Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №932/2041/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2240/26 Справа № 932/2041/26 Суддя у 1-й інстанції - Міросєді А.І. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 10 грудня 2025 року о 23:21 год. у м.Дніпро, вул. Шевченко – вул. Січових Стрільців, керуючи автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, не дала дорогу та скоїла зіткнення з автомобілем «Dongfeng», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі; внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажиру автомобіля «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, чим порушила вимоги п.16.11 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість постанови через невідповідність нормам матеріального права, а також фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки інспектора, зроблені в протоколі, не відповідають дійсним обставинам ДТП.

Вказує, що вона їхала вулицею Шевченка у напрямку Соборного району, коли під`їжджала до перехрестя, горіло жовте світло світлофору у всіх напрямках.

Інспектор поліції при складанні протоколу не зазначив, які знаки були на перехресті і чи були вони взагалі.

Зауважує, що вона переконалася, що автомобіль, який їхав по вул. Січових Стрільців, не створює перешкоди та знаходиться на віддаленні, що дозволяло їй продовжувати рух. Автомобіль Dongfeng перебував у зоні невидимості, вона його не бачила, оскільки попереду нього рухався автомобіль, зафіксований на відео. Виїхавши на перехрестя і переїжджаючи його в цей момент із-за автомобіля, який наближався до пішохідного переходу, розташованого на вул. Січових Стрільців, виїхав автомобіль Dongfeng і допустив зіткнення з її автомобілем Skoda Fabia.

Її засліпили фари транспортного засобу, що їхав по вулиці Січових Стрільців. На фотокопіях і відео видно, що ОСОБА_4 бачив її автомобіль, оскільки вона вже перебувала на перехресті, його ніхто не засліплював, однак він не вжив заходів до гальмування, швидкість не скинув.

Відповідно до пункту 18.4 ПДР, якщо транспортний засіб, що їде попереду, гальмує перед стоп лінією та пішохідним перехрестям, автомобіль наступний за ним повинен скинути швидкість і водій повинен переконатися, що немає пішоходів на переході. На фотокопіях зафіксовано момент знаходження її автомобіля на перехресті, а автомобіль ОСОБА_4 лише під`їжджав до межі перехрестя.

Також на відео і фотокопіях видно, що вона практично закінчувала проїзд перехрестям і що не вона допустила зіткнення з автомобілем ОСОБА_4 . Навпаки, автомобіль Dongfeng вдарив її автомобіль в районі заднього бампера з правого боку, що заперечує висновки старшого інспектора Воронова Д.А., що саме вона допустила зіткнення з автомобілем ОСОБА_4 .

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, не може бути належним доказом у цій справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адмінвідповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Вважає, що інспектор поліції ухилився від збору доказів, а обмежився тим, що склав протокол не виходячи з кабінету на підставі відео та опитування зацікавлених осіб - ОСОБА_4 та пасажира.

Протокол складено з порушенням пункту 2 статті 254 КУпАП, тобто пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Також працівником поліції порушено вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (надалі — Інструкція), відповідно до яких уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинна в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду (пункти 1, 6, 7 розділу IX Інструкції).

Інспектором УПП 16 січня 2026 року в приміщенні управління патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 567892, тоді як ДТП відбулась 10.12.2025, тобто з моменту ДТП минув 1 місяць та 16 днів.

Поліцейським не встановлено:

- з якою швидкістю пересувався другий учасник ДТП;

- чи виконав він приписи пунктів 12.1; 12.3; 12.4; 13.1; 14.6; 16.1; 16.15; 18.4 ПДР;

- чи мав він можливість уникнути зіткнення;

- чому не скинув швидкість водій ОСОБА_4 аж до зупинки ТЗ, так як автомобіль, що їхав попереду, перед пішохідним переходом і стоп лінією скинув швидкість, і є це порушенням пункту 18.4 ПДР;

- чи вживав заходів до зупинення та гальмування ТЗ;

- чи керував технічно справним автомобілем чи ні;

- співробітник поліції не встановив, чи була спроба гальмування транспортний засіб Dongfeng під керуванням водія ОСОБА_4 , і тим самим міг уникнути зіткнення;

- інспектор не розглядав варіант обопільної вини учасників руху;

- не встановлений та не опитаний водій транспортного засобу, чий автомобіль зображений на відео;

- не встановлені та не опитані очевидці зафіксовані на відео.

Вважає, що її вина в інкримінованому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а обставини, зазначені у протоколі, не знайшли свого підтвердження іншими беззаперечними доказами. В матеріалах справи докази, які вказували б на порушення п.16.11 ПДР, що відповідно потягло за собою пошкодження транспортних засобів, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення - відсутні.

Уважає, що ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Dongfeng не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався із керуванням та скоїв наїзд на її автомобіль.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просить постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 09 березня 2026 року скасувати, а провадження по справі - закрити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 підтримала доводи поданої апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, просила скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження по справі щодо неї за ст. 124 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Підтвердила правильність викладених в рішенні суду першої інстанції своїх показів та додатково пояснила, що під час розгляду справи у суді першої інстанції вона письмових клопотань про призначення відповідної автотехнічної експертизи не заявляла. Стверджувала, що потерпіла після ДТП їй нічого про свій стан здоров`я не повідомляла та не прохала викликати швидку допомогу.

Свої письмові пояснення, надані суду першої інстанції (а.с.38-39), підтвердила.

Потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважала постанову суду законною та обґрунтованою. Підтвердила правильність викладених в рішенні суду першої інстанції своїх показів та додатково пояснила, що після ДТП вона сама звернулася до лікарні за медичною допомогою, оскільки ОСОБА_1 відмовилась викликати їй швидку допомогу. Лікувалася вона приблизно 14 днів амбулаторно. Також зазначила, що вона зверталася до сервісної служби таксі “Уклон” за отриманням матеріальної допомоги на лікування, але їй ніхто не відповів.

Підтвердила свої письмові покази, які вона надавала слідчому 12.12.2025 (а.с.6).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_3 зазначив, що 10.12.2025 приблизно о 23.00 годині, він рухався на своєму автомобілі по головній дорозі в середній смузі руху по вул. Січових Стрільців і на перехресті з вул. Шевченка побачив попереду зліва від себе приблизно в 20 м. позашляховик, у якого увімкнулися задні фонарі стоп-сигналу, та вирішив, що цей позашляховик буде повертати ліворуч. В цей момент побачив, що на перехрестя з вул. Шевченка, по другорядній дорозі, оскільки світлофори вже не працювали і горіли жовтим мігаючим світлом, виїжджає автомобіль ОСОБА_1 і став екстрено гальмувати, але сталося зіткнення його автомобіля з правою задньою частиною автомобіля ОСОБА_1 . Стверджує, що якби він не застосував екстрене гальмування, то зіткнення сталося б з передньою правою частиною автомобіля ОСОБА_1 . Після зіткнення автомобіль ОСОБА_1 проїхав далі, а його автомобіль розвернуло. Вся події ДТП зафіксована на відео з камер “Безпечне місто” та очевидно свідчить про те, що ДТП сталася саме з вини ОСОБА_1 , яка не надала йому перевагу в русі по головній дорозі. Працівників поліції на місце ДТП не викликали, оскільки ані сама ОСОБА_1 , ані її пасажирка не скаржилися на стан здоров`я, а тому ними був складений європротокол.

Підтвердив свої письмові покази, які він надавав поліцейським 31.12.2025 (а.с.22).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, наявні в матеріалах провадження, які перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567892 від 16.01.2026, 10 грудня 2025 року о 23:21 годині у м. Дніпрі, вул. Шевченко – вул. Січових Стрільців, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, не надала дорогу та скоїла зіткнення з автомобілем «Dongfeng», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажиру автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.16.11 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Зазначено, що свідки не залучались, до протоколу додаються матеріали ДТП.

У графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано: «не згодна з протоколом, буде подано заперечення, згідно ст. 268 КУпАП. Прошу направити до суду після розгляду керівництва поліції».

Посвідчення водія тимчасово не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами не видавався.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (а.с.1).

Відповідно до рапорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2025, 12 грудня 2025 року о 12:51 годині до Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 10.12.2025 приблизно о 23:30 годин у м. Дніпрі, на перехресті вул. Шевченка та вул. Січових Стрільців, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 та невстановленого автомобіля, внаслідок чого пасажиру автомобіля «Skoda» - ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження (а.с.3).

Відповідно до електронного рапорту інспектора чергового Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2025, 12 грудня 2025 року отримано заяву та зареєстровано в ЄО за № 41932 від 12 грудня 2025 року як ДТП з травмованими, у зв`язку з отриманням повідомлення зі служби 102 про те, що 12 грудня 2025 року о 14:56 годин медичний брат лікарні ім. Мечникова повідомив, що 10 грудня 2025 року пасажир таксі ОСОБА_2 після ДТП зазнала пошкоджень: ЗЧМТ, СГМ, ЗТГК, забій тканин черевної стінки, забій тканин стегна, коліна та гомілки (а.с.4).

Довідкою № 773 від 12.12.2025, виданою КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ОСОБА_5 » ДОР підтверджується факт надання медичної допомоги ОСОБА_2 з приводу отримання нею в результаті ДТП, яка сталась 10.12.2026 тілесних ушкоджень (а.с.5).

Згідно письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , наданими 12.12.2025 працівникам поліції, 10 грудня 2025 року приблизно о 23:30 годин вона сіла в автомобіль служби «Uklon» на вул. Володимира Мономаха. Автомобіль жовтого кольору «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала жінка на ім`я ОСОБА_6 (номер мобільного телефону НОМЕР_3 ). Вона сіла на задній ряд сидінь з правої сторони, після чого вони поїхали у бік її будинку. Під час руху по вул. Шевченка у бік вул. Гоголя, на перехресті з вул. Січових Стрільців, водій вищевказаного автомобіля не надала перевагу в русі автомобілю начеб-то «Nissan» білого кольору, який рухався по вул. Січових Стрільців справа наліво за напрямком їх руху по головній дорозі. Після зіткнення вона просила викликати швидку медичну допомогу, але ОСОБА_6 повідомила їй, що ніхто їй викликати швидку допомогу не буде. В іншому транспортному засобі сидів чоловік, який як і ОСОБА_6 фотографував свій автомобіль. Після чого ОСОБА_6 сказала їй, що вона їй перетелефонує, але не телефонувала. 12.12.2025 вона самостійно звернулась до лікарні Мечнікова, де їй поставили діагноз: ЗЧМТ, СГМ, ЗТГК, підшкірна гематома, забій ніг, передньої черевної стінки праворуч, правого стегна, колінного суглобу, гомілки, стопи (а.с.6).

У протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.12.2025 зі схемою та фототаблицею до нього, зафіксовано наявність на місці події дорожньої розмітки, згідно з розділом34 Правил дорожнього руху:1.3, 1.1, 1.14.1. 1.12; та дорожніх знаків, згідно з розділом 33 Правил дорожнього руху: 2.1 «Дати дорогу»; 2.3 «Головна дорога»; 5.38.1 «Пішохідний перехід» (а.с.8-15).

Відповідно до письмових пояснень водія ОСОБА_3 від 31.12.2025, 10 грудня 2025 року близько 23:15 годин він, керуючи автомобілем «Dongfeng», д.н.з. НОМЕР_2 , слідував по вул. Січових Стрільців в бік просп. Дмитра Яворницького. На перехресті, яке не було регульованим, з вул. Шевченка виїхав автомобіль «Шкода», водій якого не надав йому переваги в русі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Після ДТП водій автомобіля «Шкода» та її пасажирка про отримані тілесні ушкодження не повідомили, у зв`язку з чим було складено європротокол (а.с.22).

