Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №299/6274/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/6274/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року у складі судді Бак М.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання таким, що не підлягає виконанню, та скасування виконавчого напису нотаріуса.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09.09.2021 приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. відкрив виконавче провадження на підставі вказаного виконавчого напису, яким з позивача стягнуто заборгованість на користь відповідача. Про примусове виконання виконавчого напису позивач дізналася в грудні 2021 року, копію виконавчого напису не отримала.

Виконавчий напис видано на підставі договору від 09.10.2020 №1061088-А, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (надалі – ТОВ «СС Лоун»), право вимоги за яким перейшло до відповідача згідно договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 03.02.2021. Строк, за який визначено проведення стягнення, становить п`ять місяців, з 03.02.2021 до 02.07.2021, загальна сума боргу - 23328,00 грн., з них: 9000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14328,00 грн. - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Відсотки за кредитом після відступлення права вимоги нараховано в більшому розмірі, аніж сума кредиту.

Зазначав, що виконавчий напис видано з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі – Перелік).

Згідно положень пункту 1 Переліку станом на момент видачі виконавчого напису до таких документів були віднесені нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, прийнятою у справі № 826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною.

Зазначав, що на день видачі виконавчого напису Переліком не було передбачено можливість видачі виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не посвідчений в нотаріальному порядку.

У виконавчому написі зазначено, що його видано 15.07.2021 відповідно пункту 2 Переліку, який втратив чинність 22.02.2017 року на підставі судового рішення, а не пункту 1 Переліку, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Виконавчий напис видано на підставі кредитного договору. Однак, позивач не укладала з банком письмовий договір, її підпис нотаріально не посвідчувався, відтак нотаріусу не було подано нотаріально посвідчену угоду. Відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов видачі виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказував, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах, тобто нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Документом, що підтверджує такий факт, є вимога стягувача з підписом боржника про її отримання.

Стверджувала, що вона не отримувала письмову вимогу відповідача про погашення заборгованості з попередженням про вчинення виконавчого напису у випадку непогашення заборгованості, відповідач таку не надсилав, отже і нотаріусу не було надано відповідну письмову вимогу та докази отримання вимоги позивачем.

Оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості чи розрахунок боргу не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила наявність чи відсутність спору щодо заборгованості, чим порушила згадану норму закону, не врахувала, що відсотки нараховувалися після закінчення дії договору, що не може бути безспірним зі сторони позивача. Жодним належним банківським документом не підтверджено суму заборгованості на день видачі виконавчого напису.

Ліміт кредиту, процентні ставки, строк дії кредитного договору позивачу невідомі, їй не було повідомлено про заміну кредитора. Крім того, відповідачем не враховано заборону нарахування відсотків в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови за договором є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (розмір пені, штрафу, комісії перевищує 50% від суми договору).

Стверджувала, що з нарахованої відповідачем суми заборгованості вбачається порушення зазначеної норми закону, оскільки сума стягнення за виконавчим написом перевищує 50% суми, яку позивач могла допустити як заборгованість за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, позивач просила суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 р. і зареєстрований в реєстрі за №97287, таким що не підлягає виконанню та його скасувати.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної оцінки, безпідставно не прийняв до розгляду копії документів, які знаходяться у позивача, допустивши надмірний формалізм, та неправомірно відмовив у заявленому позові,

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи установлено, що приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15 липня 2021 року вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №97287, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором №1061088-А від 09.10.2020 за період з 03.02.2021 року по 02.07.2021 року у розмірі 23 328 грн.

З оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що такий вчинено на підставі кредитного договору №1061088-А від 09.10.2020, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (надалі – ТОВ «СС Лоун»), право вимоги за яким перейшло до відповідача згідно договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 03.02.2021. Строк, за який визначено проведення стягнення, становить п`ять місяців, з 03.02.2021 до 02.07.2021, загальна сума боргу - 23328,00 грн., з них: 9000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14328,00 грн. - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

09.09.2021 року постановою приватного виконавця від 09.09.2021 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №97287 від 15 липня 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з його безпідставності.

З даним висновком не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті – документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, є підставою нотаріального акту в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 .

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.3.1, 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. за № 296/5 (далі по тексту - Порядок), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", в частині, у тому числі і у п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

У постанові від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду, зокрема у пунктах 78-83, зазначила, що:

«78. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

79. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

80. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

81. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.

82. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

83. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.»

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В належно завірені копії матеріалів, на підставі яких видано виконавчий напис від 15.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №97287. Однак, такі нотаріусом не надано, незважаючи на застосування до нього ухвалою суду від 26 травня 2026 року заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3321грн.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2026 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» документи що підтверджують наявність, розмір та безспірність заборгованості ОСОБА_1 , а саме належним чином завірені: - копії кредитної справи за кредитним договором від 09.10.2020 №1061088-А, укладеним між ТОВ «СС Лоун» та позивачем; кредитного договору від 09.10.2020 №1061088-А; договору про відступлення права вимоги від 03.02.2021 №40071779-88; копії документів, що підтверджують отримання грошових коштів за кредитним договором; розрахунок заборгованості по кредитному договору, укладеному з позивачем; копії документів, що підтверджують нарахування складових заборгованості, зокрема простроченої заборгованості за сумою кредиту, комісій, відсотків за користування кредитом та строкову заборгованість за сумою кредиту та процентами за користування кредитом; - письмові вимоги про усунення порушень (виконання зобов`язань) за кредитним договором, з доказами направлення на адресу позивача; - інформацію та докази що її підтверджують щодо переліку документів, які направлялися приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису №97287 від 15.07.2021.

На виконання даної ухвали Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» надіслало суду: копію кредитної справи (анкета позичальника, паспорт кредиту); копію кредитного договору та додаткові угоди до кредитного договору; договір факторингу № 40071779-88 від 03.02.2021р. та витяг з реєстру прав грошових вимог до договору факторингу № 40071779-88 від 03.02.2021р; витяг з реєстру виданих кредитів; розрахунок заборгованості за кредитним договором; повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором. Також повідомлено суд, що розрахунок заборгованості здійснений виключно в межах кредитного договору та додаткових угод до нього, що є невід`ємними частинами кредитного договору; ТОВ «Фінфорс» отримало право грошової вимоги за кредитним договором термін дії якого був прострочений; відносно інформації та доказів, що її підтверджують щодо переліку документів, які направлялися приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису №97287 від 15.07.2021 вказано, що всі матеріали знаходяться безпосередньо у нотаріуса.

З витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що кредитний договір від 09.10.2020 №1061088-А, який був укладеним між ТОВ «СС Лоун» та позивачем, вимоги за яким у подальшому за договором про відступлення права вимоги від 03.02.2021 №40071779-88 набув стягувач ТОВ «Фінфорс», нотаріально не був посвідчений.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 15.07.2021року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Суду не надано доказів, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису був посвідчений нотаріально, що є обов`язковою умовою вчинення виконавчого напису.

Наведені обставини підтверджують, що вчинення оспорюваного виконавчого напису здійснено з порушенням вищевказаних вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, що є достатньою підставою для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції при розгляді справи вищенаведені вимоги закону та обставини справи не врахував, не перевірив належним чином доводів боржника і не дав їм правильної юридичної оцінки та дійшов неправомірних висновків про відмову у позові.

Вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з тим, не підлягає задоволенню вимоги позивача про скасування виконавчого напису, що є неналежним способом захисту, оскільки належним та ефективним способом захисту порушеного прав позивача є саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до приписів ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у даній справі нового рішення про часткове задоволення позову з вищенаведених підстав.

Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 р. і зареєстрований в реєстрі за №97287, таким що не підлягає виконанню. В решті вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: