Додаткове рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №447/442/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/442/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-з/811/173/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Скребця Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року в складі судді Головатого А.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

встановив:

18.02.2025 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору по даній справі є визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1583 га, кадастровий номер земельної ділянки 4610800000:01:002:0027, яка була придбана за спільні кошти з відповідачем, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.12.2018, посвідченого державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Шолок О.Я., зареєстровано в реєстрі за №3680. Вказана земельні ділянка в цілому зареєстрована на ОСОБА_2 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що до ухвалення рішення у даній справі відповідач ОСОБА_2 може відчужити вищевказану земельну ділянку, а це в свою чергу може утруднити захист та відновлення прав позивачки ОСОБА_1 у разі задоволення позову.

Крім цього, заявнику стало відомо, що у відповідача є борг і у випадку реалізації майна, виконати рішення в разі задоволення позову буде неможливим. З огляду на викладене існує ризик відчуження нерухомого майна, яке є предметом позову. Просила заяву задовольнити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 4610800000:01:002:0027, що належить ОСОБА_2 .

Ухвалу оскаржив апелянт ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», як особа, яка не брала участі у справі. Вважає вказану ухвалу незаконною, такою що постановлена з порушенням норм процесуального права та без врахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 тощо.

Товариство вказувало на те, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд не врахував, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, спрямована на спричинення негативних наслідків для стягувача у виконавчому провадженні та перешкоджання виконанню рішення суду про стягнення боргу з боржника ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 було достеменно відомо, що станом на дату подачі позову про поділ майна подружжя та заяви про забезпечення позову, призначено електронні торги з примусової реалізації майна боржника ОСОБА_2 . Факт обізнаності ОСОБА_1 підтверджується доказами, долученими ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» під час розгляду Львівським апеляційним судом справи №447/817/24.

Окрім того, ОСОБА_1 була обізнана про наявність у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимог з виконання рішення суду до відповідача та про необхідність залучення такої особи до розгляду у справі як третя особа, оскільки у вказаній справі ухвалою суду задоволено заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про залучення третьою особою. Позивач навмисно не залучив у цій справі до участі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», що свідчить про відсутність у сторін реального спору між подружжям про поділ майна, позов спрямований не на захист інтересів позивачки, а з метою уникнення відповідачем ОСОБА_2 виконання судового рішення №2-539/2011 про стягнення боргу на користь ТОВ «ФК «Днпрофінансгруп».

Товариство просило скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Репак В.В. зазначив, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, узгоджуються із фактичними обставинами справи та висновками Верховного Суду. Окремо звернув увагу, що права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у зв`язку із вжиттям судом заходів забезпечення позову жодним чином не порушуються. Відтак просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі № 447/442/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – закрити, а у разі відмови у задоволенні такого клопотання, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Стягнути з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача Репака Віталія Валерійовича про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі № 447/442/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовлено.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - задоволено.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року про забезпечення позову - скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 4610800000:01:002:0027, що належить ОСОБА_2 – відмовлено.

02.06.2025 Львівським апеляційним судом зареєстрована заява представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, яка сформована у системі «Електронний суд» 30.05.2025. У заяві представник зазначає, що докази понесених судових витрат подаються відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки в апеляційній скарзі ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс апелянт та очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Зокрема, розмір витрат на правничу допомогу складає 17000,00 грн, на підтвердження чого подано Акт про надання правової допомоги № 21 від 30.05.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/01-24 від 02.01.2024. Просить задовольнити заяву.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» - Скребця Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року в складі судді Головатого А.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

01.07.2025 у системі «Електронний суд» представник ТзОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Скребець О.С вдруге сформував заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві зазначає, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було сплачено судовий збір в розмірі 3 028.00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8965 від 04.03.2025, яка знаходиться в матеріалах справи.

Зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у справі №447/442/25, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» задоволено. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року про забезпечення позову скасовано, однак даним судовим рішенням не було вирішено питання про відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Просить ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 447/442/25, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року про забезпечення позову, щодо вирішення питання про судові витрати в порядку ст. 270 ЦПК України та стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» судовий збір у розмірі 3 028.00 грн.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення стосується лише питання судових витрат, розгляд такої проводиться у письмовому провадженні без повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/173/25 є необхідність встановлення підстав для стягнення (розподілу) судових витрат, які понесеніна стадії апеляційного перегляду.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 27.05.2025 виніс постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та скасував ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року про забезпечення позову, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1583 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 4610800000:01:002:0027, що належить ОСОБА_2 – відмовив, заява представника Скребця О.С. про ухвалення додаткового рішення, на перший погляд, є підставною.

Разом з цим, колегія суддів виходить з того, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Зважаючи на те, що постанова Львівського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, яка ухвалена з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі, відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (оскарженням ухвали про забезпечення позову), не вирішується.

Фактично, про аналогічне зазначено у додатковій постанові Львівського апеляційного суду 17 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Скребця Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення 17000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

З огляду на наведене, апелянтом ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не дотримано порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статею 141 ЦПК України, що дає підстави для висновку про відмову у задоволені заяви про стягнення судових витрат повністю.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 382, 383 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Скребця Олександра Сергійовича про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 21 серпня 2026 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк