Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №216/6935/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8687/26 Справа № 216/6935/23 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/6935/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року, яка постановлена суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В січні 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконними дії, зобов`язання здійснити перерахунок та встановити індивідуальний лічильник.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у справі № 216/6935/23 позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задоволено частково, визнано незаконним, встановлений акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на підставі п. 8 постанови КМУ № 620 від 16 травня 2002 року, режим нарахування об`ємів спожитого природного газу після зняття загальнобудинкового вузлу обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2025 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

На виконання вказаних вище судових рішень ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Криворізької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в квітні 2025 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок плати за спожитий природний газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 77923849 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 216/6935/23 виданого 26 лютого 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою КМУ від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий природний газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Таким чином, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 216/6935/23 виданого 26 лютого 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської відкрито після його виконання боржником ТОВ «Газорозподільні мережі України».

На підставі наведеного вище заявник просив суд зупинити виконавче провадження та визнати виконавчий лист № 216/6937/23, виданий 14 травня 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подану заявником заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції належним чином не враховано, що виконавчий лист по справі №216/6935/23 виданий 14 травня 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області є таким, що не підлягає виконанню, з підстав його добровільного виконання боржником.

З огляду на те, що продовження виконання рішення, яке вже фактично виконано, може спричинити для боржника необґрунтовані витрати, зокрема, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, заявник вважає, що суд має зупинити виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 216/6937/23.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - адвоката Нестерук А.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 також зазначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Згідно постанови Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21).

Встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у справі № 216/6935/23 позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задоволено частково, визнано незаконним, встановлений акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на підставі п. 8 постанови КМУ № 620 від 16 травня 2002 року, режим нарахування об`ємів спожитого природного газу після зняття загальнобудинкового вузлу обліку газу для побутового споживача природного газу ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2025 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 09 квітня 2025 року.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження № 77923849 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 216/6935/23 виданого 26 лютого 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» поновити ОСОБА_1 режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою КМУ від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок плати за спожитий природний газ, починаючи з 01 травня 2020 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».

Звертаючись до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» покликався на вчинення боржником усіх передбачених законом заходів, спрямованих на його повне виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено практикою Європейського суду з прав людини. Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а відтак рішення, що набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки заявником не доведено належними доказами, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або що його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених статтею 432 ЦПК України.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 77923849 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 216/6935/23 виданого 26 лютого 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, завершено, що унеможливлює вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: