Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №214/4981/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8746/26 Справа № 214/4981/23 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 21/4981/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Військова частина НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Сіденком С. І.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 10 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Домоуправління № 2 Криворізької квартирно-експлуатаційної частини, про визнання права, покладення зобов`язання виконати певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що був призваний на військову службу у Збройних Силах України 01 серпня 1991 року.

17 серпня 2017 року, був звільнений з військової служби у відставку ЗСУ наказом КНГУ від 03 серпня 2017 року №105 о/с за ст. 26 ч. 6 п. «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключений зі списків частини 17 серпня 2017 року № 202.

З довідки № 21 від 25 квітня 2003 року, виданої Шепетівською квартирно експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, слідує, що позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 11 грудня 1996 року, складом сім`ї з 3 осіб. Проживав у гуртожитку. Після звільнення з військової служби, повстало квартирне питання, а саме про отримання ОСОБА_1 квартири, оскільки за весь час служби, він з сім`єю проживав у орендованій квартирі у м. Кривому Розі.

Відповідно до довідки № 82 від 21 серня 2019 року, за період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 , а саме з 13 вересня 2010 року по 17 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , на квартирному обліку не перебував та житлом не забезпечувався.

Також, з відповіді №Ч-30/8-1635 від 30 серпня 2019 року слідує, що ОСОБА_1 з родиною на квартирному обліку не перебував. Про це свідчить відсутність квартирної справи та відсутність в списках військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку частини.

Крім того, в пояснювальній від діловода технічної частини ОСОБА_2 , було зазначено, що підполковник ОСОБА_1 , на квартирному обліку не перебував, та де знаходиться документи підполковника ОСОБА_1 , вона не знає, вона їх не реєструвала та на комісії вони не розглядались.

Позивач зазначав, що він має вислугу на військовій службі більше 20 років, та з 25 квітня 2003 року, перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 11 грудня 1996 року, складом сім`ї з 3 осіб. Підстави для зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку відсутні, а відтак за ним зберігається право перебувати на цьому обліку до одержання постійного житла.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право перебування на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, зарахувати його на облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням усього попереднього часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року, в якому випралено описку ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року,в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач,посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що головуючим суддею у справі при розгляді цього спору було допущено порушення норм ЦПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», неповагу до Конституції України, оскільки розгляд справи неодноразово переносився, та головуючий у справі штучно не допустив до участі у справі позивача. Апелянт зазначає, що під час перебування справи на розгляді в суді першої інстанції в діях головуючого та представника відповідача вбачалась змова, що свідчить про вчинення головуючим у справі злочину.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_2 , яка на той час була звичайним працівником діловодом квартино – експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , вказала, що вона не бачила ні справи, ні Рапорту ОСОБА_1 щодо постановники на квартирний облік, однак вказана особа надала неправдиві свідчення, оскільки під час його звільнення саме діловод ОСОБА_2 зверталась до нього з питанням куди відправляти квартирну справу після звільнення. Зазначає, що саме після зникнення його квартирної справи ОСОБА_2 була переведена на іншу посаду до іншої служби.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні відображена недостовірна інформація про те, що позивач та його родина були забезпечені житлом.

Апелянт наголошує на тому, що ним були виконані всі вимоги, необхідні для поставлення його на квартирний облік, однак вважає, що відповідачем по справі подані ним документи були втрачені або навмисно знищені військовою частиною НОМЕР_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник Військової частини НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у Збройних Силах України 01 серпня 1991 року.

17 серпня 2017 року був звільнений з військової служби у відставку ЗСУ наказом КНГУ від 03 серпня 2017 року № 105 о/с за ст. 26 ч. 6 п. «б» (за станом здоров`я) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Виключений зі списків частини 17 серпня 2017 року № 202.

Згідно довідки № 21 від 25 квітня 2003 року, виданої Шепетівською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 перебував квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 11 грудня 1996 року, складом сім`ї з 3 осіб.

Відповідно до довідки № 82 від 21 серпня 2019 року, за період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 , а саме з 13 вересня 2010 року по 17 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , на квартирному обліку не перебував та житлом не забезпечувався.

Згідно інформації від 04 вересня 2025 року № 020 начальника Домоуправління № НОМЕР_3 Криворізької квартирно - експлуатаційної частини, зазначено що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, є структурним підрозділом МВС та військова частина, однак немає ніякого відношення до ДУ-2Криворізької КЕЧ району не мають.

