Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №314/3679/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/3679/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3679/25 Головуючий в 1 інст. Мануйлова Н.Ю.

Провадження № 33/807/1081/26 Доповідач у 2 інст. Коломаренко К.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рикун Антона Вадимовича на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.07.2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

за участі

представника ОСОБА_1 – адвоката Рикун Антона Вадимовича(в режимі відеоконференції)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.07.2026 року у справі №314/3679/25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 01.08.2025 року о 10 год. 00 хв. на трасі М-18 Харків-Сімферополь, 263 км, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу – газоаналізатору Alcotest Drager 6820, результат 0,40 ‰, тест №2931. З результатом згоден. Від керування відсторонений шляхом безпечного паркування без порушень ПДРУкраїни. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 408871 від 01.08.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 від 01.08.2025 року, результат – 0,40‰, відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, у зв`язку з чим до лейтенанта ОСОБА_2 застосовано відповідні заходи з метою покращення його знань та практичної реалізації вимог ЗУ «Про Національну поліцію», а тому в даному випадку повинна застосовуватись доктрина «плодів отруйного дерева», а всі подальші докази є недопустимими. Акцентує увагу, що положення Інструкції про стан сп`яніння при результаті спеціального технічного засобу з показником більше 0,2 проміле алкоголю в крові не відповідає чинному законодавству. З огляду на положення Віденської Конвенції, яка є частиною національного законодавства України та містить цифрові показники допустимого рівня вмісту алкоголю як у крові людини, так і в повітрі, що видихається, зокрема 0,50 грама алкоголю в крові та 0,25 мг на літр повітря, що не є тотожним поняттям з похибкою технічного засобу вимірювання. Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння згідно з нормами міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і в перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і в повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. Крім того, вважає, що військовослужбовець ОСОБА_1 міг бути підданий огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів лише відповідно до порядку, встановленого статтею 266-1 КУпАП. Крім того, з відеозапису з місця вчинення адміністративного правопорушення не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, а саме: у нього відсутнє почервоніння обличчя, а також його поведінка відповідає обстановці. З огляду на те, що у водія були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв, був не згодний з показниками технічного приладу 0,40 проміле, що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, вважає, що винуватість водія у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

До початку апеляційного розгляду захисник – ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження до моменту його звільнення з військової служби або до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

В обґрунтування клопотання вказав, що бажає особисто брати участь у розгляді та не може прибути до суду через виконання обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_4 . Просить застосувати за аналогією положення інших процесуальних кодексів, зокрема статтю 335 КПК України, і посилається на окремі рішення судів у кримінальних, цивільних та адміністративних справах.

Також до початку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 також подано клопотання, в якому посилаючи на те, що він є військовослужбовцем, а позбавлення права керування ускладнить йому виконання обов`язку з захисту Батьківщини, просить у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позиції учасників апеляційного провадження.

У судовому засіданні захисник Рикун А.В. зазначив, що ОСОБА_1 знаходиться на військовій службі, обізнаний про дату та час розгляду справи. Вважав можливим проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 , підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі. Також просив задовольнити клопотання, подані особисто

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про дату, час та місце проведення судового розгляду в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення судового засідання до апеляційного суду від нього не надходило.

Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час, дату та місце проведення судового розгляду в суді в суді апеляційної інстанції, а також відсутність клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, що не суперечить вимогам ч.6 ст.294 КУпАП.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в справі з підстав того, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу слід зазначити, що нормами КУпАП не передбачено зупинення провадження в справах про адміністративне правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП з наведеної підстави, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Одночасно слід зазначити, що листом Верховного суду до апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції від 4 грудня 2025 року №718/0/158-25 надано роз`яснення, що частиною четвертої статті 277 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачені певні випадки зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, однак зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності на військовій службі можливе лише після внесення змін до КУпАП.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Рикуна А.В, який в його інтересах має право подати суду пояснення, клопотання, докази в даній справі та висловити позицію щодо складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.

З урахуванням викладеного в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2025 року о 10 год. 00 хв. на трасі М-18 Харків-Сімферополь, 263 км, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 408871 від 01.08.2025 року.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: роздруківкою тестування до протоколу серії № 408871 від 01.08.2025 року з результатом 0,40 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з місця події від 01.08.2026 року, в ході якого водій ОСОБА_1 продув газоаналізатор «Драгер» з результатом якого погодився.

Апеляційний суд надав учасникам провадження повну можливість подати докази на підтримку своїх правових позицій для перевірки матеріалів справи та аргументів апеляційної скарги.

При цьому суд критично ставиться до доводів апелянта про незгоду ОСОБА_1 з показниками технічного приладу, оскільки матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 висловлював незгоду з результатами огляду або заявляв вимогу про проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а працівниками поліції йому було безпідставно відмовлено в реалізації такого права.

На переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, визначену ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а зафіксовані на відео події наявні в достатньому об`ємі задля встановлення обставин, які мають значення в межах цієї справи.

Щодо доводів апелянта про те, що результат огляду ОСОБА_1 який складає 0,40 проміле, не перевищує граничних показників, передбачених міжнародним законодавством, слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Згідно з п. 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Таким чином, наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Однак Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.

Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив усі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

Щодо доводів апелянта про те, що оскільки правопорушник є військовослужбовцем, то огляд на стан алкогольного сп`яніння мав бути проведений відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках.

Апеляційний суд зауважує, що положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а поширюються лише на військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним.

Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується загальний порядок проходження огляду на підставі ст.266 КУпАП, які проводять працівники поліції.

Громадянин ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятися ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП.

Також суд звертає увагу, що водій керував цивільною автівкою по цивільній дорозі, був одягнений у цивільний одяг, під час спілкування з працівниками поліції жодного разу не зазначив про виконання службового завдання на вказаному транспортному засобі, при цьому, як учасник дорожнього руху, в будь-якому разі повинен був підкорятися Правилам дорожнього руху, зокрема п. 2.9 "а" ПДР України.

Тому огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Посилання захисника на недопустимість доказів з підстав неправомірної зупинки транспортного засобу є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Дії працівників поліції були оскаржені захисником та за результатами розгляду скарги до Лейтенанта поліції ОСОБА_2 застосовано відповідні заходи з метою покращення його знань та практичної реалізації вимог Закону України «Про Національну поліцію», про що свідчить відповідь т.в.о. начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 13.11.2025 № Л-1252/41/32/03-2025.

Факт неналежного виконання співробітником поліції вимог ст.. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не спростовує того факту, що він керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння такі як почервоніння обличчя, а його поведінка повністю відповідала обстановці, суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу працівника поліції. Крім того, перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння встановлено за результатами огляду водія на місці транспортного засобу.

Щодо клопотання про незастосування позбавлення права керування апеляційний суд виходить із принципу законності адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП для водія передбачає штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Сполучник «з» означає обов`язкове одночасне застосування обох складників.

Суд не наділений повноваженням виключити обов`язкове додаткове стягнення з мотивів доцільності, професійної потреби або позитивної характеристики особи.

Індивідуалізація відповідальності здійснюється в межах санкції, а не шляхом відмови від її прямо встановленої частини.

У частині першій статті 130 КУпАП законодавець уже визначив єдиний строк позбавлення права керування для першого правопорушення, врахувавши підвищену небезпеку керування з ознаками сп`яніння та відмови від об`єктивної перевірки.

Стаття 69 Кримінального кодексу України регулює призначення покарання за кримінальні правопорушення і не застосовується до адміністративного стягнення.

Використання її за аналогією означало б зміну судом санкції КУпАП і порушило б вимоги статей 7, 33 цього Кодексу.

Аналогія не може бути інструментом для створення винятку, якого законодавець свідомо не передбачив, особливо коли йдеться про однакове застосування імперативної норми до всіх водіїв.

Посилання на рішення Конституційного Суду України щодо справедливості й індивідуалізації юридичної відповідальності не змінюють цього висновку.

Ці засади вимагають ураховувати обставини в тих межах, які залишив закон, але не уповноважують суд загальної юрисдикції визнавати частину чинної санкції необов`язковою.

Наведені захисником рішення місцевих та апеляційних судів стосуються конкретних фактичних обставин, не мають сили нормативного акта та не створюють для цього суду права відступити від прямого тексту частини першої статті 130 КУпАП.

Проходження військової служби ОСОБА_1 , наявність у нього державних нагород, відзнак та інших заохочень за проходження військової служби свідчить про його заслуги перед державою та суспільством і, безумовно, заслуговує на повагу, однак цей статус не може переважити імперативну вимогу закону.

Призначене судом першої інстанції стягнення відповідає виду й розміру, прямо встановленим частиною першою статті 130 КУпАП: штраф 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

За наведених вище мотивів, апеляційний суд відхиляє доводи захисника про можливість за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 69 КК України та накласти стягнення більш м`яке, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Апеляційний суд при цьому наголошує, що будь-яке порушення чинних на транспорті правил може призвести до тяжких наслідків, включаючи загибель людей, а керування транспортними засобами у стані сп`яніння украй небезпечне саме внаслідок того, що особа, яка керує транспортним засобом, не може у повній мірі його контролювати.

Суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі досліджених доказів, наданих органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Висновки суду ґрунтуються на позитивній оцінці наявних у справі доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Наведені у постанові мотиви є результатом виконання судом обов`язку щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів і перевірки обставин справи, що відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки — дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.07.2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.07.2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко