Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №211/4577/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9088/26 Справа № 211/4577/24 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 211/4577/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

відповідачі ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Сармат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 01 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Сармат» (ПП «Самар») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 12 липня 2021 року, на тенологічній дорозі комбінату ПАТ «ММК ім. Ілліча» в Кальміуському районі м. Маріуполя, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія - ОСОБА_1 , який при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Scania P400CB8X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Scania P400CB8X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія автомобіля марки Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АР-5255708 (виданий ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та який діяв на момент ДТП 12 липня 2021 року.

Відповідно до постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя по справі № 264/4879/21 від 13 вересня 2021 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

24 листопада 2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі на підставі рахунку № SD-2102398 від 16 листопада 2021 року, ТОВ «Сканія Україна».

Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-069407 від 22 червня 2016 року, на підставі страхового акту № 210000437983 від 26 листопада 2021 року, акту огляду транспортного засобу, рахунку № НОМЕР_3 від 16 листопада 2021 року, ТО «Сканія Україна» та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений автомобіль марки «Scania P400CB8X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 274 274,49 грн.

Виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виплатило суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО розмірі 259 958,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР112916 від 29 листопада 2021 року та 14 315,90 грн було зараховано до несплачених страхових платежів, відповідно до п. 23 Договору.

Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правові відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля марки «Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АР-5255708 (виданий ПрАТ «СК» Арсенал Страхування» та який діяв на момент ДТП 12 липня 2021 року.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК`Арсенал Страхування» з заявою (претензією) про виплат страхового відшкодування в порядку регресу на суму 274 274,49 грн, у відповідь на яку ПрАТ «СК`Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн, в рамках ліміту відповідальності передбаченою полісом № АР-5255708.

Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 144 274,19 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 129 958 грн 10 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 727 грн 54 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У задоволенні позову ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації, відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ПП «Самар» витрати на правову допомогу в розмірі 2 976 грн 81 коп.

Представник позивача в апеляційній скарзі просить рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року скасувати в оскаржуваній частині та стягнути в порядку суброгації з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»14 315,90 грн шкоди. У задоволенні заяви ПП «Самар» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 976,81 грн – відмовити, здійснити розподіл судових витрат та стягнути з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що між позивачем та страхувальником існували зустрічні однорідні грошові вимоги, а саме обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування; обов`язок страхувальника сплатити несплачені страхові платежі за договором страхування. У зв`язку з цим позивач правомірно здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 14 315,90 грн, що прямо відображено у страховому акті та є належним способом виконання грошового зобов`язання страховика. За своїми правовими наслідками така операція є тотожною ситуації, за якої страховик спочатку виплатив би страхувальнику 14 315,90 грн, а останній негайно повернув би ці кошти страховикові як погашення власної заборгованості зі сплати страхових платежів. Висновок суду першої інстанції фактично зводиться до того, що лише перерахування грошових коштів через банківську установу може вважатися належним виконанням страховиком свого обов`язку щодо виплати страхового відшкодування. Такий підхід суперечить статті 601 ЦК України, яка прямо визначає зарахування зустрічних однорідних вимог самостійним способом припинення зобов`язання. Закон не встановлює жодних винятків щодо неможливості застосування цього способу виконання у страхових правовідносинах. Отже, відсутність окремого банківського платежу на суму 14 315,90 грн не свідчить про відсутність страхової виплати або фактичних витрат страховика.

Крім того апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, як то договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, рахунків, платіжних інструкцій, квитанцій, банківських виписок чи будь-яких інших первинних документів бухгалтерського обліку, фактичного понесення ПП «Сармат» витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 2 976,81 грн, як того прямо вимагають положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «Сармат» 14 315,90 грн шкоди та в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ПП «Сармат» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 976,81 грн, тому, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, в іншій частині не переглядається.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що постановою Іллівського районного суду м. Маріуполя від 13 вересня 2021 року у справі № 264/4879/21 відповідача ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до обставин викладених у вказаній вище постанові, 12 липня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , на технологічній дорозі комбінату ООО ММК «ім.Ілліча» в Кальміуському районі м.Маіруполя Донецької області при зустрічному русі не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Scania», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.3 ПДР України. Вказана постанова набрала законної сили 23 вересня 2021 року.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіь марки «Scania P400CB8X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія «Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АР-5255708 (виданий ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та який діяв на момент ДТП 12 липня 2021 року.

24 листопада 2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахувало суму страхового відшкодування по даній страховій справі на підставі рахунку № SD-2102398 від 16 листопада 2021 року, ТОВ «Сканія Україна».

Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/02-069407 від 22 червня 2016 року, на підставі страхового акту №210000437983 від 26 листопада 2021 року, акту огляду транспортного засобу, рахунку № НОМЕР_3 від 16 листопада 2021 року, ТО «Сканія Україна» та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «Scania P400CB8X4EHZ», державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 274 274,49 грн.

Виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виплатило суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО розмірі 259 958,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР112916 від 29 листопада 2021 року та 14 315,90 грн було зараховано до несплачених страхових платежів, відповідно до п. 23 Договору.

Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правові відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля макри «Scania», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АР-5255708 (виданий ПрАТ «СК`Арсенал Страхування» та який діяв на момент ДТП 12 липня 2021 року.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК`Арсенал Страхування» з заявою (претензією) про виплат страхового відшкодування в порядку регресу на суму 274 274,49 грн, у відповідь на яку ПрАТ «СК`Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грв в рамках ліміту відповідальності передбаченою полісом № АР-5255708.

Крім того матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , на момент ДТП, працював водієм в ПП «Сармат», тобто на момент пригоди перебував у трудових відносинах з ПП «Сармат».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 129 958 грн 10 коп. При цьому, в стягенні з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 14 315,90 грн судом відмовлено з тих підстав, що стягненню з винуватця (або його страхової компанії за полісом ОСЦПВ) підлягає лише та сума, яка фактично була виплачена страхувальнику (на його рахунок або на СТО). Сума утриманого страхового платежу до суми суброгації не включається.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 14 315,90 грн, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до вимог частини 1 пункту 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Як вбачається із матеріалів справи, виконуючи свої зобов`язання за Договором страхування, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», виплатило суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО розмірі 259 958,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР112916 від 29 листопада 2021 року та 14 315,90 грн було зараховано до несплачених страхових платежів, відповідно до п. 23 Договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором. Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем ПП «Самар», як роботодавцем особи, винної у ДТП, у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, а отже до позивача переходить права вимоги у деліктному зобов`язанні.

Разом з тим, відмовляючи у стягненні з ПП «Самар» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 14 315,90 грн в порядку суброгации, суд помилково виходив з того, що вказана сума не підлягає стягенню з відповідача ПП «Самар» на користь позивача тих підстав, що стягненню з винуватця (або його страхової компанії за полісом ОСЦПВ) підлягає лише та сума, яка фактично була виплачена страхувальнику (на його рахунок або на СТО). Сума утриманого страхового платежу до суми суброгації не включається.

Так, дійсно, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до п. 23.8 Договору, укладеного між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у разі, якщо на момент здійснення страхової Страхувальник має заборгованість щодо сплати страхового платежу, (згідно графіка визначеного Додатком 1 Договору страхування) Страховик має право здійснити страхову виплату з утриманням несплаченої частини страхового платежу за поточний рік загального строку страхування таких ТЗ». Ця процедура є формою виконання страховиком зобов`язання перед страхувальником, при якій сума, що підлягає виплаті, спрямовується на погашення заборгованості за договором. Так, зарахування частини страхового відшкодування в рахунок чергових платежів (премій) вважається виплатою частини страхового відшкодування. Страховик має право утримати заборгованість із платежів із суми відшкодування, а такий залік оформлюється страховим актом і вважається виконанням зобов`язань перед страхувальником.

В цій справі матеріалами справи підтверджено виплату ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхового відшкодування у розмірі 259 958,59 грн, яку було здійснено шляхом перерахування на рахунок СТО.

Крім того, 14 315,90 грн було зараховано до несплачених страхових платежів.

В даному випадку, зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України. Між страховиком та страхувальником існують зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними.

Така природа правовідносин між указаними суб`єктами (взаємозалік за зобов`язаннями між цими сторонами) не впливає на обсяг загальної суми шкоди, що належить компенсувати, та у всякому разі такі взаєморозрахунки не можуть слугувати підставою для зменшення загальної суми завданого збитку.

Тому сума утримання (несплачені чергові платежі за договором страхування) жодним чином не зменшує суму завданого збитку.

Правомірність застосування механізму зарахування зустрічних однорідних вимог також підтверджена постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, у якій суд зазначив, що: «Зарахування зустрічних однорідних вимог є самостійною підставою припинення зобов`язання та за своїми правовими наслідками прирівнюється до належного виконання зобов`язання сторонами».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що: «До страховика потерпілого переходить право вимоги у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбувається заміна кредитора у деліктному зобов`язанні».

Отже, сума 14 315,90 грн, яка була зарахована в рахунок несплачених страхових платежів страхувальника, є частиною фактично виплаченого страхового відшкодування та підлягає включенню до загального розміру збитків, право вимоги щодо яких перейшло до позивача в порядку суброгації.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, та, як наслідок, зміни рішення суду першої інстанції із більшенням розміру стягнутого з ПП «Сармат» на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розміру шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з 129 958,10 грн до 144 274,19 грн та збільшенням стягнутих витрат по сплаті судового збору з 2 727, 54 грн до 3 028 грн.

У зв`язку зі зміною оскаржуваного рішення, та як наслідок, повного задоволення позовних вимог ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ПП «Сармат», колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ПП «Сармат» витрат на правову допомогу в розмірі 2 976, 81 грн.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги позивача, та як наслідок задоволення вимог позовної заяви до відповідача ПП «Сармат», з останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн, що, в даному випадку, є мінімальною ставкою судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381-383 ЦПК України, ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з Приватного підприємства «Сармат» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з 129 958,10 грн до 144 274 (сто сорок чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн 19 коп.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутих витрат по сплаті судового збору з 2 727, 54 грн до 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Приватного підприємства «Сармат» витрат на правову допомогу в розмірі 2 976, 81 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Сармат» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: