Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №462/2246/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/2246/26 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/1196/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Корніцької Наталії Богданівни на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року в складі судді Гедз Б.М. у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про призначення недієздатній особі опікуна, -

встановив:

У березні 2026 року заявник ОСОБА_1 , в особі адвоката Корніцької Н.Б., звернувся до суду із заявою, в якій просив призначити його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області у справі № 2-о-27/11 від 15.06.2011 визнана недієздатною.

Заява обгрунтована тим, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15.06.2011 у справі №2-о-27/11 визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 недієздатною. Призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 29.06.2011.

З огляду на вік та стан здоров`я ОСОБА_4 не змогла продовжувати виконувати функції опікуна, який вона виконувала з 2011 року та змушена була звернутись до суду із заявою про звільнення її від повноважень опікуна. Ухвалою Чортківського районного суду Львівської області від 17.12.2025 у справі №608/2879/25 постановлено звільнити ОСОБА_3 від повноважень опікуна над її донькою ОСОБА_2 .

Зважаючи на ці обставини, що ОСОБА_3 звільнена від обов`язків опікуна над ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 є недієздатною та продовжує потребувати опіки, ОСОБА_1 , який є родичем ОСОБА_2 – двоюрідним братом, просив призначити його опікуном.

При цьому заявник ОСОБА_1 вказував на те, що на даний час здійснює за ОСОБА_2 догляд та її повне утримання. На даний час ОСОБА_1 спільно проживає із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Стан нерухомості у якій вони проживають є в хорошому стані, присутні всі комунікації для комфортного проживання, що підтверджується актом №2702 від 27.02.2026 виданим ОСББ «Авіатор164».

Вважає, що призначення його опікуном відповідатиме інтересам недієздатної особи та забезпечить належний захист її праві законних інтересів.

При цьому заявник у заяві зазначив, що одночасно із поданням заяви про призначення його опікуном до суду, він звернувся до Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації, в якій просв розглянути його кандидатуру на призначення опікуном ОСОБА_2 . Після розгляду вищезазначеного питання на засіданні комісії, останнє буде долучено до матеріалів справи. Просив заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про призначення недієздатній особі опікуна – повернуто заявнику.

Роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Корніцька Н.Б. Вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що суд першої інстанції фактично ототожнив поняття цивільної процесуальної дієздатності із наявістю чи відсутністю в особи спеціальної процесуальної підстави для звернення до суду у відповідній категорії справ.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати процесуальні права та обов`язки сторони, треьої особи, заявника, заінтересаваної особи мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно зі ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Отже, ОСОБА_1 , як повнолітня особа, беззапечно має цивільну процесуальну дієздатність.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що особа, яка подала письмову заяву про готовіність бути призначеною опікуном, водночас не має права ініціювати судовий розгляд відповідного питання, є внутрішньо суперечливим, та таким, що не узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 63 ЦК України і загальною метою правового регулювання.

З поміж іншого зазначає, що у межах даної справи ОСОБА_1 не є сторонньою особою, яка звернулась за захистом прав недієздатної особи. Як зазначалось у заяві, заявник ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 , спільно з нею проживає за однією адресою, фактично здійснює догляд за нею та забезпечує її повне утримання.

Наголошує, що закон пов`язує можливість призначення конкретної особи опікуном із наявністю подання органу опіки та піклування. Водночас, ні ч. 1 ст. 60 ЦК України, ні ч. ст. 300 ЦПК України не містить положення про те, що виключно орган опіки та піклування має право ініціювати судовий розгляд питання щодо призначення опікуна у ситуації, коли попереднього опікуна вже звільнено, а недієздатна особа потребує подальшого захисту.

Вважає безпідставне застосування судом ч. 2 ст. 300 ЦПК України, яка регулює випадок, коли суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, звільняє таку особу від повноважень опікуна і призначає іншу особу. В даному випадку питання звільнення попереднього опікуна вже було вирішене ухвалою Чортківського районного уду Тернопільської області від 17.12.2025 року у справі №608/2879/25. Ініціювати питання в межах цієї справи не було доцільним у зв`язку із зміною місця проживання недієздатної особи, а саме переїзду ОСОБА_2 з м. Чортків до м. Львова.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК україни відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення заяви з підстав передбачених п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_1 не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про призначення його опікуном. Суд зазначив, що заяву про призначення опікуна може бути подано виключно органом опіки та піклування або особою, призначеною опікуном, у порядку частини другої статті 300 ЦПК України, а оскільки ОСОБА_1 не є ні органом опіки та піклування, ні опікуном, він не має права на звернення до суду з такою заявою.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого суду враховуючи таке.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд з`ясовує, зокрема, чи відповідає заява за формою та змістом вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, встановлює наявність чи відсутність підстав, визначених ст.ст.185-186 ЦПК України, для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до змісту п.1 частини четвертої ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, зокрема, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Стаття 46 ЦПК України передбачає, що здатність мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обовязки в суді мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Отже, ОСОБА_1 як повнолітня особа має повну цивільну процесуальну дієздатність.

За положеннями ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно із частиною першою ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини третьої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Це положення надає особі, яка бажає бути опікуном, право ініціювати питання щодо свого призначення, зокрема шляхом звернення до суду у випадках, передбачених законом.

За змістом частин четвертої та п`ятої ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно із частиною першою ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Статтею 300 ЦПК України встановлено порядок вирішення судом питань, пов`язаних з опікою та піклуванням. Частина друга цієї статті передбачає, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, звільняє таку особу від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

При цьому, колегія суддів зауважує, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23.

Системне тлумачення норм права, зокрема ст.300 ЦПК України, ст.60 ЦК України, свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном, із заявою про встановлення опіки над недієздатним, а отже, і підстав для повернення такої заяви.

Вказані обставини узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2024 року в справі №638/5358/23.

Відповідно до змісту статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцієюі законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15.06.2011 року у справі №2-о-27/11 задоволено заяву ОСОБА_3 та визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 недієздатною внаслідок психічного розгляду. Призначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 29.06.2011 року.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_3 та звільнено її від повноважень опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15.06.2011 у справі №2-щ-27/11 визнана недієздатною.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на частину другу статті 300 ЦПК України є безпідставним, оскільки ця норма регулює порядок одночасного звільнення опікуна та призначення нового, а не випадок, коли опікуна вже звільнено в іншому судовому провадженні.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є повнолітньою дієздатною особою, заява подана та підписана належним чином, заявник не подавав заяви про повернення заяви, а суд першої інстанції не залишав заяву без руху та не надавав строку для усунення недоліків.

У справі, що переглядається, недієздатна особа ОСОБА_2 залишилась без опікуна після звільнення попереднього опікуна, що створює загрозу порушення її прав та законних інтересів.

Відсутність механізму, який би дозволяв особі, яка бажає стати опікуном та фактично здійснює догляд за недієздатною особою, звернутися до суду у такій ситуації, суперечить загальним засадам захисту прав і свобод людини та принципу доступності правосуддя.

Колегія суддів також враховує, що заявник звернувся до органу опіки та піклування для отримання відповідного подання, що свідчить про його намір дотриматися встановленої процедури. Повернення заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження позбавило суд можливості надати заявнику строк для усунення недоліків у разі їх наявності та розглянути справу по суті.

Підсумовуючи викладене вище, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не має процесуальної дієздатності для звернення до суду із заявою про призначення його опікуном є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм права.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у цивільній справі, то на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корніцька Н.Б. - задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.

Головуючй А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк