Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №463/4051/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/4051/26 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р. Я.

Провадження № 33/811/1339/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Юнко М.В. на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2026 року,

встановив:

постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 15.04.2026 близько 09 год. 40 хв. перебуваючи у громадському місці за адресою: м.Львів, вул. Личаківська, 66, на транспортному засобі марки «Nissan», н.з. НОМЕР_1 , розмістив плакат з провокативним змістом, чим порушивши громадський порядок та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КпАП України.

На зазначену постанову захисник Юнко М.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справ у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що для кваліфікації дій за статтею 173 КУпАП недостатньо лише встановити факт вчинення певної дії чи висловлювання. Обов`язковому встановленню підлягає те, що такі дії були спрямовані саме проти громадського порядку, а не становили реалізацію права особи на висловлювання власної думки, особистий конфлікт чи інше діяння, яке може породжувати інші види юридичної відповідальності.

Вважає, що дрібне хуліганство необхідно відмежовувати від інших правопорушень, пов`язаних з поширенням інформації, критикою, захистом честі, гідності та ділової репутації, а також від особистих конфліктів, позаяк визначальною ознакою хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства, який полягає у прагненні протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до існуючих правил поведінки і норм поведінки.

Зауважує, що у даному випадку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за розміщення плаката, який був складовою частиною мирної акції протесту, не містив нецензурної лайки (оскільки наведений на плакаті вислів не є нецензурною лайкою) та був спрямований на висловлення критичної оцінки судового рішення. Водночас плакат був елементом мовчазної акції протесту, про проведення якої ГО «Українська спілка учасників бойових дій «Братерство українських комбатантів» у встановленому порядку повідомила ЛМР.

Апелянт покликається на ст. 34 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

На думку захисника, у разі, якщо особа має на меті спростування певної інформації, чи вважає, що поширена інформація завдала їй моральних страждань, вона не позбавлена права звертатись до суду у порядку цивільного судочинства із позовом про захист честі та гідності.

Звертає увагу, що суддею першої інстанції також було допущено істотні порушення права особи на захист, а саме: судом проігноровано клопотання сторони захисту про відкладення судового розгляду 08.074.2026 у зв`язку з перебуванням у щорічній відпустці, а справа розглянута у відсутності як захисника, так і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стверджує, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду та безпідставно застосовано до ОСОБА_1 привід, при тому, що КУпАП не передбачає такого заходу забезпечення у справах про адміністративні правопорушення.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, про причину неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №214325 від 15.04.2026, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України, стверджується рапортом про реєстрацію заяви про правопорушення від 15.04.2026, фотознімками транспортного засобу із плакатом на ньому з зображенням портрета судді та надписом «Суддя Скрипчук …..».

Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Отже, апеляційний суд вважає, що напис на плакаті, розміщеному на транспортному засобі, є провокативним, образливого змісту, крізь призму неповаги до конкретної судді виражає явну неповагу до законів і правил поведінки, громадського порядку та загальноприйнятих норм моралі в цілому, тому вважаю, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.

Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Юнко М.В., апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника Юнко М.В.– залишити без задоволення.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП України – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА