Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №214/1664/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8834/26 Справа № 214/1664/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/1664/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Черновою Н.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про захист прав споживачів, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості власника квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2025 року, вона є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , КП «Кривбасводоканал» виставлено борги попереднього власника ОСОБА_2 , а саме станом на 01 червня 2025 року абонентська плата за водопостачання в сумі 20 грн, судовий збір в сумі 227 грн, штрафні санкції в сумі 2 197,24 грн, та станом на 01 серпня 2025 року переоформлено на позивачку, як нового власника, крім зазначеного також борг за виконавчим листом в сумі 20 840,67 грн.

Позивач зауважувала, що вона не брала на себе зобов`язань зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги за договором купівлі-продажу спірної квартири, тому не несе відповідальності щодо сплати заборгованості за такі послуги відповідача, надані попередньому власнику, якими позивач фактично не користувався.

На підставі наведеного вище позивач просила суд визнати протиправними дії КП «Кривбасводоканал» щодо обліку заборгованості попереднього власника за особовим рахунком № НОМЕР_2 та зобов`язати відповідача виключити з особовому рахунку № НОМЕР_2 заборгованість попереднього власника, нараховану до 28 травня 2025 року.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року позов задоволено частково, зобов`язано Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла за період до 28 травня 2025 року. Стягнуто з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь держави судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовдено.

В апеляційній скарзі відповідач КП «Кривбасводоканал» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивач не повідомила КП «Кривбасводоканал» про зміну власника у червні 2025 року (як того вимагає закон). Станом на дату подання позову (лютий 2026 року), минуло понад 8 місяців, протягом яких відповідач не мав офіційних відомостей про зміну суб`єкта права власності та, відповідно, не мав правових підстав для переоформлення особового рахунку чи коригування даних у системі обліку.

Оскільки позивач не ініціювала процедуру укладення договору та не надала документи про право власності в установлений законом строк, відповідач правомірно продовжував обліковувати заборгованість за об`єктом нерухомого майна за наявними у нього даними. Жодних протиправних дій з боку КП «Кривбасводоканал» вчинено не було.

Крім того апеллянт зазначає, що 26 січня 2026 року КП «Кривбасводоканал» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за наданні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2023 року по 27 травня 2025 року в сумі 24 778,94 грн. На сьогоднішній день Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, рішення по справі щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за наданні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 лютого 2023 року по 27 травня 2025 року в сумі 24 778,94 грн, ухвалено не було

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 травня 2025 року, вона є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , КП «Кривбасводоканал» виставлено борги попереднього власника ОСОБА_2 , а саме станом на 01 червня 2025 року абонентська плата за водопостачання в сумі 20 грн, судовий збір в сумі 227 грн, штрафні санкції в сумі 2 197,24 грн, та станом на 01 серпня 2025 року переоформлено на позивачку, як нового власника, крім зазначеного також борг за виконавчим листом в сумі 20 840,67 грн.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, позивач посилалась на те, що у період нарахування відповідачем заборгованості за надані послуги, станом на 28 травня 2025 року, вона фактично не була споживачем таких послуг, оскільки не була власником квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено обов`язку нового власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це не зазначено в свідоцтві про право власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в т.ч. на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

А згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно п. 1,6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач комунальних послуг має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Отже, за змістом вказаної норми п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не має сплачувати заборгованість по сплаті комунальних послуг, які йому фактично не надавались.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

А як було встановлено судом першої інстанції, позивачка є власником майна та споживачем послуг з 28 травня 2025 року.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вище наведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок був висловлений у постановах КЦС Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-604св20), та від 15 жовтня 2020 року у справі № 522/19127/18 (провадження № 61 - 20547св19).

Так, судом першої інстанції встановлено, що за інформацією про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , КП «Кривбасводоканал» виставлено борги попереднього власника ОСОБА_2 , а саме станом на 01 червня 2025 року абонентська плата за водопостачання в сумі 20 грн, судовий збір в сумі 227 грн, штрафні санкції в сумі 2 197,24 грн, та станом на 01 серпня 2025 року переоформлено на позивачку, як нового власника, крім зазначеного також борг за виконавчим листом в сумі 20 840,67 грн, що підтверджується довідками Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби та не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні шляхом надання відповідних доказів щодо виключення з особового рахунку зазначених боргів

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка 28 травня 2025 року набула та зареєструвала право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та тільки з чого часу фактично стала споживачем послуг, що надаються КП «Кривбасводоканал», а тому саме з цього часу у позивачки виник обов`язок утримання майна, зокрема сплати вартості послуг наданих комунальними установами.

Окрім того договір-купівлі продажу від 28 травня 2025 року, згідно з яким позивачка стала власником спірної квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підлягає до задоволення позовна вимога про зобов`язання КП «Кривбасводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попереднього власника квартири, що виникла за період до 28 травня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал»залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: