Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №465/7718/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/7718/26

1-кп/465/1204/26

ВИРОК

Іменем України

21.08.2026 року м. Львів Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026142370000208 від 17 липня 2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дзгівка, Могильов - Подільського району, Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,-

в с т а н о в и в:

29.06.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи по вул. Героїв Майдану, поблизу будинку 28 у м. Львові на бордюрі, знайшов банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , котра випущена до рахунку

НОМЕР_3 , що належить потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення офіційного документу. В подальшому ОСОБА_3 впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розуміючи, що вказана банківська картка належить іншій особі та відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, з метою подальшого незаконного використання, 30.06.2026 у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 03 год 36 хв. привласнив банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , яка належить потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 30.06.2026 в період часу з 03:36 год., по 09:15 год., здійснив 10 операцій купівлі товарів на загальну суму 3230 грн., 96 коп.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого що складена ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 20.08.2025 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026142370000208 від 17 липня 2026 року, перевіривши встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини інкримінованого кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у його вчиненні, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, стороною обвинувачення доведена, дії обвинуваченого органом досудового розслідування у формі дізнання та прокурором, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як умисне привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів..

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані на особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання, які встановлені у ході дізнання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_3 згідно відповіді КНП ЛОР «Ямпільська територіальна лікарня Ямпільської міської ради» за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався; сприяв органу дізнання; повністю визнав вину у скоєному кримінальному проступку та щиро розкаявся; раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень - в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, у виді штрафу.

Суд вважає, що така міра та вид покарання сприятимуть досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого, інтересами держави та суспільства, та буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини 1статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 30.08.2024 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1.ст. 309 КК України, до покарання у виді 5 років пробаційного нагляду, яке обвинувачений не відбув.

Згідно зістаттею 71 КК України, до призначеного покарання слід повністю приєднати призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 30.08.2024 року у виді 5 років пробаційного нагляду та врахувати вимоги ч.3ст. 72 КК України щодо самостійного виконання покарання у виді штрафу.

Зі змісту ч. 3 ст.72 КК України вбачається, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, штраф як основне покарання, призначений за один із злочинів, не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) та за сукупністю вироків (ст.71 КК України).

Таким чином, суд доходить висновку, що покарання у виді штрафу, призначене за даним вироком, слід виконувати самостійно від покарання за вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 30.08.2024.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішити згідно статтей 100, 124 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень 00 копійок.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 30.08.2024 у виді 5 років пробаційного нагляду, визначивши остаточне покарання - 5 років пробаційного нагляду та штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 3ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1