На відеозапису з камер зовнішнього спостереження, долученого до матеріалів зафіксовано перехрестя вул. Січових Стрільців (головна дорога) та вул. Шевченка (другорядна дорога); видно, що світлофор не працює, водії транспортних засобів керуються встановленими дорожніми знаками. На позначці часу 23:21:37 видно, як по вул. Січових Стрільців в напрямку просп. Дмитра Яворницького до перехрестя з вул. Шевченка з постійною швидкістю рухаються автомобілі темного кольору (у третій смузі для руху) та дещо позаду білого кольору (у другій смузі для руху). Далі з вул. Шевченка на перехрестя з вул. Січових Стрільців виїжджає автомобіль (жовтого кольору), не зменшуючи швидкості руху та продовжує свій рух. При цьому автомобіль темного кольору, який рухався по вул. Січових Стрільців у третій смузі для руху, дещо зменшує швидкість, а автомобіль білого кольору, який рухався по вул. Січових Стрільців у другій смузі для руху, продовжує рух і стикається своєю передньою частиною з правою задньою частиною жовтого автомобіля, який перетинав перехрестя з вул. Січових Стрільців зліва направо з постійною швидкістю. На позначці часу 23:21:40 жовтий автомобіль продовжує рух по вул. Шевченка і зникає з відеозапису, білий автомобіль зупиняється на вул. Січових Стрільців, дещо змістившись праворуч; темний автомобіль, що рухався по вул. Січових Стрільців у третій смузі для руху, не зупиняючись. продовжує рух (а.с.29).

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.16.11 ПДР, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Апеляційний суд, дослідивши зміст наявних у матеріалах справи доказів, дійшов до висновку про правильність викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин. Наявні в матеріалах провадження докази є належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та матеріали справи свідчать про те, що саме внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.16.11 ПДР виникла дана дорожньо-транспортна пригода, оскільки остання 10.12.2025 о 23.21 годині в м. Дніпрі, на еперхресті вулиць Шевченка та Січових Стрільців, керуючи автомобілем «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, не надала дорогу автомобілю «Dongfeng», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а потерпіла ОСОБА_2 — тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

До апеляційних вимог особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про необхідність закриття провадження щодо неї у зв`язку з не доведенням належними та допустимими доказами, віднестись критично, позаяк такі вимоги є суб`єктивним висновком апелянта, який спростовується наявними в матеріалах справи доказами, наведеними вище.

Твердження ОСОБА_1 про те, що висновки інспектора поліції, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсним обставинам ДТП; що коли апелянт під`їжджала до перехрестя, на світлофорі горіло жовте світло у всіх напрямках; що у протоколі не зазначено, які саме дорожні знаки були наявні на перехресті, - не впливають на правильність висновків суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567892 від 16.01.2026 щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, будь-яких суперечностей або неточностей він не містить, у ньому у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, місце його вчинення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП (а.с.1). Наявність на місці події дорожньої розмітки та дорожніх знаків зафіксовано працівником поліції у протоколі огляду місця події від 13.12.2025, схемі ДТП та фототаблиці (а.с.8-15).

Є непереконливою та суперечливою і позиція ОСОБА_1 про те, що під`їжджаючи до перехрестя, вона переконалась, що автомобіль, який їхав по вул. Січових Стрільців не створює їй перешкоди та знаходиться на віддаленні, що дозволило їй продовжити рух; що автомобіль «Dongfeng» перебував у зоні її невидимості, вона його не бачила, оскільки попереду нього рухався інший автомобіль, який зафіксований на відеозапису; що її засліпили фари транспортного засобу, що їхав по вулиці Січових Стрільців; що водій ОСОБА_3 бачив її автомобіль, оскільки вона вже перебувала на перехресті.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з камер відеоспостереження «Безпечне місто» підтверджується та не заперечується апелянтом, що водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, рухаючись по другорядній дорозі, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного перехрестя (горів жовтий сигнал світлофору у всіх напрямках), не надала дорогу транспортним засобам, які наближались до цього перехрестя по головній дорозі, в результаті чого сталась ДТП. Твердження ОСОБА_1 , що вона переконалась у безпечності маневру проїзду перехрестя та не створювала перешкоди іншим учасникам дорожнього руху; що автомобіль «Dongfeng» знаходився поза зоною її видимості; що її засліпили фари іншого транспортного засобу, - є неспроможними та не звільняють її, як учасника дорожнього руху - водія транспортного засобу, від виконання Правил дорожнього руху, зокрема і п. 16.11 ПДР.

Не впливають на правильність висновків суду про доведення вини ОСОБА_1 і твердження апелянта про те, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Dongfeng» , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та скоїв наїзд на автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Такі твердження не відповідають встановленим судом обставинам та спростовуються наявними матеріалами справи. Крім того, апеляційний суд наголошує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.

При цьому в суді апеляційної інстанції допитаний у якості свідка ОСОБА_3 , наполягав на своїм раніше наданих працівникам поліції показаннях та зазначив, що на перехресті, яке не було регульованим, з вул. Шевченка, з другорядної дороги, виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , яка не надала йому переваги в русі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

Аналізуючи доводи ОСОБА_1 про те, що інспектор поліції ухилився від збору доказів у справі, обмежившись лише складанням протоколу, не виходячи із кабінету, лише на підставі відеозапису з місця події та опитуванням зацікавлених осіб — водія ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 , апеляційний суд уважає їх безпідставними.

Оцінюючи здобуті працівником поліції у справі та досліджені в судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази є достатньо переконливими, чіткими, такими, що узгоджуються між собою, одержані в порядку, встановленому КУпАП та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.

Вказаними доказами підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано. Також жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо), ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не надала.

За таких обставин зібрані матеріали справи та їх оцінка судом першої інстанції не є сумнівними, узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Невизнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 апеляційний суд оцінює критично, як спробу ухилитись від притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах встановлених постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року, чим вона порушила вимоги пункту 16.11 ПДР, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

У свою чергу належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягається до адміністративної відповідальності під час апеляційного розгляду не надано.

Апеляційні доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строків, передбачених п.2 ст. 254 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану не в автоматичному режимі, то суд апеляційної інстанції розцінює ці доводи, як такі, що ґрунтуються на власному, помилковому тлумаченні положень процесуального закону.

Так, складення протоколу з порушенням процесуальних строків само по собі не може виключати склад адміністративного правопорушення, а стосується питання його допустимості протоколу як доказу, тобто його оформлення (збирання доказу) відповідно до встановленого законом порядку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.

Отже, наведене дає підстави вважати, що після отримання та опрацювання посадовою особою, уповноваженої складати протокол, достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, такий протокол стосовно ОСОБА_1 було складено та в цей же день адміністративні матеріали направлено до суду першої інстанції для розгляду.

Посилання сторони захисту на те, що поліцейським під час підготовки матеріалів не було з`ясовано ряду питань, зокрема: з якою швидкістю пересувався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 , чи виконав він вимоги пунктів 12.1; 12.3; 12.4; 13.1; 14.6; 16.1; 16.15; 18.4 ПДР; чому він не зменшив швидкість свого автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, чи керував технічно справним автомобілем, тощо, на переконання суду апеляційної інстанції, жодним чином не впливають на правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні нею вимог п. 16.11 ПДР, в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода.

Крім того апеляційний суд враховує й те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, відповідного клопотання про призначення автотехнічної експертизи не заявляла.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентував увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи поданої апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО