Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №211/6232/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9028/26 Справа № 211/6232/25 Суддя у 1-й інстанції - Лебеженко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 211/6232/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Лебеженко В. О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що в період з 23 січня 2016 року по 20 березня 2025 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від цього шлюбу сторони мають малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно судового наказу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

02 травня 2025 року державним виконавцем Довгинцівського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження.

Позивач заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дочки у розмірі 1/4 частини, оскільки на його утриманні перебуває ще одна дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої він сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), добровільно, без рішення суду.

Крім того, зазначає, що з метою уникнення заборгованості, позивачем з березня 2025 року сплачуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 вже у розмірі 16, 67 %.

Також вказує, що він має проблеми зі здоров`ям (остеохондроз, спондилоартроз, грижі міжхребцевих дисків, сколіоз). Наявність вказаних захворювань призводить до періодичного звернення за консультаціями до лікарів та проходження лікування, придбання ліків.

На підставі викладеного позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки з 1/4 частини до 1/6 частини.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що на утриманні позивача перебуває ще одна дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої він сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), добровільно, без рішення суду. Сукупний розмір аліментних зобов`язань позивача становить 40 % від доходу після оподаткування, при цьому суд першої інстанції оцінено лише номінальне зростання доходу позивача не дослідивши матеріального становища апелянта після виконання всіх аліментних зобов`язань.

Окрім того, суд першої інстанції при оцінці матеріального стану апелянта залишив поза увагою стан його здоров`я, який, відповідно до ст. 182 СК України, є обов`язковим критерієм при визначенні розміру аліментів.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Трофименко М.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.03.2025 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.10).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.11).

07 квітня 2025 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 05 березня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).

На підставі вищевказаного судового наказу, 02 травня 2025 року державним виконавцем Довгинцівського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грінченко О.Л. було відкрито виконавче провадження № 77969256 (а.с. 15).

Крім доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Довгинцівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 16).

На утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач сплачує аліменти у добровільному порядку у розмірі 1/6 частини від заробітку, що встановлено зі змісту позовної заяви.

Позивач працює, отримує заробітну плату, з якої утримуються аліменти, що вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с. 65-66), довідок про доходи (а.с.23, 25, 26, 61, 67).

У квітні 2025 року позивачеві за місцем роботи було нараховано заробітну плату в сумі 19 876,77 грн. (а.с.25).

У квітні 2026 року позивачеві за місцем роботи було нараховано заробітну плату в сумі 21 749,32 грн, з яких: фактично отримано 9 768,51 грн (5 284,32 грн + 4 484,19 грн), розмір утриманих аліментів становить 6 978,46 грн, що підтверджуся копією довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 05 травня 2026 року (а.с.68).

Згідно висновку діагностичного центру «Medicum-Mriya» від 16 січня 2020 року, дослідження медичного центру «Медікум» від 30.08.2023 року, позивач ОСОБА_1 має ознаки змін грудного відділу хребта у вигляді остеохондрозу, спондилоартрозу, вираженого кіфозу, грижі міжхребцевих дисків, сколіоз (а.с.17,18).

Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_6 від 21 серпня 2024 року, позивач ОСОБА_1 звертався до лікаря з приводу лихоманки (а.с.21).

Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_6 від 25 листопада 2024 року, позивач ОСОБА_1 звертався до лікаря з приводу спинного синдрому з іррадіацією болю (а.с.20).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що останній лише раз на рік, а саме у 2022, 2023 та 2025 роках, перебував на нетривалих лікарняних (а.с.61).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотне погіршення його матеріального становища, зокрема у зв`язку зі сплатою аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу позовних вимог посилався на те, що він добровільно сплачує аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нього змінився матеріальний стан у зв`язку із стягненням аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та погіршенням стану здоров`я.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Доводи апеляційної скарги про те, що у позивача змінився матеріальний стан на момент ухвалення судового наказу від 07 квітня 2025 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивач вже мав на утриманні дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому колегія суддів зазначає, що добровільне відрахування за заявою позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не свідчить про постійність такого стягнення. Таким чином, після ухвалення судового наказу від 07 квітня 2025 року про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейний стан позивача не змінився.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у позивача змінився матеріальний стан у зв`язку з наявністю захворювання, оскільки на момент ухвалення судового наказу від 07 квітня 2025 року, позивач вже мав вищезазначені захворювання. При цьому, доказів систематичного проходження лікування та придбання відповідних ліків, позивачем суду не надано. З наданої позивачем виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що останній лише раз на рік, а саме у 2022, 2023 та 2025 роках, перебував на нетривалих лікарняних.

Колегія суддів вважає, що саме позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, повинен довести обставини, які мають істотне значення, та є для нього перешкодою для сплати аліментів у встановленому раніше розмірі.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів на утримання на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, який будучи працездатною особою має можливість сплачувати аліменти.

Визначений судом розмір аліментів забезпечить право дитини на нормальний життєвий рівень, достатній для її фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: