Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №461/5372/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5372/25 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1003/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Свистович Юлії Петрівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року в складі судді Мисько Х.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У липні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №28.11.2024 -100001984 від 28.11.2024 у розмірі 25383,54 грн та суми сплаченого судового збору.

Вимоги обгрунтовані тим, що 28.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладений кредитний договір (оферти) № 28.11.2024-100001984, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 28.11.2024, строком на 140 днів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 25383 грн 54 коп, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9992 грн 02 коп, процентів в розмірі 11191 грн 52 коп, неустойки – 4200,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи те, що відповідачка всупереч умовам надання кредиту не повертає кредитні кошти, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.11.2024-100001984 від 28.11.2024 в розмірі 21183 грн 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2021 грн 58 коп судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подала адвокат Свистович Ю.П. Вважає рішення незаконним, необгрунтованим, висновки якого не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовано норми процесуального права.

В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що довідка-розрахунок, яка взята за основу судом та підтверджує заборгованість відповідача, не є належним доказом, оскільки не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним. Зазначений розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позвачем. Покликання суду першої інстанції на те, що позивач не є банківською установою, не звільняє останнього від можливості подати виписку з рахунків про списання/зарахування коштів.

Звертає увагу, що у наданій позивачем довідці зазначено, що заборгованість за тілом кредиту становить 9992,02 грн, тоді як у кредитному договорі вказано суму 10000,00 грн, у довідці не зазначено про жодну комісію, тоді як в кредитному договорі передбачено комісію у розмірі 1500,00 грн, загальні витрати за кредитом передбачені у договорі визначені у сумі 21539,77 грн, що не відповідає сумі основного боргу і відсотків, які визначені кредитним договором. Відтак вважає, що суд не врахував розбіжності і невідповідності сум кредиту та відсотків, які визначені договором та які позивач вказав у довідці-розрахунку.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 – відмовти.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» прсить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договром, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», суд першої інстанції виходив з того, що 28.11.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №28.11.2024-100001984. На виконання умов договору 28.11.2024 року відповідачці перераховано кредитні кошти на платіжну картку клієнта в розмірі 10 000 гривень. Оскільки ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, однак умови договору повністю не виконувала, суд вважав, що заявлена до стягнення сума кредиту (тіло) та нараховані відсотки підлягають стягненню в судовому порядку.

Відмовляючи у стягненні неустойки в сумі 4200,00 грн суд послався на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який звільняє позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) у період воєнного стану.

Беручи до уваги те, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених ТОВ «Споживчий центр» позовних вимог (неустойки) учасниками справи не оскаржується, відтак відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» тіла кредиту та відсотків.

Так, судом встановлено, що 28.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 ОСОБА_2 укладений кредитний договір (оферта) № 28.11.2024-100001984, шляхом підписання відповідачкою заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е284».

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі – 10000,00 грн. строком на 140 дні. Датою повернення (виплати) кредиту вказано 16.04.2025 (п. 2-4 Заявки кредитного договору, п. 2-4 Акцепту).

У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони узгодили:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів – 5355-28 НОМЕР_1 ;

- фінансовий номер телефону відповідача – НОМЕР_2 , на який відправлено СМС для укладення Договору;

- дату надання (видачі) кредиту – 28.11.2024 (п. 1 Заявки, п. 1 Акцепту);

- суму кредиту – 10 000,00 грн.;

- строк кредитування – 140 дні, з дати його надання;

- дату повернення – 16.04.2025;

- процентну ставку - фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1,0% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82% (денна процентна ставка) = (11539,77/10000/140*100%).

Згідно із п. 3.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача – НОМЕР_3 .

Днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Пунктами 7.6., 9.1. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець має право нарахувати неустойку, розмір якої встановлено у заявці. У разі несплати кредиту та\або процентів та\або комісії у встановлені договором терміни\строки сума зобов`язань по погашенню кредиту, процентів, комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Згідно із п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Відповідачка ОСОБА_1 своїм електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором E284) підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, що підтвердило укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 10 000,00 грн., тому вважається, що повністю акцептовано умови договору.

Отже, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором E284, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

Згідно із ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положеннями частини 1статті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом вірно встановлено, що кредитний договір укладено між кредитором та позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому відповідач на веб-сайті кредитора через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних. Пропозиція на укладення кредитного договору (оферта) прийнята (акцептована) відповідачем, договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е284.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем ОСОБА_1 та отримання останньою кредитних коштів в день укладення договору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальницею ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Споживчий центр» на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 , на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідачки, що і є її безпосереднім підписом.

