Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №203/3691/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1918/26 Справа № 203/3691/26 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 25 травня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

При обставинах, встановлених місцевим судом, 29.03.2026 року о 09:35 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda Civic» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. В м. Дніпро по вул. Новосільній, 1, водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову закрити провадження у справі за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови від 25 травня 2026 року він отримав 27 травня 2026 року.

Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує тим, що в медичному закладі він добровільно пройшов огляд за допомогою приладу “Драгер”, який показав 0.00 ‰, а також він успішно пройшов тест “ходьба по лінії”, чим засвідчено нормальну координацію рухів.

Вказує, що він не зміг надати біологічний матеріал для лабораторного аналізу, оскільки не відчував фізіологічної потреби. Медичний персонал запропонував йому пити воду з-під крану, від чого він відмовився з гігієнічних міркувань та просив дозволу придбати воду в магазині, у чому йому біло відмовлено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Перевіряючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови, враховую, що копію постанови від 25 травня 2026 року ОСОБА_1 отримав 27 травня 2026 року. Враховуючи наведені обставини, з метою не порушення доступу до правосуддя та не порушення права ОСОБА_1 на захист, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та розглянути апеляційну скаргу по суті.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції, вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 627039 від 29 березня 2026 року, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; рапортом поліцейського УПП від 29 березня 2026 року, відповідно до якого, було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій погодився пройти огляд в медичному закладі, але пройшов його не в повному обсязі; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 пройшов медичний огляд не в повному обсязі.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмові від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що оскільки він пройшов огляд за допомогою приладу “Драгер”, який показав результат 0.00 ‰, що на думку ОСОБА_1 свідчить про відсутність в нього сп`яніння, не є прийнятними, оскільки йому ставились в провину саме ознаки наркотичного сп`яніння, які не перевіряються приладом “Драгер” та встановлюються на підставі отриманих зразків біологічного середовища, шляхом проведення лабораторного дослідження.

Як слідує з відеозапису та підтверджується самим ОСОБА_1 , він мав пройти огляд, пов`язаний з відбором біологічного матеріалу, однак дана процедура не була завершена. Відповідно до отриманого апеляційним судом запиту, ОСОБА_1 впродовж трьох годин не надав біологічне середовище (сечу) для проведення біологічних досліджень, що фактично свідчить про не проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Посилання ОСОБА_1 на те, що впродовж достатньо тривалого часу він не зміг надати біологічне середовище через фізіологічну неможливість, не є обставинами, які б спростовували наведені вище висновки.

Таким чином, сама по собі згода ОСОБА_1 прибути до закладу охорони здоров`я та проходження огляду за допомогою приладу “Драгер”, не свідчить про проходження ним медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 25 травня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста