Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №607/18747/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18747/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/910/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Ліщак І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року, ухвалене суддею Ромазан В.В. у цивільній справі №607/18747/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на пенсію, нараховану ОСОБА_3 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22, але не отриману ним за життя, а також стягнути з ГУ ПФУ в Тернопільській області на її користь 212 748,71 грн нарахованої, але невиплаченої пенсії.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22 зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року. На виконання цього рішення пенсійним органом проведено перерахунок та нараховано доплату до пенсії у розмірі 212 748,71 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року, однак за життя ОСОБА_3 зазначена сума виплачена не була.

ОСОБА_1 зазначала, що прийняла спадщину після смерті чоловіка. 04 серпня 2025 року її представник звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про виплату нарахованої, але невиплаченої пенсії, однак листом від 18 серпня 2025 року №5397-5590/П-02/8-1900/25 у такій виплаті фактично відмовлено.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на невиплачені грошові суми пенсії у розмірі 212 748,71 грн, які належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та були нараховані за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 нараховану та недоотриману пенсію на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22 у розмірі 212 748,71 грн, що належала ОСОБА_3 . Також вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Тернопільській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував спеціального правового регулювання виплати пенсійних сум, нарахованих на виконання судових рішень. Посилається на статті 19, 129-1 Конституції України, статтю 263 ЦПК України, положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на обов`язковість судових рішень.

Зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а бюджетні зобов`язання та видатки можуть здійснюватися лише в межах бюджетних призначень. Суми, нараховані на виконання судових рішень, обліковуються в автоматизованих системах Пенсійного фонду та підлягають виплаті у порядку черговості відповідно до дати набрання судовим рішенням законної сили і в межах бюджетних асигнувань.

Крім того, посилаючись на статтю 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ГУ ПФУ в Тернопільській області вважає, що суми пенсії, які залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю пенсіонера, не входять до складу спадщини, а виплачуються визначеним законом членам його сім`ї за умови звернення за ними не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. Вказує, що станом на 18 серпня 2025 року заяви ОСОБА_1 щодо виплати заборгованості у встановленому порядку не було зареєстровано, а тому правові підстави для виплати їй нарахованої ОСОБА_3 доплати відсутні.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилися, тому відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

23 грудня 1978 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (після державної реєстрації шлюбу — ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 грудня 1978 року та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06 грудня 2023 року.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22, яке набрало законної сили 19 січня 2023 року, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16 вересня 2022 року №11/1/9650 та зобов`язано здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок і виплату пенсії на підставі цієї довідки з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду у січні 2023 року ГУ ПФУ в Тернопільській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 та нараховано доплату у розмірі 212 748,71 грн за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року. Зазначене підтверджується листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 24 липня 2025 року №1900-0202-8/34783 та розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою №ХЕ8812.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 31 травня 2023 року.

06 грудня 2023 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Олійник Н.Б. заведено спадкову справу №55/2023 після смерті ОСОБА_3 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємці першої черги — дружина померлого ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 — прийняли спадщину. Дочка спадкодавця ОСОБА_6 повідомила нотаріуса, що спадщину не прийняла, на спадкове майно не претендує та не заперечує проти видачі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

З довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Зборівської міської ради №468/04-19 від 09 липня 2025 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані, зокрема, його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

06 грудня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Олійник Н.Б. та зареєстрований у реєстрі за №1370. Пунктом 3 цього договору сторони погодили, що все інше майно спадкодавця, якщо таке буде виявлено, переходить у власність ОСОБА_1 .

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_2 не претендує на недоотриману пенсію ОСОБА_3 у розмірі 212 748,71 грн та не заперечує проти задоволення позову.

04 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про виплату їй суми нарахованої, але невиплаченої пенсії ОСОБА_3 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22.

Листом від 18 серпня 2025 року №5397-5590/П-02/8-1900/25 ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило, що заборгованість за рішенням суду обліковується в автоматизованих системах Пенсійного фонду, її виплата здійснюється з урахуванням бюджетного фінансування та черговості, а підстави для виплати зазначених коштів ОСОБА_1 , на думку пенсійного органу, відсутні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло та це право порушується, оспорюється або не визнається іншою особою. Такий спосіб захисту може застосовуватися, зокрема, для захисту спадкових прав.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав та обов`язків, нерозривно пов`язаних з особою спадкодавця, перелік яких визначено статтею 1219 ЦК України.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються визначеним цією нормою членам його сім`ї. Частинами другою та третьою цієї статті передбачено, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

Разом із тим положення статті 61 Закону №2262-ХІІ не встановлюють припинення майнового права на недоодержану пенсію у разі незвернення членів сім`ї протягом шести місяців. Після спливу спеціального строку для одержання цих коштів як пенсійної виплати правовідносини щодо них набувають спадкового характеру, а відповідна грошова вимога може бути реалізована спадкоємцями за правилами спадкового права.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі №420/8604/21 та від 03 жовтня 2025 року у справі №671/931/24.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначено, що право на одержання грошових сум пенсії та інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону та смерті спадкодавця за умови, що спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання цих сум; причини, з яких суми не були отримані за життя, юридичного значення не мають. Водночас право на перерахунок або призначення виплати, яке належало виключно спадкодавцеві, необхідно відмежовувати від права на одержання вже належних йому сум.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади та іншими особами на всій території України (частина перша статті 18 ЦПК України, стаття 129-1 Конституції України).

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2025 року у справі №671/931/24 зроблено висновок, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Встановивши, що на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі №500/4120/22 ОСОБА_3 було нараховано доплату до пенсії у розмірі 212 748,71 грн, яка за його життя не виплачена, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом і прийняла спадщину, а відповідно до укладеного між спадкоємцями договору про поділ спадкового майна все інше майно спадкодавця, виявлене після укладення договору, переходить у її власність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на спірну суму та її стягнення з ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з незверненням ОСОБА_1 за виплатою недоодержаної пенсії протягом шести місяців після смерті пенсіонера підстави для її виплати відсутні, ґрунтуються на неправильному тлумаченні статті 61 Закону №2262-ХІІ. Сплив зазначеного строку означає втрату можливості одержати відповідні кошти за спеціальною процедурою як член сім`ї померлого пенсіонера, але не припиняє самого майнового права: після цього сума набуває правової якості спадкового майна.

Посилання ГУ ПФУ в Тернопільській області на те, що станом на 18 серпня 2025 року заява щодо виплати заборгованості не була зареєстрована, також не спростовує висновків суду першої інстанції. Матеріалами справи підтверджено звернення представника ОСОБА_1 04 серпня 2025 року, а на час такого звернення шестимісячний строк, передбачений частиною третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ, у будь-якому разі сплив, у зв`язку з чим спір стосувався вже захисту спадкових прав позивачки.

Доводи апеляційної скарги щодо бюджетного фінансування, черговості виконання судових рішень та обмеженості бюджетних асигнувань не впливають на правильність вирішення спору. Такі положення регулюють механізм фінансування діяльності Пенсійного фонду та порядок здійснення відповідних видатків, проте не змінюють правової природи грошової суми, яка була нарахована конкретному пенсіонеру на виконання судового рішення, і не припиняють належного йому майнового права.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі №671/931/24 відхилив аналогічні доводи пенсійного органу про невиплату нарахованої пенсії через відсутність відповідного фінансування, зазначивши, що невиконання судового рішення з підстав, не передбачених законом, не може позбавити спадкоємця права на отримання належних спадкодавцеві грошових сум.

Облік заборгованості в автоматизованій базі даних Пенсійного фонду, на який посилається скаржник, навпаки підтверджує факт визначення пенсійним органом конкретного розміру зобов`язання перед ОСОБА_3 — 212 748,71 грн. Спір у цій справі не стосується перерахунку чи призначення пенсії після смерті спадкодавця, а стосується одержання вже нарахованої та належної йому за життя суми.

Стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії у цьому випадку є належним та ефективним способом захисту порушеного спадкового права. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі №671/931/24, у якій вимогу спадкоємця про стягнення недоодержаної пенсії визнано ефективною для поновлення порушених спадкових прав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права та особливостей бюджетного виконання пенсійних зобов`язань, однак не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і не дають підстав для висновку про неправильність вирішення спору.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.