Відповідно до відповіді №Ч-30/8-1635 від 30 серня 2019 року, ОСОБА_1 з родиною на квартирному обліку не перебував. Рапорт не подавав.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права, покладення зобов`язання виконати певні дії, позивач посилався на незаконність рішення житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про зняття позивача разом з сім`єю з квартирного обліку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, установлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ установлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Вивчивши обставини даної справи та оцінюючи правове обґрунтування висновку про відмову у позові судом першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне.

Встановлено, що початком проходження військової служби ОСОБА_1 в є 01 серпня 1991 року.

Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

На виконання даної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03 серпня 2006 року № 1081 якою затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі – Порядок 1081). Також Національною гвардією України з метою забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями на підставі статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови кабінету міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 видано наказ від 28 липня 2007 року № 278, яким затверджено Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (надалі – Інструкція 278). Так в даних нормативних актах передбачений порядок взяття військовослужбовців на квартирний облік та порядок надання житлових приміщень для проживання.

Таким чином, з 10 листопада 2006 року питання забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України житловими приміщеннями врегульовано Інструкцією «Про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженою Наказом Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 № 1171/13045 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства оборони № 720 від 11 грудня 2006 року, № 193 від 23 квітня 2007 року, № 518 від 11 вересня 2007 року ( Інструкція № 577).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 577 військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Щорічна кількість службового житла за кожним гарнізоном окремо визначається відповідно до програми створення фонду службових житлових приміщень у Збройних Силах України, яка затверджується Міністром оборони України.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 577, а також відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині, військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, призначених для проживання одиноких громадян.

Як установлено судом, згідно довідки № 21 від 25 квітня 2003 року, виданої Шепетівською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 перебував квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 11 грудня 1996 року, складом сім`ї з 3 осіб.

Відповідно до п.1.4. Інструкції було встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Як визначено п.1.6. Інструкції, обсяг житла, що підлягає заселенню у поточному році, доводиться наказом начальника гарнізону до особового складу не пізніше 1 квітня цього року. У ньому оголошується кількість службового житла та визначається житлова площа для забезпечення військовослужбовців поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги для постійного проживання.

В п.1.7. Інструкції було вказано, що уся житлова площа, яка надходить до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляється відповідно до гарнізонної черги рішенням начальника гарнізону, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом, за поданням гарнізонної житлової комісії між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку, для надання службових житлових приміщень - пропорційно кількості військовослужбовців, які потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень (додаток 1).

Пункт 2.1 Інструкції № 577 передбачав, що військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення.

Службове житлове приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби.

При наданні службового житлового приміщення військовослужбовці та члени їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов за місцем служби, не знімаються.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 577 (станом на січень 2007 року) оперативний облік службових житлових приміщень здійснюється у книзі обліку службових житлових приміщень (додаток 2), яка ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі.

Разом з тим, наказом МОУ № 518 від 11 вересня 2007 року до даної Інструкції було внесено доповнення у вигляді п.7.2, яким визначено, що керівник та відповідні посадові особи квартирно-експлуатаційного органу несуть персональну відповідальність за організацію контролю та правильність ведення в гарнізоні обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, а також дотримання законності під час розподілу житлових приміщень.

Як видно з матеріалів справи, позивач після проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 22 - 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 - визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У пункті 26 Порядку 1081 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Пунктом 3.17 Інструкції 278 передбачено, що даний Рапорт про взяття на квартирний облік за новим місцем служби надається в місячний термін.

Пунктом 3.8 Інструкції 278 визначено, що військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлово-побутової комісії військової частини,

затвердженим командиром військової частини. Пунктом 3.9 Інструкції 278 визначено, що до рапорту додаються: довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім`ї (Ф.3)

(додаток 7); витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи; документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.

Інші документи житлова комісія запитує в разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, а також у громадян.

У пункті 3.13. Інструкції 278 зазначено, що на кожного військовослужбовця, узятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, яка є документом суворої звітності. Обліковій справі надається номер, відповідний номеру книги обліку осіб, що перебувають на черзі для одержання житлового приміщення. Ця книга є документом суворої звітності. Облікові справи зберігаються як документи суворої звітності за місцем квартирного обліку. Після надання військовослужбовцям житла для постійного проживання облікові справи зберігаються не менше 5 років у виконавчому органі районної, міської, районної в місті ради. Після закінчення зазначеного строку справа знищується в установленому порядку.

Пунктом 3.14. Інструкції 278 визначено, що щороку у військових частинах, де самостійно провадиться квартирний облік, у період з 1 жовтня до 31 грудня відбувається перереєстрація осіб, які перебувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи військовослужбовців.

Станом на 13 вересня 2010 року, тобто, на час чинності Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, який передбачав подання рапорту про включення в списки на отримання службового житла та подання певного переліку документів до рапорту, ОСОБА_1 проходив службу у війсковій частині НОМЕР_1 , попереднім місцем проходження служби була військова частина НОМЕР_2 .

Станом на 27 липня 2012 року організація забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями здійснювалася також на підставі Інструкції № 737.

У подальшому Наказ Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки № 21 від 25 квітня 2003 року, виданої Шепетівською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 перебував квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 з 11 грудня 1996 року, складом сім`ї з 3 осіб.

Відповідно до п.п. 22 - 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 - визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У пункті 26 Порядку 1081 визначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Пунктом 3.17 Інструкції 278 передбачено, що даний Рапорт про взяття на квартирний облік за новим місцем служби надається в місячний термін.

Таким чином, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла у разі подання останнім Рапорту про взяття на квартирний облік за новим місцем служби надається в місячний термін.

Станом на 13 вересня 2010 року, початок проходження позивачем служби у війсковій частині НОМЕР_1 , тобто, на час чинності Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, вказаний порядок передбачав подання рапорту про включення в списки на отримання службового житла.

Відповідно до довідки № 82 від 21 серпня 2019 року, за період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 , а саме з 13 вересня 2010 року по 17 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , на квартирному обліку не перебував та житлом не забезпечувався.

Доказів того, що позивачем по справі було подано до війсковій частині НОМЕР_1 рапорт про включення в списки на отримання службового житла, матеріали справи не містять.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою цієї статті предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання колегії суддів, позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів виконання ним пункту 3.17 Інструкції 278, яким передбачено, подання військовослужбовцем Рапорту про взяття на квартирний облік за новим місцем служби надається в місячний термін, що свідчить про порушення позивачем порядку подання документів взяття на квартириний облік та перебування на обліку.

Тому, з урахуванням відомостей про те, за період проходження служби у в/ч НОМЕР_1 , а саме з 13 вересня 2010 року по 17 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , на квартирному обліку не перебував та житлом не забезпечувався, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстнації про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права перебування на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року та зобов`язання Військової частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, зарахувати позивача на облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням усього попереднього часу перебування на такому обліку за попередніми місцями проходження військової служби, починаючи ще з дати постановки на цей облік, тобто з 11 грудня 1996 року.

Не можуть буди підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що головуючим суддею у справі при розгляді цього спору було допущено порушення норм ЦПК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», неповагу до Конституції України, оскільки розгляд справи неодноразово переносився, та головуючий у справі штучно не допустив до участі у справі позивача та про те, що під час перебування справи на розгляді в суді першої інстанції в діях головуючого та представника відповідача вбачалась змова, що свідчить про вчинення головуючим у справі злочину, оскільки при розгляді даної справи судом першої інстанції не було порушено норми ЦПК України, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні зазначено неправдиві пояснення військовослужбовця ОСОБА_2 , яка на той час була звичайним працівником діловодом квартино – експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_1 , та вказала, що вона не бачила ні справи, ні Рапорту ОСОБА_1 щодо постановники на квартирний облік, оскільки оскаржуване рішення не обґрунтовувалось поясненнями ОСОБА_2 .

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ним були виконані всі вимоги, необхідні для поставлення його на квартирний облік, однак вважає, що відповідачем по справі подані ним документи були втрачені або навмисно знищені військовою частиною НОМЕР_1 , не підтверджені жодними допустимим доказами, в розумінні ст. 12,81 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, щов оскаржуваному рішенні відображена недостовірна інформація про те, що позивач та його родина були забезпечені житлом, оскільки дійсно, посилання суду першої інстанції на те, що позивач, у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», був забезпечений житловим приміщенням, яке в подальшому відчужив, не підтверджено належними та допустимими доками у справі, у зв`язку з чим вказане посилання має бути виключено з мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на те, що позивач у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був забезпечений житловим приміщенням, яке в подальшому відчужив.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: