Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №438/137/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/137/26 Головуючий у 1 інстанції: Дудар О.В.

Провадження № 22-ц/811/1234/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року в складі судді Дудар О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про визнання незаконним та скасування нарахованої заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, -

встановив:

У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Вододар» Бориславської міської ради про визнання незаконним та скасування нарахованої заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2026 року КП «Вододар» Бориславської міської ради надіслав на адресу позивача рахунок на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з боргом у розмірі 3860.78 грн. за грудень 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що з 02.12.2019 і по даний час він не проживав за вказаною адресою, а довідкою №1017-ц від 08.08.2025 підтверджується, що у вищевказаній квартирі зареєстровані особи відсутні.

Звертає увагу на те, що згідно з показниками обліку (лічильника), які не змінювались протягом усього часу з березня 2021 року по теперішній час відсутні підстави для нарахування оплати за спожиті послуги. Вважає, що відповідач порушив Правила надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно із укладеним між ними договором від 15 травня 2019 року, який є чинним.

Окрім цього позивач зазначає, що він звертався до відповідача з письмовою заявою щодо проведення щорічної повірки лічильника та отримав відповідь про те, що йому необхідно звернутись для здійснення такої процедури до відповідної організації, яка має ліцензію на таку діяльність Разом з тим, жодних дій зі сторони КП «Вододар» вчинено не було.

Таким чином, на думку позивача, нарахування заборгованості є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене просив суд: визнати незаконними та скасувати розрахунок та нарахування заборгованості КП «Вододар» Бориславської міської ради за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 3860,78 грн згідно квитанції за грудень 2025 року за адресою АДРЕСА_1 ; виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 нараховану заборгованість КП «Вододар» Бориславської міської ради за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 3860,78 грн.; зобов`язати КП «Вододар» Бориславської міської ради провести повірку засобів обліку води (у тому числі демонтаж, транспортування, та монтаж засобу обліку води).

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 17 лютого 2026 року.

06 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив зобов`язати КП «Вододар» Бориславської міської ради припинити нарахування за послуги водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 2026 року.

Оскаржуваною ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимогу справі позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про визнання незаконним та скасування нарахованої заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає таку незаконною, постановленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що згідно із ч.2, 3 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви.

Зазначає, що позовна вимога, зазначена ним у заяві про збільшення позовних вимог від 06.03.2026, є похідною від раніше заявлених позовних вимог та не може бути самостійною вимогою немайнового характеру, яка була відсутня у позовній заяві.

Звертає увагу, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими вимогами при збереженні в ньому первісних обставин. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Просить скасувати ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 2 ст. 369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7ЦПК України судове засідання не проводиться.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Згідно із приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відмовляючи у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для прийняття заяви з додатковими вимогами відсутні, оскільки за такою заявою заявляється вимога, яка є новою, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, тобто є окремою та самостійною позовною вимогою, що не передбачено процесуальним законом. Суд наголосив, що заява в частині зміни предмету позову не відповідає вимогам ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач змінює не тільки предмет, але й підстави позову і її слід розглядати як новий позов, з новими позовними вимогами, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України. При цьому, суд врахував правову позицію, викладену у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 370/2201/15-ц, де вказав, що доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів виходить з такого.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені ст.49 ЦПК України, тож відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 ст. 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 02 лютого 2026 року прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради про визнання незаконним та скасування нарахованої заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 17 лютого 2026 року о 11:00.

17 лютого 2026 року судове засідання відкладено на 05 березня 2026 року у зв`язку з неявкою представника відповідача.

05 березня 2026 року судове засідання відкладено на 19 березня 2026 року для ознайомлення з матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог 06 березня 2026 року. На цю дату справа розглядом по суті не розпочалась, а тому позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог у процесуальні строки, встановлені статтею 49 ЦПК України.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). Предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Вказані правові висновки відображено в постанові ВС від 08.04.2020 у справі №761/41071/19.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Натомість підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Таким чином, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

У даній справи встановлено, що у порядку ст. 49 ЦПК України позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, додавши ще одну вимогу, а саме припинити нарахування за послуги водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 2026 року.

Із поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовними вимогами, заявленими в первинному варіанті позову, покликався на те, що відповідачем порушено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення згідно із укладеним між ними договором від 15 травня 2019 року, а також на відсутність підстави для нарахування заборгованості та здійснення ним оплати за послуги водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 .

Отже, як вбачається із змісту заяви про збільшення позовних вимог, позивач здійснив доповнення позову новою вимогою, пов`язаною із заявленими в первісному варіанті позовними вимогами.

Відтак, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог за первинним предметом позову, що відповідає принципу диспозитивності у цивільному процесі, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Оскільки ОСОБА_1 подав заяву про доповнення первісних позовних вимог новою, при збереженні предметі та підстав, тому суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, відтак таку необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 19 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк