Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №348/2998/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2998/25

Провадження № 22-ц/4808/890/26

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Девляшевського В. А., Томин О. О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарг и ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 03 березня 2026 року, у складі судді Матолич В. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про встановлення батьківства,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення батьківства.

В обґрунтування позову вказала, що в період з 2017 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем, ОСОБА_3 . За час проживання однією сім`єю у них народилось двоє дітей. Батьком сина зазначено ОСОБА_3 , а у свідоцтві про народження доньки запис в графі «Батько» зроблений відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Сторони планували одружитися, однак почалась війна і відповідач був призваний до лав Збройних Сил України. Згідно з повідомленням військової частини 10.08.2022 ОСОБА_3 зник безвісти поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області. Згідно з висновком молекулярно-генетичного дослідження ймовірність того, що діти позивача мають спільного біологічного батька складає 99,99998%.

Позивачка просила суд встановити батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести зміни до актового запису про народження дитини №156 від 3 листопада 2021 року, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 03 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 про встановлення батьківства - задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився у с. Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що не брав участі у розгляді справи з поважних причин, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Фактично отримав одну судову повістку та уклав договір про надання правничої допомоги. Тому був позбавлений можливості подати суду обґрунтовані заперечення проти позову.

Доводи позивачки щодо спільного проживання з ОСОБА_3 не відповідають дійсності, останній ніколи не проживав із позивачкою за адресою її реєстрації в с. Заріччя, не вів з нею спільного господарства та побуту. До мобілізації він проживав за адресою АДРЕСА_1 разом із батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . У зазначеному будинку залишились всі його особисті речі та документи.

Вказує, що ОСОБА_3 тривалий час працював за кордоном. З 2018 по грудень 2021 року перебував за межами України на території Республіки Польща, Республіка Литва та Республіки Словаччина, а під час приїздів проживав з батьками за вказаною адресою.

При цьому не заперечується, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали місце особисті стосунки, внаслідок чого він визнав батьківство щодо дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проте це не свідчить про існування між сторонами сім`ї у розумінні СК України.

Зазначає, що фотоматеріали долучені до матеріалів справи не містять зображень, які б підтверджували участь ОСОБА_3 у житті ОСОБА_4 , натомість стосуються хрещення ОСОБА_6 . Довідка КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» не містить конкретних дат відвідувань, підстав звернень, що унеможливлює перевірку викладеної в ній інформації.

Довідка дошкільного закладу «Карпатська колисанка» містить відомості про участь ОСОБА_3 у вихованні дітей з 01.10.2021 о 31.12.2021, станом на цей період ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не могла відвідувати дошкільний заклад.

Акт обстеження матеріально-побутових умов не містить дати складання, не заповнений належним чином та не містить відомостей про джерела інформації, на підставі яких зроблено висновок про спільне проживання сторін.

Перекази грошових коштів, здійснених ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , пов`язані виключно з утриманням дитини, батьківство щодо якої ним було визнано, та не можуть свідчити про проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вважає, що зазначені документи не є належними та допустимими доказами та спростовуються об`єктивними доказами, зокрема даними закордонного паспорта. Докази надані позивачкою не підтверджують факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 , а також факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Безпідставними є твердження позивачки про бажання сторін зареєструвати шлюб. Вказує, що ОСОБА_3 з лютого по травень 2022 року проходив військову службу в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживав за місцем свого постійного проживання, та за наявності взаємного наміру мав реальну можливість зареєструвати шлюб.

Висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду від 17.11.2025 № 50631 не є належним і допустимим доказом. Вказане дослідження не є судовою експертизою, не відповідає вимогам п. 4.12, 4.19 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, не містить вказаних в інструкції обов`язкових відомостей. Викликають сумніви результати дослідження, оскільки дослідження проведено із значним часовим інтервалом через місяць після відбору зразків, у висновку відсутні відомості про умови та спосіб зберігання біологічного матеріалу, зазначено, що належність, допустимість і достовірність об`єктів дослідження забезпечені замовником, тобто позивачкою, що є заінтересованою особою.

Водночас факт визнання батьківства ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_6 не є безумовним підтвердженням його біологічного батьківства.

З огляду не те, що судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза не проводилась, у суду відсутні підстави для категоричного висновку про наявність кровного споріднення між батьком та дитиною.

Про відсутність спірних сімейних відносин свідчать фотокартки, на яких ОСОБА_3 зображений у колі сім`ї під час святкувань різних заходів, водночас ОСОБА_2 ніколи не була на них присутня.

Вказує на пасивну поведінку ОСОБА_2 після зникнення ОСОБА_3 безвісти. Усі заходи щодо його розшуку та взаємодія з органами та громадськими організаціями здійснювалася сестрою відповідача ОСОБА_7 , яка також визнана потерпілою у кримінальному провадженні, що підтверджується документами датованими з моменту повідомлення про зникнення відповідача безвісти.

Натомість ОСОБА_2 не долучалась до допомоги та забезпечення ОСОБА_3 необхідними речами у період проходження ним військової служби. Надані позивакою документи датовані жовтнем 2025 року, тобто перед безпосереднім зверненням до суду. Також зазначає, що з серпня 2022 року по 1 лютого 2025 року ОСОБА_2 одноосібно отримувала грошове забезпечення ОСОБА_3 на сина ОСОБА_8 , а після внесення змін до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розпочала відповідне судове провадження.

Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог повинен був визнати батьківство фізичної особи над дитиною та внести конкретні зміни в актовий запис щодо зазначення у розділі «Батько» анкетних даних відповідача. При частковому задоволенні позову рішення суду неможливо виконати, оскільки орган реєстрації актів цивільного стану без вказівки у рішенні суду на конкретні зміни в актовому записі позбавлений можливості внести зміни та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Просить частково скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 в апеляційному суді заперечили вимогам апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважають рішення суду в частині задоволення позовних вимог законним та обґрунтованим, а також підтримали доводи апеляційної скарги позивачки з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з наведених у ній мотивів та заперечив вимоги апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2 , просилв рішення суду скасувати.

Представник Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, поясненнясторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що сторони фактично створили сім`ю та спільно проживали, хоча шлюб юридично не зареєстрували. У них народився син, батьківство відповідача щодо якого не заперечується, а також донька, щодо якої відомості про батька були внесені до свідоцтва про народження за вказівкою матері. Суд урахував показання свідків про спільне проживання сторін, участь відповідача у вихованні доньки, її хрещенні та догляді за нею, а також те, що відповідач визнавав дитину своєю. Крім того, при оформленні анкетних даних щодо проходження військової служби він зазначив позивачку як дружину та вказав на наявність у нього двох дітей. Водночас відповідно до висновку експертного дослідження, який суд визнав належним, допустимим і достовірним доказом, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають спільного батька із вірогідністю 99,99%. За сукупністю наведених доказів суд дійшов висновку про доведеність батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позову в частині внесення змін до актового запису про народження дитини, оскільки визнання батьківства судом є самостійною підставою для внесення змін у актовий запис про народження дитини, такі зміни уповноважений вносити відповідний орган реєстрації актів цивільного стану.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом від 20.01.2025 №2025/000804642.

Батьками ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.08.2025.

Батьками ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані: ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.11.2021. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька №00054888344 реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до повідомлення від 11.08.2022 №7/1091 ОСОБА_12 повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_3 зник безвісти 10.08.2022 під час ведення бойових дій з військовими формуваннями рф поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області.

Листом від 22.10.2025 №5037 Військова частина № НОМЕР_3 повідомила позивачку про те, що ОСОБА_3 в розділі «Близькі родичі» зазначив ОСОБА_2 як особу з якою проживає однією сім`єю, веде спільне господарство та спільний побут без офіційної реєстрації шлюбу.

Зі змісту Аркуша вивчення щодо військовослужбовця ОСОБА_3 у графі «Склад сім`ї» зазначено, що у відповідача є цивільна дружина - ОСОБА_13 та 2 дітей.

Суду надано сімейні фотографії відповідача та доньки з таїнства хрещення, а також його фото із сином та позивачкою.

Згідно із довідкою Хрещення і Миропомазання від 10.08.2025 №27, ОСОБА_14 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла Святі Тайни Хрещення і Миропомазання в храмі Благовіщеня Пресвятої Діви Марії 20.02.2022, батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради №1073 від 20.08.2025 ОСОБА_4 приходила на прийом до сімейного лікаря з батьком ОСОБА_3 неодноразово.

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 там проживали ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_3 разом з дітьми.

Відповідно до виписки за рахунком позивачки ОСОБА_2 у період з 10.03.2022 по 29.07.2022 ОСОБА_3 здійснював періодичні перекази коштів на її рахунок.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 17.11.2025, здійсненого Медико-генетичним центром Товариством з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА», ймовірність того що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , народжені матір`ю ОСОБА_2 , мають спільного біологічного батька складає 99,99998%. Висновок виконаний завідувачем лабораторії, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин №20251222-3257 від 22.12.2025 ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти на території ведення бойових дій.

У ході судового розгляду суд першої інстанції допитав свідків зі сторони позивачки -

ОСОБА_15 , яка є тіткою ОСОБА_3 , та ОСОБА_16 , хресну матір ОСОБА_4 . Свідки підтвердили, що сторони тривалий час проживали однією сім`єю, відповідач брав участь у вихованні та утриманні дітей і визнавав їх своїми. На думку свідків, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є дітьми відповідача. Також свідки зазначили, що сторони мали намір зареєструвати шлюб, однак не встигли цього зробити.

В судовому засіданні апеляційного суду за клопотанням представника ОСОБА_1 допитано свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Так, ОСОБА_17 рідна сестра ОСОБА_3 , пояснила суду, що ОСОБА_2 не проживала з її братом однією сім`єю, оскільки брат в основному працював за кордоном, перебуваючи періодично в Україні постійно проживав з батьками в с. Пасічна. Не заперечила, що брат визнавав батьківство щодо сина ОСОБА_8 , однак не визнавав батьківство щодо ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що всі заходи щодо розшуку ОСОБА_3 та взаємодія з органами та громадськими організаціями здійснювалися нею особисто, а не ОСОБА_2 , вона також визнана потерпілою у кримінальному провадженні.

Аналогічні пояснення надала ОСОБА_18 , тітка ОСОБА_3 по батьківській лінії.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України).

Частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 зроблено висновок по застосуванню ст.130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, який є одним з ключових доказів та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Наведене відповідає позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №444/526/18, від 08.03.2023 у справі №205/5698/21.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Суд першої інстанції у справі, що переглядається, виходив із того, що сторони спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У них народилися син, батьківство відповідача щодо якого не заперечується, та донька, відомості про батька якої внесено до свідоцтва про народження за вказівкою матері. При цьому суд урахував показання свідків щодо спільного проживання сторін, участі відповідача у вихованні та догляді за донькою, її хрещенні, а також визнання відповідачем дитини своєю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , щодо перебування відповідача за кордоном висновків суду не спростовують.

Дані копій закордонного паспорта Хопти Тараса НОМЕР_4 (а.с. 119-121) свідчать про наявність в останнього візи Республіки Польща та регулярний перетин польського кордону, зокрема в`їзд у Польщу 06.09.2020 та виїзд 22.12.2020, в`їзд 06.02.2021 виїзд 24.05.2021, в`їзд 06.07.2021 виїзд 25.08.2021, в`їзд 11.10.2021 та виїзд 02.12.2021. Вказані періоди не заперечують спільного проживання позиваки з відповідачем в періоди його перебування в Україні, доказів, які б заперечували вказані факти матеріали справи не містять.

Крім того, апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали місце особисті відносини та він визнав батьківство щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 при оформленні анкетних даних щодо проходження військової служби зазначив позивачку ОСОБА_20 , як дружину та вказав на наявність у нього двох дітей.

Відповідно до повідомлення від 11.08.2022 №7/1091 ОСОБА_12 повідомлено про те, що її чоловік ОСОБА_3 зник безвісти 10.08.2022 під час ведення бойових дій з військовими формуваннями рф поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що докази, подані позивачкою, датовані часом звернення до суд, оскільки аркуш вивчення військовослужбовця заповнюється при вступі на військову службу.

Доводи про те, що заходи з розшуку ОСОБА_3 здійснювала його сестра ОСОБА_17 , та визнання її потерпілою у кримінальному провадженні, не може бути покладена в основу висновку про ставлення відповідача до дітей та відсутність кровної спорідненості з ними.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Колегія суддів враховує, що висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи є одним із найбільш переконливих та достовірних доказів у справах про встановлення батьківства, оскільки дозволяє з високим ступенем вірогідності підтвердити або спростувати біологічне походження дитини від певної особи.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №50631 від 17.11.2025 медико-генетичного центру «Мама Папа» ймовірність того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжені матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мають спільного біологічного батька, складає 99,99998% (а.с. 28-45).

З урахуванням того, що ОСОБА_3 визнав батьківство щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав висновок експертного дослідження - належним, допустимим та достовірним доказом.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Романишиним Д. М. подано висновок експертного дослідження Центру судово-медичних послуг «МіБі-Лекс» від 14.07.2026 на підставі звернення адвоката Романишмна Д. М. від 08.07.2026, відповідно до якого експертами Центру судово-медичних послуг «МібІ-Лекс» в галузі судово-медичної експертизи проведено комісійне вивчення судово-медичної документації щодо встановлення біологічного батьківства ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).

Проте, наданий стороною висновок експертного дослідження від 14.07.2026 не містить посилання, що він підготовлений для подання до суду.

Крім того, відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження медико-генетичного центру ТОВ «Мама Папа» №50631 від 17.11.2026 на вирішення молекулярно-генетичного експертного дослідження поставлене питання: Чи мають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народжені матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спільного біологічного батька?

Молекулярно-генетичні зразки відповідача ОСОБА_3 не можуть бути досліджені, оскільки останній зник безвісти.

Натомість у висновку, поданому представником ОСОБА_1, вказано, що в представленому дослідженні відсутня будь-яка інформація щодо порівняння генетичного профілю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з профілем ОСОБА_3 , 1987 року народження. Тобто спорідненість ОСОБА_6 та ОСОБА_4 як ймовірних брата та сестри не дозволяє стверджувати, що саме ОСОБА_3 є їх рідним батьком. Для встановлення спорідненості з даною собою потрібно порівнювати саме з генетичним профілем ОСОБА_3 . В разі його відсутності можна провести порівняння з генетичними профілями його обох батьків.

Разом із тим, з огляду на неможливість проведення судово-генетичної експертизи щодо встановлення кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_3 , який зник безвісти, та дітьми сторін, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не заявляв клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для встановлення споріднення між ним та ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , як біологічними онуками та дідом, тобто найближчими кровними родичами ОСОБА_3 .

Колегія суддів також зауважує, що пояснення свідків допитаних у засіданні апеляційного суду ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не спростовують встановлених по справі обставин.ю якими позивачка обґрунтовує свої вимоги.

Встановивши, що до зачаття та після народження ОСОБА_4 позивачка та відповідач ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство, відповідач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , сторони спільно виховували дітей та ОСОБА_3 визнавав батьківство відносно доньки, що підтверджено, зокрема, показаннями свідків, спільними фотокартками та не спростовано третьою особою, а також врахувавши висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають спільного біологічного батька, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині встановлення батьківства.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до підпункту 20 пункту 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану. Згідно з пунктом 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вказував, що визнання батьківства судом є самостійною підставою для внесення змін у актовий запис про народження дитини, та відмовив у задоволенні позову в частині.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтами підстав відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 03 березня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 серпня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. А. Девляшевський

О. О. Томин