична можливість і факт постачання опалення в квартиру, зосередився лише на тому, чи пройшов відповідач формальну процедуру відключення, оскільки, якщо мережі фізично немає, а отже відсутні правові підстави для нарахування та стягнення плати за період, що заявлений у позові, а користування послугою виключене з огляду на відсутність елементів внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Посилання позивача та суду на акти запуску системи опалення в роботу підтверджує лише факт подачі теплоносія у будинок загалом – до вузла вводу, однак не доводить надання послуги у конкретному під`їзді, де відсутні стояки та елементи внутрішньобудинкової системи, і тим більше не доводить подачі теплоносія до квартири АДРЕСА_3 . За відсутності стояків у під`їзді об`єктивно відсутній фізичний шлях транспортування теплоносія до приміщення, а тому твердження суду про надання послуги відповідачу є лише припущенням. Адже надання послуги неможливе об`єктивно, незалежно від волі відповідача.

Відповідач наголошує, що акт обстеження від 01 жовтня 2013 року, як доказ відсутності внутрішньобудинкових мереж у під`їзді, позивач не спростував жодним контрдоказом (жодного акту відновлення стояків після 2013 року не надано).

У зв`язку з наведеним апелянт просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Від позивача КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що згідно з п.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10 вересня 2009 року за №1407 надано дозвіл на встановлення індивідуальної системи опалення та від`єднання від мереж централізованого опалення по квартирі за адресою АДРЕСА_4 . Роботи із відключення від мереж централізованого опалення потрібно було виконати в період з 01 травня 2010 року до 25 вересня 2010 року.

Однак, документів, які б підтверджували встановлення за адресою відповідача індивідуального опалення, а саме належним чином оформлений акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення, в установленому законом порядку, ОСОБА_2 на підприємство не представив.

Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності затвердженого компетентним органом акта, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним.

На думку позивача, твердження апелянта щодо ненадання послуги в квартиру в зв`язку з відсутністю елементів внутрішньобудинкової системи та стояків, посилаючись на акт обстеження від 01 жовтня 2013 року комісії ЖЕК 13 ЖБК, не відповідають дійсності, оскільки зазначений акт фіксує обставини 2013 року, а не в спірний період, а жодних звернень щодо ненадання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії від відповідача не надходило.

У зв`язку з викладеним просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта — адвокат Кавійчик В.П. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача — Мельник І.М. проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить довідка про осіб, зареєстрованих за адресою за період з 01 вересня 2021 року по 26 вересня 2024 року КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР від 26 вересня 2024 року.

Забезпечення багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_5 тепловою енергією здійснюється КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР.

На квартиру відповідача АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок для проведення нарахування та оплати послуг за спожиту теплову енергію № 501612.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 01 грудня 2021 року №1105, з 01 грудня 2021 року у Тернополі впроваджено двоставковий тариф на послугу постачання теплової енергії. Отже, за період з 01 січня 2019 року по 30 листопада 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 грудня 2021 року по 01 жовтня 2024 року – з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період подано теплоносії для забезпечення можливості надання послуг з централізованого опалення, в тому числі за адресою по АДРЕСА_5 .

Як вбачається із виписки з особового рахунку НОМЕР_1 про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, наданої КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР від 07 жовтня 2024 року, відповідач не у повному обсязі проводив оплату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за період з 01 січня 2019 року по 01 жовтня 2024 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 46917.88 грн.

З письмового повідомлення від 18 квітня 2024 року за №1143/17/160, надісланого на адресу відповідача, вбачається, що КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР повідомило відповідача про наявність станом на 01 квітня 2024 року заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання та необхідність сплатити зазначену заборгованість протягом 15 днів.

Відповідно до технічних умов КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР, витягу з протоколу №5 від 27 жовтня 2009 року засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням дозволу на встановлення індивідуальних/автономних систем опалення та гарячого водопостачання в житловому фонді, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29 жовтня 2009 року №1749 додаток 1, вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на встановлення індивідуальних/автономних систем опалення та гарячого водопостачання в квартирі по АДРЕСА_4 . Роботи із встановленням індивідуальних/ автономних систем опалення та гарячого водопостачання в квартирах виконати в період з 01 травня 2010 року до 25 вересня 2010 року.

Згідно листа ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» №464/072 від 06 листопада 2025 року, власником квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 на підставі довідки ЖЕК №10 ЖБК №29 від 21 січня 1992 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 від 04 червня 2009 року, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На ухвалу суду від 24 січня 2025 року про витребування доказів Тернопільський відділ ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом №1537/35.10.4-01 від 27 листопада 2025 року повідомив про відсутність в архіві відділу актового запису про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із листом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори №2139/01-16 від 03 грудня 2025 року, спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заведена.

В судовому засіданні встановлено, що фактично власником квартири була ОСОБА_4 , після смерті якої спадкова справа не заведена. Відповідач ОСОБА_2 є внуком померлої ОСОБА_4 , зареєстрований в квартирі, яка належала померлій та є споживачем комунальних послуг.

З відповіді Дочірнього підприємства - «3» ЖЕК №13 ЖБК на адвокатський запит від 18 червня 2025 року №21 вбачається, що за адресою АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 встановлено прилади індивідуального опалення.

Згідно акту обстеження від 01 жовтня 2013 року виявлено, що комісія у складі головного інженера ДП – «3» ЖЕК-13 ЖБК Гніздюха Б.Т., майстра дільниці ОСОБА_5 , інженера-сантехніка ОСОБА_6 під час загального огляду будинку на АДРЕСА_10 при підготовці до опалювального періоду 2013-2014 років було обстежено інженерні мережі в підвальному приміщенні. Під час обстеження було виявлено, що в п`ятому під`їзді вищевказаного будинку були вирізані 30 п/м (погонних метрів) лежака центрального опалення 34 мм.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням послуг з централізованого опалення, теплової енергії та постачання гарячої води, та регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила №630), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з пунктом 24 Правил №630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил №630).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі – Порядок №4), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема, вказаним Порядком №4 було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.

Згідно із статтями 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із даним позовом КПТМ «Тернопільміськтепло-комуненерго» ТМР посилалося на те, що згідно виписки з особового рахунку про заборгованість вбачається, що у відповідача, як споживача, заборгованість виникла та накопичувалася в період з 01 січня 2019 року до 01 жовтня 2024 року включно.

На час виникнення спірних правовідносин, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком №4.

Однак, матеріали справи не містять повного переліку документації, яка б засвідчувала факт правомірного відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та встановлення у квартирі індивідуального (автономного) опалення, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено відповідачем самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку №4.

З огляду на викладене, відповідач здійснив самовільне відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц, від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17, від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17, від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

Суд першої інстанції, встановивши наявність порушеного права КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення за період з 01 січня 2019 року по 01 жовтня 2024 року в сумі 46917.88 грн, а самовільне відключення квартири від мереж центрального опалення не є підставою для припинення нарахування платежів позивачем.

Також, колегія суддів зазначає, що відсутні належні докази того, що будинок АДРЕСА_5 включено у Перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання), як це визначено нормами Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року №169

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на акт обстеження від 01 жовтня 2013 року, оскільки з нього та з відповіді на адвокатський запит ДП - «3» ЖЕК №13 ЖБК вбачається, що працівниками КП «Тернопільміськтепло-комуненерго» вирізано лежак центрального опалення та обрізано стояки, що ведуть лише до п`яти до квартир під`їзду багатоквартирного будинку.

Таким чином, доводи апелянта колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки самовільне відключення від мережі централізованого опалення не припиняє нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Крім того, згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки житлове приміщення, належне відповідачу, знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, він зобов`язаний нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Оскільки відповідач самовільно відключив свою квартиру та не вирішив у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення, відсутні підстави для звільнення споживача від оплати за надані послуги.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-295цс15 від 20 квітня 2016 року, у постанові № 6-582цс15 від 18 листопада 2015 року, що також відповідає постанові Верховного Суду у справі № 915/89/16 від 02 березня 2018 року, тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.

Отже, ОСОБА_2 як споживач зобов`язаний оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2025 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Н.М. Храпак

М.В. Хома