Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №385/149/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 385/149/26

провадження № 22-ц/4809/1171/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Єгорова С.М.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року (суддя Венгрин М.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») у лютому 2026 року звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором № 8977766 у розмірі 51 300,00 грн, з яких: 19 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 2800,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 9 500,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

В обґрунтування позову вказує, що 21 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 8977766 (далі – Кредитний договір), а також Додаткову угоду до Кредитного договору.

Стверджує, що Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором та Додатковою угодою до Кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у користування грошові кошти у сумі 11 000,00 грн та 8 000,00 грн відповідно, загалом у сумі 19 000,00 грн. Однак, Позичальник свої зобов`язання у погоджений сторонами строк належним чином не виконав.

На підставі укладеного з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу від 27 листопада 2025 року № 27112025, ТОВ «Авентус Україна» відступило своє право вимоги до відповідача за Кредитним договором та Додатковою угодою до Кредитного договору позивачу.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відмовлено.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, щощо позивач за позовом про стягнення заборгованості за договором позики або кредиту зобов`язаний надати суду докази щодо: укладення із відповідачем такого договору; фактичного надання кредитором позики або кредиту у встановленому договором порядку; наявності та розміру заборгованості.

Аналізуючи надані позивачем докази суд дійшов висновку про укладення Кредитного договору на визначених у ньому умовах.

Щодо доказів надання кредитних коштів, суд звернув увагу на те, що в листах ТОВ «Пейтек», які позивач надає як єдині докази надання кредитних коштів на загальну суму 19000,00 грн Позичальнику, не вказано маски картки, на яку були перераховані кошти, не вказано, що кошти в сумі 11 000,00 грн та 8 000,00 грн перераховані за Кредитним договором чи додатковою угодою до нього від 21 квітня 2025 року. При цьому, позивач не заявляв клопотань про витребування доказів щодо отримання відомостей від банківських установ (наприклад виписок по рахунку).

На переконання суду, долучений позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

За викладеного суд вважав, що позивач не довів надання кредитних коштів відповідачу на карту, номер якої позичальником зазначено особисто в договорі, на виконання п. 2.1 Кредитного договору. Відтак, виснував, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оскаржило його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права і допущено порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивачем разом з позовною заявою надано отримані від Первісного кредитора докази, а саме: підтвердження перерахування/надання коштів та детальний розрахунок заборгованості відповідача.

Звертає увагу, що позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій. Всі нараховані відсотки нараховувались Первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору.

Щодо доказів, які підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу, наголошує, що відповідно до умов укладеного з відповідачем Кредитного договору кредитні кошти були перераховані на карту банку, вказану Позичальником, а саме: № НОМЕР_1 . Первісним кредитором було надано докази перерахування коштів, якими є довідки ТОВ «Пейтек», у яких, зокрема, зазначено, що інформація, яка міститься у цьому документі, належить до таємниці надавача платіжних послуг відповідно до Закону України «Про платіжні послуги». Особи, які отримали інформацію, що становить таємницю надавача платіжних послуг, зобов`язані забезпечити її збереження, нерозголошення та невикористання у власних інтересах або в інтересах будь-яких інших осіб. ТОВ «Пейтек» має право здійснювати перерахування коштів як оператор онлайн послуг платіжної інфраструктури, що надає послуги на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства.

Повідомляє, що оскільки інформація про операції, проведені банком на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею, а тому отримати інформацію про зарахування на рахунок відповідача коштів за Кредитним договором від банківської установи, в якій відповідачем відкрито рахунок, у позивача немає можливості.

Зауважує, що відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача щодо отримання кредитних коштів, зокрема, банківської виписки з рахунку, хоча, як власник картки, мав таку можливість.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року залишено без руху; запропоновано у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21 травня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., а у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л.

Згідно зрозпорядженням керівника апарату Кропивницького апеляційного суду здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Письменного О. А. на суддю Єгорову С.М.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 квітня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі – Позичальник, Споживач) укладено договір про надання споживчого кредиту №8977766 (далі – Кредитний договір, а.с. 6-16), за умовами п.п. 1.2. – 1.4 якого Кредитодавець на умовах, встановлених договором, надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 11 000,00 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00 % в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,00 % в день.

Згідно з п. 2.1. Кредитного Договору кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп. 5.3. договору (п. 5.1. Кредитного договору).

У Додатком №1 до Договору визначено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для Споживача та реальної річної процентної ставки за договором та зазначено, що якщо Споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір платежів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 3300,00 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе 50 600,00 грн; усього сума процентів за користування кредитом складе 39 600,00 грн; реальна річна процентна ставка складе 2333,95 % річних; загальна вартість кредиту складе 50600,00 грн.

21 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Кредитного договору (а.с. 17-18), згідно з якою сторонами погоджено збільшення суми кредиту на 8 000,00 грн, у зв`язку з чим внесено зміни до Кредитного договору, зокрема, щодо загального розміру кредиту, який складає 19 000,00грн. Також, враховуючи збільшення загальної суми кредиту, сторони визначили, що денна процентна ставка залишиться незмінною – 1%, загальні витрати збільшаться та складуть: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 68400,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 68115,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 2333,95 %, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 2253,44%; орієнтовна загальна вартість кредиту збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 87400,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 87115,00 грн.

У Додатку №1 до Кредитного договору наведено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для Споживача та реальної річної процентної ставки за договором з урахуванням змісту Додаткової угоди до договору та зазначено, що якщо Позичальником не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір платежів буде перераховано за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 5 700,00 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе 87400,00 грн; усього сума процентів за користування кредитом складе 68400,00 грн; реальна річна процентна ставка складе 2333,95 % річних; загальна вартість кредиту складе 87400,00 грн (а.с. 18 зв. бік – 19).

Сторонами Кредитного договору підписано також Паспорти споживчого кредиту (а.с. 20-25).

У листах ТОВ «Пейтек» від 27 листопада 2025 року зазначено, зокрема, що відповідно до укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Пейтек» договору про організацію переказу грошових коштів від 19 січня 2022 року останнім було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна»: 21 квітня 2025 року суму у розмірі 11 000,00 грн та суму у розмірі 8000,00 грн; банк еквайр АТ «ПУМБ»; призначення платежу: зарахування на картку. Одночасно повідомлено, що інформація, яка міститься в цих документах належить до таємниці надавача платіжних послуг відповідно до Закону України «Про платіжні послуги». Особи, які отримали інформацію, що становить таємницю надавача платіжних послуг, зобов`язані забезпечити її збереження, нерозголошення та невикористання у власних інтересах або і інтересах третіх осіб (а.с. 28, 29).

Згідно зі складеною ТОВ «Авентус Україна» карткою обліку договору (розрахунок заборгованості), за Позичальником рахується загальна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 51 300,00 грн, з яких: основний борг – 19 000,00 грн, проценти – 22800,00 грн, штраф – 9500,00 грн (а.с. 30-34).

27 листопада 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу № 27112025 (а.с. 35-39), відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження набуття права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивачем надано до суду копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27 листопада 2025 року, витягу з Додатку № 1 до договору факторингу, яким є Реєстр боржників та платіжної інструкції від 28 листопада 2025 року № 196, що засвідчує здійснення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ТОВ «Авентус Україна» оплати за договором факторингу (а.с. 40-42).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).

Виходячи з наведеної вимоги процесуального закону, беручи до уваги доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі переглядається апеляційним судом лише у частині вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Кредитним договором.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 920/611/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 910/1873/20.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Положеннями ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

При цьому слід звернути увагу, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким врегульовано в тому числі і питання дострокового повернення споживчого кредиту (ст. 16 Закону).

Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

У справі, що переглядається, встановлено, що кредит за Кредитним договором та додатковою угодою до нього є споживчим.

У Кредитному договорі його сторонами погоджено строк кредиту, який складає 360 днів. Таким чином, кінцевою датою повернення Позичальником кредитних коштів та інших платежів за Кредитним договором є 16 квітня 2026 року. Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються також на прикладі розрахунку кінцевої дати повернення кредиту, що наведений у п. 5.2. Кредитного договору.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 02 лютого 2026 року, тобто до завершення визначеного Кредитним договором строку кредитування.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази реалізації Кредитодавцем чи позивачем права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

За викладеного, у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Кредлитодавець чи позивач завчасно направили лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17, від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23.

Таким чином, з наведених підстав у задоволенні вимог позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить відмовити.

При цьому, враховуючи правовідносини, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, застосовуючи норми права, у спірних правовідносинах необхідно врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду стосуються виконання Кредитодавцем обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а враховуючи те, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , є споживчим, вказаний висновок підлягає застосуванню під час вирішення заявлених позовних вимог у цій справі.

Натомість, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що у спірних правовідносинах щодо дострокового стягнення кредитної заборгованості за договором споживчого кредитування з`ясуванню питання достатності та належності наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог доказів передувало вирішення питання реалізації Кредитодавцем чи позивачем процедури, передбаченої ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, хоча апеляційний суд і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача та, як і суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, допущені судом першої інстанції недоліки не можуть бути усунуті при розгляді справи апеляційним судом інакше як шляхом скасування оскаржуваного рішення суду та ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає частковому задоволенню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Оскільки за результатами апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову скаржника, новий розподіл витрат у зв`язку зі скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

С.М. Єгорова