Позивачем надано до суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №57-2506 від 25.06.2025, відповідно до якого 28.11.2024 18:54:05 було успішно перераховано кошти на суму 10 000 грн на платіжну картку клієнта 5355280035365863, номер транзакції в системі iPay.ua – 579653804, призначення платежу: видача за договором кредиту №28.11.2024-100001984, Вказаний лист за своїм змістом є звітом платіжного оператора, що підписаний електронним цифровим підписом, та виконаний відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги», а відтак підтверджує факт перерахування коштів відповідачу.

Таким чином, як встановлено матерілами справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором укладеним між сторонами, видавши відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Свої зобов`язання ОСОБА_1 за договором належним чином не виконала. У зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість.

Відповідачка не надала доказів того, що банківська картка, на яку перераховано сума кредитних коштів, їй не належить, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.

У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не надала власних доказів (зокрема, виписки з її карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, а також не заявляла клопотань про витребування таких доказів судом. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачкою своїх процесуальних прав.

Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №28.11.2024-100001984 від 28.11.2024, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 9992,02 грн, за нарахованими відсотками – 11191,52 грн. У довідці також вказано, що проценти по кредиту нараховані за період з 28.11.2024 по 16.04.2025.

Перевіряючи доводи скарги в частині розбіжностей між наданими кредитними коштами в сумі 10000,00 грн та заборгованістю в сумі 9992,02 грн, яка зазначена в розрахунку заборгованості, судова колегія враховує наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують саме такий розмір заборгованості.

Так, згідно картки Субконто контрагента за Договором від 28.11.2024, ОСОБА_1 28.11.2024 отримала переказ на суму 10000,00 грн через систему іPay.

Протягом дії Кредитного договору 28.11.2024-100001984 ОСОБА_1 здійснила наступні платежі: 13.12.2024 – 1400,00 грн, 753,99 грн, 200,00 грн, загалом 2353,99 грн; 31.12.2024 – 1400,00 грн, 746,01 грн, 600,00 грн та 7,98 грн, загалом на суму 2753,99 грн.

Із сплачених сум, а саме 753,99 грн та 746,01 грн, то такі були зараховані як розмір платежу з Комісії (1500,00 грн) згідно п. 12 Договору Графік платежів (рахунок 376), а 7,98 грн були зараховані на рахунок (3771) для погашення тіла кредиту.

Тому позивачем правильно зазначео, що розмір заборгованості за основною сумою боргу становить 9992,02 грн (10000-7,98=9992,02) і такий підтверджується належно проведеним позивачем розрахунком заборгованості. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу.

Оскільки комісія за видачу кредиту повністю сплачена відповідачем, то відповідно позивач не заявляв вимоги в цій частині через їх відсутність.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Тобто, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

За умовами погодженого між сторонами договору, відповідач зобов`язалась сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі визначеному п. 3.3.7 Договору та п. 6 Заявки, у погоджений між сторонами графік платежів (п.12 Заявки ).

Перевіряючи розрахунок заборгованості за відсоктами, судова колегія враховує умови договору та вважає, що такий є обгрунтованим з огляду на те, що останній платіж за відсотками та тілом кредиту ОСОБА_1 було здійснено 31.12.2024, хоча такий мав би бути здійснений 25.12.2024, позивачем нараховано відсотків за період з 28.11.2024 по 31.12.2024 (34 дні) входячи зі ставки 1% в день (10000*1%*34=3400,00 грн), а решта, за перод з 01.01.2025 по 16.04.2025 (106 днів) виходячи із залишку тіла кредиту (9992,92 грн) станом на 01.01.2025 за відсотковою ставкою 1% (9992,92*1%*106=10591,52 грн). Оскільки відповідачка сплатила 2800 грн на погашення відсотків, залишок несплачених відсотків становить 11191,52 грн. (3400+10591,52-2800=11191,52).

Матеріали справи не містять доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати відсотків.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що довідка-розрахунок є зведеним документом, складеним на підставі первинних даних платіжного оператора та картки субконто, які підтверджують перерахування коштів, часткове погашення тіла кредиту за рахунок 7,98 грн та повне погашення комісії в розмірі 1500 грн, тому зазначені апелянтом розбіжності є суто технічними та не спростовують реального розміру заборгованості, а відтак доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу за процентами винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.

На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Підстави для перерозподілу судових витрат у відповідності до положень статті 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Свистович Юлії Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.

Головуючй А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк