Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №456/6663/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/6663/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю.В.

Провадження № 22-ц/811/479/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 січня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року у розмірі 18854 грн. 98 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №30.01.2024-100003790, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 9000 грн., строком на 70 днів.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 18854 грн. 98 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 8504 грн. 98 коп.; заборгованості за комісією в розмірі 1350 грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 18854 грн. 98 коп. заборгованості за кредитним договором №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року, що складається з тіла кредиту в розмірі 9000 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 8504 грн. 98 коп., комісії за надання кредиту в розмірі 1350 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати в частині стягнення процентів та комісії, зменшивши розмір процентів до справедливого і співмірного рівня, а у стягненні комісії – відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції формально прийняв розрахунок процентів, наданий позивачем, без перевірки їх співмірності з основною сумою боргу та строком користування, і не дослідив питання можливості зменшення розміру фінансових нарахувань.

Також вважає, що судом стягнуто комісію в розмірі 1350 грн. без з`ясування, за які саме дії або послуги вона нарахована та чи надавались такі послуги фактично.

Звертає увагу, що позивач не повідомляв його належним чином про наявність заборгованості.

11.03.2026 року позивач ТОВ «Споживчий центр» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.08.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 14.08.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір (оферта) №30.01.2024-100003790, шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е754.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн., строком на 70 днів. Датою повернення (виплати) кредиту вказано 08.04.2024 року (п.2-4 заявки кредитного договору, п.2-4 акцепту).

Пунктами 1-10 заявки, пропозиції та акцепту кредитного договору сторонами узгоджено: реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів – 4323-34ХХ-ХХХХ-3560; фінансовий номер телефону відповідача – НОМЕР_1 , на який відправлено СМС з кодом для підписання кредитного договору; дату надання/видачі кредиту – 30.01.2024 року; суму кредиту – 9000 грн.; строк кредитування – 70 днів, з дати його надання; дату повернення – 08.04.2024 року; процентну ставку – фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісію, пов`язану з наданням кредиту, – 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1350 грн.; графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.

Відповідно до умов договору та заявки, позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 30.01.2024 року №2420474403, згідно з якою встановлено, що за допомогою платіжного сервісу банку – системи LiqPay, на платіжну картку НОМЕР_2 перераховано кошти в розмірі 9000 грн., призначення платіжної операції: видача за договором №30.01.2024-100003790.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором складає 18854 грн. 98 коп., з яких: 9000 грн. – основний борг; 8504 грн. 98 коп. – нараховані проценти, 1350 грн. – комісія за надання кредиту.

Проценти по кредиту нараховані за період з 30.01.2024 року по 08.04.2025 року.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд виходив з тих підстав, що відповідач у зв`язку з неналежним виконанням умов договору допустив заборгованість за процентами в розмірі 8504 грн. 98 коп., які нараховані з дотриманням норм перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Також суд вважав, що нарахована позивачем комісія за надання кредиту відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З такими висновками колегія суддів частково не погоджується з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.610 ЦК України. порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилом частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно доводів відповідача ОСОБА_1 , він визнає факт укладення кредитного договору №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року, на підставі якого отримав 9000 грн., в той же час, він заперечує розмір заборгованості за кредитним договором в частині нарахованих процентів та комісії за надання кредиту.

Встановлено, що за умовами кредитного договору №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року, ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 погодили фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом. Окрім цього, умови договору містять застереження, що розмір денної процентної ставки становить 1,2%.

Враховуючи строк надання кредиту – 70 днів, а також суму нарахованих процентів за весь строк користування кредитом – 8504 грн. 98 коп., ТОВ «Споживчий центр» нараховував ОСОБА_1 проценти за 1 день користування кредиту в розмір 1,35% від суми отриманого кредиту.

Суд першої інстанції, беручи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, не врахував наступні обставини.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року і яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

У п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом №3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1%.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року).

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів звертає увагу, що кредитний договір №30.01.2024-100003790 укладений 30.01.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», без урахування обмежень щодо денної процентної ставки.

Посилання представника ТОВ «Споживчий центр» на власне тлумачення закону не може бути підставою для висновку про те, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини, які виникли 30.01.2024 року. Таке виключення законом не передбачено

Кредитний договір укладено в момент дії Закону України «Про споживче кредитування», яким встановлено обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки, у зв`язку з чим ТОВ «Споживчий центр» не вправі був нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за ставкою 1,35% від суми кредиту за кожний день, в той час, як максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за допустимим розміром денної процентної ставки за договором – 1%.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не здійснював погашення за кредитним договором, заборгованість за процентами за період користування кредитом з 30.01.2024 року по 08.04.2024 року (70 днів) становить 6300 грн. (9000х1%х70/100%).

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про безпідставність нарахування та стягнення з нього комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 10 червня 2017 року), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України №1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №331/2974/23 (провадження №61-7620св24).

Отже, позивач у кредитному договорі мав право встановити комісію за надання кредиту в розмірі 15,00% грн. від суми виданого кредиту, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування позивачем комісії та стягнення її судом відхиляються.

У зв`язку з наведеним, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – змінити, зменшивши розмір стягуваної з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року, з 18854 грн. 98 коп. до 16650 грн. (за рахунок зменшення розміру стягуваних процентів), з яких: 9000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 6300 грн. – заборгованість за процентами, 1350 грн. – заборгованість за комісією.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Споживчий центр» поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422 грн. 40 коп., а ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду справи поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та враховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом – часткове задоволення позову (88%), судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви, які підлягають стягненню з відповідача, становлять 2131 грн. 71 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (88%), а судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, які підлягають стягненню з позивача, становлять 436 грн. 03 коп., пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено (12%).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з тим, що на відповідача покладено більшу суму судових витрат зі сплати судового збору, йому необхідно сплатити на користь позивача різницю в розмірі 1695 грн. 68 коп. (2131,71 – 436,03), тому оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні. В решті, рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 січня 2026 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розміру судового збору, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», змінити, зменшивши розмір стягуваної заборгованості за кредитним договором №30.01.2024-100003790 від 30.01.2024 року до 16650 гривень, з яких: 9000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 6300 гривень – заборгованість за процентами, 1350 гривень – заборгованість за комісією, та зменшивши розмір стягуваного судового збору до 1695 гривень 68 копійок.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич