Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №211/943/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8979/26 Справа № 211/943/25 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 211/943/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Держава, в особі головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 01 червня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави в особі головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями посадової особи органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2024 року посадовою особою відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» за зверненням від ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 4/5721 від 10 квітня 2024 року внесено відомості щодо позивача про те, що він перебуває у активному розшуку, в зв`язку з ухиленням від призову, мобілізації, військового обліку.

Одночасно з цим, як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 за № УП/17447 від 27 листопада 2024 року, жодна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась та протоколи про адміністративне правопорушення не складались та не надходили.

Позивач зазначає, що жодного адміністративного правопорушення пов`язаного з мобілізацією він не вчиняв.

10 травня 2024 року, близько 21.00 год., автомобіль марки Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача на автодорозі Н11 (в`їзд в м. Кривий Ріг) був зупинений. В ході розмови працівник поліції повідомив, що позивач, згідно до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст», є «Ухилянтом» та перебуває в активному розшуку. Після чого, на запитання позивача чи може він продовжити рух працівник поліції наказав позивачеві залишатись на місці поряд з ним, тим самим здійснив затримання позивача, без складання протоколу. Після цього поліцейський повідомив про затримання позивача на номер 102 та викликав на місце СОГ ВП № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: 50031, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 1а, таким чином, позивач був незаконно затриманий та незаконно утримувався близько 2 годин.

Крім того, 30 листопада 2024 року, близько 16.10 год., автомобіль марки Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача по вул. Десантній, (мкр. 4 зарічний), м. Кривий Ріг він був зупинений працівниками ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції екіпажом, який рухався на автомобілі номерний знак 1268. В ході розмови працівник поліції повідомив невстановленій особі, яка перебувала у салоні поліцейського авто на задньому сидінні та була одягнута у військову форму, що позивач, згідно до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст», є «Ухилянтом» та перебуває в активному розшуку. Після чого, на запитання позивача чи він може продовжити рух працівник поліції наказав йому залишатись на місці поряд з ним, тим самим здійснив його затримання, яке продовжувалось близько 20 хвилин, при цьому працівники поліції неодноразово вказували невстановленій особі, що позивач перебуває у розшуку.

Позивач посилається на те, що у зв`язку з незаконним внесенням відомостей про нього до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст», він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 1 000 000 гривень та яка виразилась у наступному: моральні страждання спричиненні тим, що він двічі був затриманні працівниками поліції та перебував у статусі затриманого понад 2 години, більш того вказані затримання відбувались на очах його сім`ї, а саме: дружини та неповнолітньої доньки, які перенесли душевні страждання; порушенні права власності, що виразилось у необхідності витрачати пальне щоб добратись до місця проживання, необхідністю витрачати кошти на листування з поліцією, ТЦІ та СП і прокуратурою, та приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, оскільки жодни законом чи нормативним актом не визначено таке поняття як «Ухилянт», а отж воно являється образливим прізвиськом, яке покликано принижувати честь, гідніст та ділову репутацію певних громадян, більш того про те, що відносно позивача внесені відповідні відомості стало відомо і працівникам поліції зокрема: ВП № Криворізького районного управління поліції Головного управління Національн поліції в Дніпропетровській області та ВП № 2 Криворізького районного управліні поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області якими позивач безпосередньо взаємодію, в зв`язку з специфікою його роботи. Більш того вказані відомості до цього часу, наявні у ІПНП «Призовник, військовозобов`язани резервіст», тим самим будь-який поліцейський, який має доступ до вказаної системи може їх побачити, що впливає на сприйняття позивача, як особи, яка не дотримуєть законів.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача 1 000 000 грн у зв`язку з незаконним внесенням відомостей позивача до до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст».

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що саме посадовою особою відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» внесено відомості про те, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення передбачене ст. 210 КУпАП, що є порушенням презумпції невинуватості та відомості про те, що позивач «Ухилянт» та розміщено фото позивача. При, цьому відповідач не заперечував факту внесення відповідних даних. Більш того, свідок ОСОБА_2 яка працювала на той час в відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на запитання чітко повідомила, що жодних документів які згідно до законодавства можуть підтвердити вчинення позивачем будь-якого правопорушення їй надано не було, жодних дій на встановлення факту вчинення позивачем будь-якого правопорушення нею на вжито. Таким чином, очевидно, що саме посадова особа відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області внесла відповідні відомості тим самим присвоївши позивачу образливе прізвисько « ОСОБА_3 », більш того порушивши презумпцію не винуватості.

В свою чергу, жодних доказів того, що відповідач не мав змоги перед внесенням відповідних відомостей, перевірити належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП (витяг з реєстру, отримання від ініціатора належним чином завіреної копії постанови з відміткою про набрання законної сили), не надано, в зв`язку з тим, що такі докази не існують, більш того, як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 за № УП/17447 від 27 листопада 2024 року, жодна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась та протоколи про адміністративне правопорушення не складались та не надходили. Таким чином очевидно, що саме дії відповідача призвели до того, що позивач був затриманий працівниками поліції двічі.

У відзиві на апеляційну скаргу головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання відповідача, апеляційну скаргу позивача – залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області – Новікову М.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 11 квітня 2024 року посадовою особою відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а саме інспектором САП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Аліною Шафорост, до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» за зверненням від ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 4/5721 від 10 квітня 2024 року внесено відомості щодо позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він перебуває у активному розшуку.

10 травня 2024 року, близько 21.00 год., автомобіль марки Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача на автодорозі Н11 (в`їзд в м. Кривий Ріг) був зупинений. В ході розмови працівник поліції повідомив, що позивач, згідно до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст», є «Ухилянтом» та перебуває в активному розшуку. Після чого, на запитання позивача чи може він продовжити рух працівник поліції наказав позивачеві залишатись на місці поряд з ним, тим самим здійснив затримання позивача, без складання протоколу. Після цього поліцейський повідомив про затримання позивача на номер 102 та викликав на місце СОГ ВП № 1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, позивач був незаконно затриманий та незаконно утримувався близько 2 годин.

22 травня 2024 року до канцелярії ВП № 2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов лист за вихідним № уп/8249 від 22 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про завершення розшуку та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 травня 2024 року ОСОБА_1 було виключено із обліку в системі ІПНП «Призовник, Військовозобов`язаний, Резервіст».

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 за № УП/17447 від 27 листопада 2024 року, жодна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не виносилась та протоколи про адміністративне правопорушення не складались та не надходили. Жодного адміністративного правопорушення пов`язаного з мобілізацією ОСОБА_1 не вчиняв.

Крім того, 30 листопада 2024 року, близько 16.10 год., автомобіль марки Skoda Octavia А7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача по вул. Десантній, (мкр. 4 зарічний), м. Кривий Ріг він був зупинений працівниками ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції екіпажом, який рухався на автомобілі номерний знак НОМЕР_2 . В ході розмови працівник поліції повідомив невстановленій особі, яка перебувала у салоні поліцейського авто на задньому сидінні та була одягнута у військову форму, що позивач, згідно до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст», є «Ухилянтом» та перебуває в активному розшуку. Після чого, на запитання позивача чи він може продовжити рух працівник поліції наказав йому залишатись на місці поряд з ним, тим самим здійснив його затримання, яке продовжувалось близько 20 хвилин, при цьому працівники поліції неодноразово вказували невстановленій особі, що позивач перебуває у розшуку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт завдання йому моральної шкоди саме діями відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 2 розділу II Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 03 серпня 2017 року № 676, основними завданнями системи «ІПНП» є: інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України; забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС; забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу; забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.

Згідно з цим Положенням власником системи ІПНП є Національна поліція України, а адміністратором - уповноважений структурний підрозділ апарату центрального органу управління НПУ. Територіальні підрозділи поліції, зокрема працівники ГУНП, є лише користувачами цієї системи, яким надано відповідні права та доступ до інформації (пункт 1, 2 та 4 розділу IV).

Суд встановив, що 11 квітня 2024 року посадовою особою відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а саме інспектором САП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Аліною Шафорост, до ІПНП «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» за зверненням від ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 4/5721 від 10 квітня 2024 року внесено відомості щодо позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він перебуває у активному розшуку.

Така взаємодія прямо передбачена абзацом 3 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Згідно з цією нормою, Національна поліція за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_1 та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального ОРТЦК та СП, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Згідно з абзацом шістнадцятим пункту 79 цього Положення районні (міські) ОРТЦК та СП звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Механізм та формат цього обміну даними врегульовано Порядком електронної інформаційної взаємодії Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, затвердженим спільним Наказом Міноборони та МВС від 18 травня 2023 року № 290/41.

Отже, звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі яких поліція здійснює затримання та доставлення осіб, надсилаються не у вигляді окремих електронних документів чи паперових файлів для ручної перевірки, а саме у вигляді наборів даних шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Суд звертає увагу, що такі електронні звернення формуються безпосередньо в інформаційних ресурсах Міністерства оборони України у визначеному електронному форматі і лише згодом, автоматично, надходять до системи ІПНП поліції. Тому твердження позивача про те, що саме працівник відповідача неправомірно внесла щодо нього недостовірні відомості до бази даних, спростовуються нормативно закріпленим алгоритмом автоматичного інформаційного обміну між державними реєстрами.

За таких обставин, суд відхиляє аргументи позивача про те, що внесення його даних до ІПНП є незаконним.

Той факт, що відносно позивача фактично не були складені матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП (згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 за № УП/17447 від 27 листопада 2024 року), жодним чином не доводить протиправності дій Відповідача (ГУНП в Дніпропетровській області). Відповідно до статті 259 КУпАП та пункту 56 Порядку № 1487, адміністративне затримання та доставлення особи поліцією здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення (у разі неможливості скласти його на місці).

У даному випадку відповідач діяв у межах своїх повноважень, первинним джерелом формування звернення є база Міністерства оборони України, підстави для коригування цієї інформації безпосередньо органом поліції за заявою особи відсутні. Статтею 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначено вичерпний перелік підстав для видалення або знищення персональних даних,

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов`язок поліції здійснювати доставлення осіб за зверненнями ІНФОРМАЦІЯ_1 передбачений частиною третьою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, підрозділи поліції здійснюють обробку персональних даних осіб, отриманих шляхом автоматичної взаємодії з реєстрами Міноборони, у зв`язку із необхідністю виконання обов`язків, передбачених законом, тому окрема згода суб`єкта на їх обробку не потрібна.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України правовою підставою для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є наявність складу цивільного правопорушення: шкоди, протиправного діяння особи, яка її завдала, та причинного зв`язку між ними. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність держави. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку покладається на позивача.

В цій справі встановлено, що ГУНП в Дніпропетровській області під час обробки інформації в підсистемі ІПНП діяло виключно як користувач даних, що надійшли в автоматизованому режимі на виконання імперативних норм постанови КМУ № 1487. Дії поліції не носили характеру свавільного чи умисного втручання в особисті немайнові права позивача.

Оцінюючи твердження позивача про завдання йому моральної шкоди, яка виразилася у зміні звичного способу життя (відмова від користування громадським транспортом), матеріальних витратах та витратах особистого часу, суд зазначає наступне, що витрачений позивачем час та понесення матеріальних витрат не є моральною шкодою в розумінні статті 23 ЦК України.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: