Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №214/5868/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9044/26 Справа № 214/5868/25 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/5868/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Євтушенком О.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19 січня 2007 року між ОСОБА_4 (після укладення другого шлюбу – ОСОБА_1 ) та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 15.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після досягнення повноліття продовжив навчання за денною формою у закладі вищої освіти – Академії прикладних наук ім. Вінцента Поля в м. Люблін (Республіка Польща).

Також позивач зазначає, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року з відповідача на користь позивача стягувались аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, які відповідач ОСОБА_2 сплачував належним чином.

Після досягнення їх сином повноліття з 17 червня 2025 року виплата аліментів припинилася, однак син продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує подальшої матеріальної допомоги.

Крім того зазначає, що повнолітній ОСОБА_3 з 01 жовтня 2024 року є студентом першого курсу Академії прикладних наук ім. Вінцента Поля в Любліні за спеціальністю «Туризм і рекреація», форма навчання - денна, орієнтовний строк завершення навчання - 30 вересня 2027 року. Навчання є платним, окрім того син проживає у студентському гуртожитку, що потребує значних матеріальних витрат.

Позивач самостійно забезпечує сина необхідними коштами на проживання, навчання, харчування, одяг, підручники та інші витрати, пов`язані з навчанням. Також представник позивача вказує, що її сім`я є багатодітною, оскільки окрім повнолітнього сина ОСОБА_3 , вона має ще двох синів, один із яких є малолітньою дитиною з інвалідністю, що потребує додаткових витрат на лікування та догляд.

У зв`язку з цим позивач не має можливості самостійно забезпечувати повне матеріальне утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 є працездатним, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, інших осіб на утриманні не має, а тому відповідно до положень ст.199 СК України зобов`язаний брати участь у його утриманні до досягнення ним 23 років або до припинення навчання.

У зв`язку з наведеним вище позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином двадцяти трьох років або до припинення навчання, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , як повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, починаючи стягнення з 17 червня 2025 року та до досягнення ним 23-річного віку, але не більше, ніж до припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу 3 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та до досягнення сином повноліття належним чином виконував рішення суду щодо сплати аліментів. Відповідач вказав, що після досягнення сином повноліття обов`язок щодо безумовного утримання дитини припинився, а заявлені позивачем вимоги щодо стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, є необґрунтованими та такими, що не враховують його матеріального становища й наявних фінансових зобов`язань.

Зазначає, що визначення розміру аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, з урахуванням доходу відповідача, буде дорівнювати вартості одного семестру навчання їх з позивачкою сина.

Крім того, апелянт зазначив, що з 17 листопада 2012 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . На теперішній час дружина відповідача перебуває на диспансерному обліку у Криворізькому онкологічному диспансері та з 01 листопада 2024 року є особою з інвалідністю ІІІ групи. Стан здоров`я дружини потребує постійного лікування, медичного нагляду та значних матеріальних витрат, у зв`язку із чим істотна частина його доходів спрямовується на забезпечення її лікування та догляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суд першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Самозван К.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) 19 січня 2007 року уклали шлюб, зареєстрований Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, відповідний актовий запис №15 (а.с.6).

Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованим 26 червня 2007 року Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 646 (а.с.8).

29 липня 2008 року шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8 ) та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 338 (а.с.6 розворот).

19 січня 2018 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_9 , зареєстрований Тернівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , вдане 29 липня 2008 року). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_10 », яке є її дійсним прізвищем згідно з паспортними даними (а.с.7).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року по справі № 2-2428/2007 присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, до досягнення ОСОБА_3 повноліття його батько ОСОБА_2 – відповідач у справі, сплачував аліменти на його утримання на користь матері ОСОБА_12 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно.

Із досягненням ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнення з відповідача аліментів на його утримання було припинене.

З 01 жовтня 2024 року ОСОБА_3 є студентом Академії прикладних наук ім. Вінцента Поля в Любліні за спеціальністю «Туризм і рекреація», форма навчання - денна, орієнтовний строк завершення навчання - 30 вересня 2027 року, що підтверджується довідкою виданою керівником деканату вищого навчального закладу (а.с.11).

У зв`язку з навчанням в іншій державі, а саме, у м. Любліні Республіки Польща, де розташована Академія прикладних наук ім. Вінцента Поля, ОСОБА_3 орендує житлове приміщення (кімнату) в студентському гуртожитку на час навчання. Під час канікул, ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спільний син сторін у справі потребує матеріальної допомоги від своїх батьків, оскільки навчається та самостійного заробітку не має, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частки, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання свого повнолітнього сина, на період його навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Разом з тим, із висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), погодитись не можна з огляду на наступне.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Аналогічний висновок по застосуванню ст.199 СК України міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.

З матеріалів справи вбачається, що син сторін у справі є студентом Академії прикладних наук ім. Вінцента Поля в Любліні за спеціальністю «Туризм і рекреація», форма навчання - денна, орієнтовний строк завершення навчання - 30 вересня 2027 року, що підтверджується довідкою виданою керівником деканату вищого навчального закладу (а.с.11).

Отже, повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що відповідно до довідки форми ОК-7 про доходи ОСОБА_1 - матері ОСОБА_3 , ОСОБА_1 офіційно працевлаштована в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Криворізької міської ради та отримує заробітну плату. Розмір доходу ОСОБА_1 за 2024 рік складає 232 987,95 грн, за 2025 рік - 88 645,53 грн (за період з січня до травня 2025 року). Відомості про інші джерела доходу, отримання державних соціальних виплат тощо відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 має на вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є дитиною з інвалідністю, копію посвідчення серії НОМЕР_3 , з батьком якого ОСОБА_1 перебуває у шлюбі. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, чоловіку ОСОБА_5 – ОСОБА_14 встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік від 30 вересня 2025 року. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження (а.с.85-86).

Крім того, із наданих відповідачем доказів встановлено, що він працює на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», Шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) (600) та отримує офіційний дохід у виді заробітної плати. Відповідно довідки про доходи, виданою «Центром надання послуг «Єдине вікно», відповідач отримав дохід за період з квітня 2025 року до березня 2026 року у розмірі 178 666,91 грн.

Також ОСОБА_2 отримує офіційний дохід у вигляді пенсії за віком, відповідно до довідки з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області. Сума пенсії за період з 01 лютого 2025 року до 31 липня 2025 року складає 69 324,60 грн (а.с.97).

Із 17.11.2012 ОСОБА_2 перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видане 17 листопада 2012 року), відомості про наявність у них спільних дітей матеріали справи не містять (а.с.98).

Дружина відповідача по справі - ОСОБА_6 , відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №088245, з 01 листопада 2024 року є інвалідом ІІІ групи.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів на підтвердження вартості витрат, пов`язаних з навчанням (придбання необхідної учбової літератури, канцелярського приладдя, продуктів харчування, вартості проїзду, одягу, взуття та іншого), позивач не надала.

Таким чином доводи позовної заяви в частині присудження аліментів в розмірі 1/4 частини, є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів саме в такому розмірі, позивачем представлено не було.

Враховуючи, що син сторін у справі є повнолітнім, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, оскільки протилежного останнім не доведено, враховуючи доводи апеляційної скарги а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб повнолітньої дитини і не повинен призводити до її збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2026 рокузмінити, зменшивши розмір аліментів, які належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , як повнолітнього сина, який продовжує навчання, із 1/4 до 1/6 частки.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: