Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №405/3926/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/3926/25

провадження № 22-ц/4809/1262/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Мурашко С. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»;

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року (суддя Шевченко І.М.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року з позовом про стягнення на свою користь з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 57 845,64 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, що постачається позивачем як Постачальником «останньої надії», включена до Реєстру споживачів Постачальника «останньої надії» та споживає газ за ціною тарифного плану «Надійний» для споживачів Постачальника «останньої надії» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до якого відповідачка приєдналася шляхом заявочного приєднання.

Стверджує, що позивачем було поставлено відповідачці природний газ, вартість якого не була сплачена останньою.

У результаті викладеного виникла заборгованість у пред`явленому до стягнення розмірі.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 57845,64 грн; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Із довідки про фінансовий стан споживача, виданої по рахунку за вказаною адресою вбачається, що відповідачкою за період в період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року було спожито природний газ на загальну суму 57845,64 грн, яка не була погашена.

Оскільки судом встановлено, а відповідачкою не спростовано неналежного виконання зобов`язань зі сплати платежів за надані послуги, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справу судом першої інстанції розглянуто без її участі, наслідком чого стало позбавлення відповідачки процесуальної можливості подати відзив на позов та надати докази на спростування тверджень позивача.

Вважає недостовірним надану позивачем інформацію по рахунку споживача щодо обсягів споживання газу. Звертає увагу, що відповідно до вказаної інформації, що у червні та липні 2023 року обсяг споживання газу становить 0 куб. м. на місяць, у той час як у серпні 2023 року - 627 куб. м. Аналогічним чином з грудня 2023 року по березень 2024 року включно обсяг споживання газу становить в межах 205-240 куб. м., в той час як у квітні 2024 року – 1190 куб. м.

Вказує, що недостовірність даних щодо обсягів споживання підтверджується реальними поточними показниками лічильника газу, фотознімки якого та пломби додаються до апеляційної скарги.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У поданому до суду першої інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Зазначає, що визначення обсягів споживання природного газу здійснюється Оператором газорозподільної системи - Кропивницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ). Саме оператор ГРМ, а не Постачальник природного газу, формує первинні та остаточні об`єми розподіленого природного газу, вносить їх до інформаційної системи Оператора ГТС та доводить до відома споживача.

Наголошує, що позивач не є суб`єктом, уповноваженим визначати, змінювати або коригувати обсяги споживання природного газу, а також не має повноважень здійснювати будь-які перерахунки обсягів без відповідного офіційного коригування з боку Оператора ГРМ.

Враховуючи наведене, вважає, що подані скаржницею фотографії показників лічильника не мають юридичного значення для формування обсягів спожитого газу, якщо ці показники не були належним чином передані, перевірені та зафіксовані Оператором ГРМ у передбачений Кодексом ГРМ спосіб та строк.

Повідомляє, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення жодних коригувань з боку Оператора ГРМ на інформаційній платформі Оператора ГРМ за період з червня 2023 року по травень 2025 року (включно) здійснено не було, у зв`язку з чим нарахування позивачем вартості спожитого природного газу в сумі 57845,64 грн є правильним, законним, технічно обґрунтованим та підтвердженим даними Оператора ГРМ та остаточними алокаціями Оператора ГТС (а.с. 109-111).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на скаргу.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні клопотання Рибак Наталії Леонідівни про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено; підготовчі дії у справі закінчено; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою апеляційного суду від 05 серпня 2026 року продовжено позивачу строк, встановлений в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2026 року, для подання відзиву на апеляційну скаргу; відзив, поданий ТОВ «Газопостачальна компанія «НафтогазУкраїни», долучено до матеріалів справи.

Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.

На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., а у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л.

Згідно зрозпорядженням керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Письменного О. А. на суддю Мурашка С. І.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.

Встановлені у справі фактичні обставини

ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, 3-1581, виданого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 21 серпня 1999 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 червня 2025 року (а.с. 24-26).

Відповідачка є споживачем природного газу, що постачається позивачем як Постачальником «останньої надії» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до якого відповідачка приєдналася шляхом заявочного приєднання (а.с. 27-29).

З інформації по рахунку НОМЕР_1 вбачається, що за відповідачкою за період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року рахується заборгованість за спожитий газ на загальну суму 57845,64 грн (а.с. 15).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22, від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23.

Частиною 1 ст. 12 Закону України«Про ринок природного газу» передбачено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Постачальником «останньої надії» є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 26 ст. 1, абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України«Про ринок природного газу»).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України«Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії».

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Згідно з абз. 1 - 3 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496 договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 цього розділу, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Відповідно до п. 2.1. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі – Договір), затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, за цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

За умовами п. 2.4. Договору з 01 травня 2021 року постачання природного газу за цим Договором здійснюється на умовах базової річної пропозиції відповідно до положень Правил постачання.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, крім випадків зміни постачальника природного газу. При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) Постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п. 4.3., 4.6. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивачем надавались послуги з постачання природного газу.

Матеріалами справи підтверджено та також не спростовано відповідачкою, що у період з 01 червня 2023 року по 31 травня 2025 року за надані позивачем послуги з постачання природного газу ОСОБА_1 не розраховувалась, у результаті чого станом за нею рахується заборгованість, яка згідно з наданою позивачем інформацією по рахунку складає 57845,64 грн.

Згідно з п.п. 1.1 п. 5.2 Договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг Постачальника згідно з умовами цього Договору.

Оскільки відповідачка свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг не виконала, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову.

При цьому, апеляційним судом не беруться до уваги твердження скаржниці про недостовірність наданої позивачем інформації по рахунку у частині об`єму споживання газу за даними оператора ГРМ.

Апеляційним судом враховано, що Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.

Згідно з п. 5.5. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, споживач, що є побутовим, який за умовами цього Договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ в один із способів, визначених цим пунктом. У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по Споживачу за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця Споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу, крім випадків, визначених цим пунктом. У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу, крім випадків, визначених цим пунктом. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань

.

Надані відповідачкою фото лічильника з показниками лічильника не мають значення для вирішення спору у даній справі, оскільки зазначені показники не були належним чином передані, перевірені та зафіксовані Оператором ГРМ у передбачений Кодексом ГРМ спосіб та строк, а тому не приймаються апеляційним судом до уваги.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до п. 6 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу.

Крім того, у п. 4.11. Договору визначено, що якщо Споживач не погоджується з рахунком Постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, Споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється. При цьому Споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті Постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до Постачальника за відповідними роз`ясненнями. У разі отримання такого звернення Постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок Споживачу. До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Разом з тим, стверджуючи про недостовірність даних про обсяги спожитого газу, відповідачка не зверталась до ТОВ «Газорозподільні мережі України з метою урегулювання питання розбіжностей між розрахунковими та фактичним обсягами спожитого природного газу. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відсутні докази й того, що відповідачка, частково оплативши отриману послугу в обсязі, з яким вона погоджується, зверталась до позивача та заявляла про своє непогодження з рахунками на оплату спожитого газу чи вимагала від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагала проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувала їх в установленому Договором порядку.

За викладеного, доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на власному суб`єктивному розумінні скаржницею спірних правовідносин та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Не заслуговують на увагу також доводи скаржниці про те, що вона була позбавлена можливості подати до суду першої інстанції відзив на позов та відповідні докази, оскільки такі твердження спростовуються наявними у справі матеріалами. Зокрема, у справі наявна розписка відповідачки про отримання нею позовної заяви (а.с. 48). У подальшому відповідачкою були подані дві заяви про відкладення розгляду справи (а.с. 49, 63), які були задоволені судом. Викладене свідчить, що скаржниця не була позбавлена ані права, ані можливості подати до суду першої інстанції свої заперечення проти позову та докази на їх підтвердження.

Отже, оскільки визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 06 квітня 2026 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

С. І. Мурашко