Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №212/489/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6629/26 Справа № 212/489/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання – Лідовська А.А.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

У січні 2026 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лівицький О.М., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій та припинення нарахування.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 має право власності на приватну квартиру АДРЕСА_1 , яка перебуває на обслуговуванні АТ «Криворізька теплоцентраль».

Відповідно акту № 2 від 02.03.2012 року при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено «наявний видимий розрив на межі центрального опалення, гарячого водопостачання; стояки ізольовані, заглиблені стіни; у приміщенні встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 16.08.2010 року.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2025 року у справі 214/8356/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення, вказане рішення набрало законної сили 04.03.2025 року.

На сьогоднішній день АТ «Криворізька теплоцентраль»нараховує суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим просить суд визнати неправомірними дії АТ «Криворізька теплоцентраль»з нарахування плати по особовому рахунку за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 з 01.10.2013 року; зобовязати АТ «Криворізька теплоцентраль»припинити нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 з 01.10.2013 року і в подальшому не нараховувати.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лівицький О.М., до АТ «Криворізька теплоцентраль»про захист прав споживачів, визнання неправомірними дії та припинення нарахування, задоволений.

Визнано неправомірними дії АТ «Криворізька теплоцентраль»з нарахування плати по особовому рахунку за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 з 01.10.2013 року.

Зобовязано АТ «Криворізька теплоцентраль»припинити нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 з 01.10.2013 року і в подальшому не нараховувати.

Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль»на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень

В апеляційній скарзі відповідач АТ «Криворізька теплоцентраль» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про залишення позовних вимог без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом не враховано, що обраний позивачкою спосіб захисту не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту порушеного права позивача, зокрема, вимога про припинення нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії до квартири позивачки з 01 жовтня 2013 року і в подальшому не нараховувати, є некоректною та незаконною. Зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити дії щодо припинення нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії до квартири позивачів з 01 жовтня 2013 року є неефективним способом захисту, оскільки порушене право підлягає захисту способом припинення дій, які порушують право, тобто на майбутнє, що унеможливлює застосування правових наслідків «заднім числом».

Вказує, що судом не враховано того факту, що співвласники квартир та нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах утримання будинку пропорційно займаній площі житла/нежитлових приміщень, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення їх від такої участі.

Також відповідач посилається, що вимога про припинення нарахування за послугу з постачання теплової енергії споживачам, квартира яких від`єднана від системи централізованого опалення будинку, не підлягає задоволенню, оскільки квартири все одно повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, сплачуючи послугу з постачання теплової енергії в тій частці, яка передбачена нормами діючого законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Лівицький О.М. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах спраи, що ОСОБА_1 має право власності на приватну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу квартири від 11.10.2007 року, форма фласності – приватна, частка власності 1/1, право власності на квартиру зареєстровано в КП ДОР «КБТІ» 06.11.2007 року (а.с. 20).

ОСОБА_1 з 24.02.1998 року мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.18), з 14.11.2023 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.19)

11.01.2006 року Управлінням житлово-комунального господарства міськради (далі УЖКГ) за № 116/8 було погоджено відключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 від системи теплопостачання за умови розроблення проекту, розробленого проектною організацією та технічних умов в АТ «Криворіжгаз».

Так, Комісія про розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води була створена відповідно до Рішення виконкому Криворізької міської ради від 08.02.2006 р. № 90 і надавала дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в період з лютого 2006 р. по 2019 роки.

Актом про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) від 29.07.2011 року встановлено відключення від мереж ЦО і ГВП квартири за адресою АДРЕСА_2 .

На замовленя ОСОБА_1 було укладено договір підряду з ТОВ «Естрея» від 23.05.2011 року та у 2011 році проведено розрахунок тепловикористання на опалення та гаряче водопостачання в приміщенні квартири АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи надано робочий проект ООО «ЕСТРЕЯ» щодо реконструкції системи газообладнання в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту № 2 від 02.03.2012 року при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено «наявний видимий розрив на межі центрального опалення, гарячого водопостачання; стояки ізольовані, заглиблені стіни; у приміщенні встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 16.08.2010 року.

Незважаючи на припинення користування ОСОБА_1 послугами АТ «Криворізька теплоцентраль» з часу складання акту про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення з 02.03.2012 року, АТ «Криворізька теплоцентраль» нараховує з 10 жовтня 2013 року по липень 2025 року заборгованість за комунальні послуги, яка станом на липень 2025 року складає 97 401.31 гривень.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2025 року у справі 214/8356/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 30.08.2021 року на загальну суму 84 451.45 гривень, вказане рішення набрало законної сили 04.03.2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту відключення квартири позивача від системи централізованого опалення свідчить про неможливість позивача отримувати послуги відповідача за зазначеною адресою з моменту фіксації факту її відключення, а саме з 02 березня 2012 року. Враховуючи те, що відключення від системи централізованого опалення відбулося не через самовільне відключення, а у відповідності з наданим Дозволом, який був виданий відповідно до законодавства, що діяло на момент його видачі відповідно до приписів, зазначених в ньому, то відповідно є неправомірними дії позивача по нарахуванню плати за постачання теплової енергії (централізованого опалення) до квартири позивача за адресою: АДРЕСА_2 з 01.10.2013 року. Встановивши вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Предметом позову у цій справі є вимога про зобов`язання припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення з тієї підстави, що споживач здійснив відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, на момент виникнення спірних правовідносин, регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4(чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).

Відповідно пунктів 24, 25 Правил на момент спірних правовідносин, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, на момент спірних правовідносин, здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку на момент спірних правовідносин, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акту сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Матеріалами справи встановлено, що 11.01.2006 року Управлінням житлово-комунального господарства міськради листом за № 116/8 було погоджено відключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від системи теплопостачання за умови розроблення проекту, розробленого проектною організацією та технічних умов в АТ «Криворіжгаз».

Так, Комісія про розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води була створена відповідно до Рішення виконкому Криворізької міської ради від 08.02.2006 р. № 90 і надавала дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Питання відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води до створення і початку роботи даної Комісії, вирішувалися шляхом надання таких дозволів Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради у вигляді листів-погоджень.

Відповідач жодним належним і допустимим доказом не довів, що лист-погодження УЖКГ за № 116/8 від 11 січня 2006 року в подальшому був скасований чи в судовому порядку був визнаний недійсним, а отже у суду відсутні підстави не враховувати даний доказ, який був наданий позивачем.

На підставі вищезазначеного дозволу, за зверненням власника квартири, ПАО «Криворіжгаз» було розроблено робочий проект устаткування автономного опалення в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, позивачем надано акт від 02.03.2012, складений представником КПТС «Криворіжтепломережа» - та підписаний цим представником і споживачем ОСОБА_1 , яким встановлено: «наявний видимий розрив на мережі центрального опалення, стояки ізольовані, заглиблені в стіни, пакет документів мається; у приміщені встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 16.08.2010». Тобто наданий позивачем Акт підтверджує відключення квартири позивача від мереж КП «Криворіжтепломережа».

Відповідач не заперечує, що власником квартири ОСОБА_1 було отримано Дозвіл, отримано проекти та технічну документацію, виконано роботи згідно отриманих проектів та складено Акт від 01.03.2012 року.

При цьому, відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивач реально отримував послуги, які ним надавалися після відключення квартири позивача від мережі центрального опалення.

При відключенні від мереж централізованого опалення без дозвільних документів, вчинених до отримання проектних, технічних документів, такі дії споживача вважаються самовільними, протиправними, які тягнуть відповідальність за самовільне переобладнання приміщень та не надають підстав для припинення обов`язків власників квартир зі сплати за послуги з теплопостачання. Однак, позивачем по справі дії вчинялися згідно наданого Дозволу та отриманої технічної документації. Законність, правомірність надання, повнота визначення обсягу вчинення необхідних дій у виданому Дозволі про можливість відключення від централізованого опалення покладається на уповноважений орган (який видає Дозвіл) та дії позивача здійснені у відповідності наданого уповноваженим органом Дозволу не можуть вважатися самовільними.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що процедура відключення квартири позивача від мережі централізованого опалення, яка була врегульована Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання № 4 від 22 листопада 2005 року, порушена не була, оскільки така процедура розпочалася 11 січня 2006 року, тобто, до рішення виконкому Криворізької міської ради від 08 лютого 2006 № 90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», яким створено комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно Комісія не могла видати споживачу дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки вона була створена пізніше та відповідно після завершення робіт по відключенню від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води видати затверджений акт відключення квартири позивачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води.

Отже, процедура відключення квартири позивача від мережі централізованого опалення розпочалася 11.01.2006 року, тобто з дня отримання погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі і завершилась складенням акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 456/3896/16-ц.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , отримавши дозвіл на відключення квартири від мереж централізованого опалення, що підтверджується листом-погодженням Управління житлово-комунального господарства №116/8 від 11 січня 2006 року, правомірно здійснив таке відключення відповідно до робочого проєкту реконструкції централізованого опалення у його квартирі.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №401/2587/18, провадження №61-8952св19, від 31 березня 2021 року у справі №401/853/20, провадження №61-16527св20, від 17 червня 2021 року у справі №401/1141/20, провадження №61-2168св21, від 17 червня 2020 року у справі №401/795/20, провадження №61-2768св21, від 05 липня 2021 року у справі №401/660/20, провадження №61-2770св21, від 19 травня 2022 року у справі №401/269/19, провадження №61-11592св20, від 31 травня 2022 року у справі №401/1623/19, провадження №61-3777св21, від 21 вересня 2022 року у справі №401/661/20, провадження №61-2758св21.

Як зазначалось вище, предметом позову у цій справі є вимога про зобов`язання припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води з тієї підстави, що споживач здійснив відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення, але АТ «Криворізька теплоцентраль» продовжує нараховувати плату за постачання теплової енергії до його квартири.

Звільнення позивача від нарахування плати відповідно до Методики №315 за спожиту теплову енергію на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення в період з 01 жовтня 2013 року, не було предметом розгляду судом першої інстанції у даній справі, тому доводи відповідача у цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає.

Відповідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В порушення вказаних норм закону відповідач продовжує нараховувати суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_2 за те, чого позивач не отримував.

Згідно рішення Верховного Суду України у справі № 6-2951 цс 15 від 20.04.2016 року зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично надавалися постачальником, а споживачі (абоненти) користувалися ними. Однак, жодного доказу про надання послуг позивачці не надано до суду.

На той час чинне в України законодавство пов`язує виникнення обов`язку з оплати послуг з централізованого опалення виключно з умовою їх фактичного споживання. Так, згідно ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги. У свою чергу, виходячи з системного аналізу ст.901 та 903 ЦК України слідує, що послуги оплачуються за умов їх надання, а не наданою послуга вважається виключно за умови її споживання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Незважаючи на зазначені факти та норми права відповідач продовжує нарахування за не існуючу послугу.

Проте, жодний нормативно-правовий акт України не містить норм, які б зобов`язували власників, сплачувати за не спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі вартості послуги, яка могла б була бути спожита при користуванні послугою.

Отже, поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Згідно підпункту 9 п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року споживач звільняється від плати за послуги у разі їх не надання.

Таким чином, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що власник квартири ОСОБА_1 не здійснював самовільного відключення від системи централізованого опалення, в квартирі відключені стояки централізованої системи теплопостачання, і воно законне, а отже позивач не має фізичної можливості отримувати послуги відповідача і, як наслідок, не має обов`язку сплачувати за послуги, які він не отримував та за теплопостачання, якого відповідач йому не надавав.

Вказаний висновок повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені в Постановах Верховного Суду від 14.02.2020 року у справі №401/799/18, від 27.02.2020 року у справі № 456/3896/16-ц, від 31.03.2021 року у справі №401/853/20.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційним судом враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18 листопада 2019 року у справі № 401/2587/18, від 14 лютого 2020 року у справі №401/799/8, від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20, від 21 вересня 2022 року у справі №401/661/20, від 31 травня 2022 року у справі № 402/1623/20, які звертають увагу на ефективність способу захисту позивача, при відсутності вимог про стягнення боргу.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року залишити без мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: