Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №308/25/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/25/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року у складі судді Хамник М.М., про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради у якій просив визнати його, позивача ОСОБА_1 , таким, що має право користування житловим приміщення, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року провадження провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням зупинено до залучення у справі правонаступника.

Заперечуючи вказану ухвалу суду, виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у даній справі №308/25/26, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даному випадку спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Представником ОСОБА_1 – адвокатом Мельником Ярославом Юрієвичем подано до Закарпатського апеляційного суду пояснення, в яких останній просить апеляційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Ухвалу суду про зупинення провадження у справі просить залишити без змін.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п.14 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина 1 статті 55 ЦПК України).

За змістом вказаної статті у позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

У пункті 1 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у такому випадку до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункті 1 частини першої статті 253 ЦПК України).

Згідно пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, у випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що 06 квітня 1994 року, його батьку ОСОБА_2 було видано ордер на службову квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати житловою площею 11.8 кв.м. кухні і ванної, закріплено на ЖРЕР №3 як гуртожиток.

Батько позивача – ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 28 травня 2009 року.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 залишився проживати у квартирі АДРЕСА_2 , без реєстрації місця проживання у ній.

Згідно копії паспорту громадянина України, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 (а.с. 54).

Метою звернення позивача до суду з даним позовом є приведення підстав його проживання в жилому приміщенні до вимог законодавства та забезпечення можливості реєстрації місця проживання в гуртожитку.

Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 помер.

У зв`язку зі смертю позивача, представник позивача – адвокат Мельник Ярослав Юрійович подав до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання про зупинення розгляду справи до залучення правонаступника (матері позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помер після надходження позову до суду, а дані правовідносини передбачають правонаступництво.

Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може враховуючи наступне.

Процесуальне правонаступництво – це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (стаття 1219 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».

Визначальним при вирішенні питання про залучення правонаступників до участі в справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, та чи відомі особи, які прийняли спадщину.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються визнання права користування житловим приміщенням – гуртожитком.

Нормами статті 127 ЖК України визначено, що гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 130 ЖК України).

Відповідно до пункту 6 Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498, ордер є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. А відповідно до пункту 7 Положення право користування жилою площею в гуртожитку здійснюється: - у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; - у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що право на зайняття кімнати в гуртожитку виникає тільки на підставі виданого ордеру, а користування на підставі укладеного договору найму жилого приміщення.

На час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі на яку його батьку було видано ордер, без реєстрації місця проживання у такій, без укладення договору найму та за відсутності ордеру у самого позивача.

Право користування кімнатою у державному чи комунальному гуртожитку не можна успадкувати. Воно базується на ордері або договорі найму, які прив`язані до конкретної особи і припиняються у зв`язку з її смертю.

Відтак, оскільки право користування кімнатою у державному чи комунальному гуртожитку не можна успадкувати, так як воно базується на ордері або договорі найму, які прив`язані до конкретної особи і припиняються у зв`язку з її смертю, відтак, спірні правовідносини щодо визнання права користування житловим приміщенням (гуртожитком), нерозривно пов`язані з особою позивача, а тому суд першої дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі, тоді як були наявні правові підстави для закриття провадження, у зв`язку із смертю позивача ОСОБА_1 , оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Доводи апеляційної скарги щодо недопущення правонаступництва у даних правовідносинах є обґрунтованими, а тому ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню. Разом з тим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про закриття провадження у даній справі, оскільки дане питання підлягає розгляду вирішенню судом першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду – скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: