Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №456/338/16-ц — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/338/16-ц

Провадження № 2/456/1/2026

РІШЕННЯ

іменем України

07 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Стрийська міська рада Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 та яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовом, в якому просила визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині житлового будинку загальною площею 136,9 кв.м, житловою площею 75,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 роки помер її чоловік ОСОБА_5 . Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за законом, оскільки чоловік не складав заповіту, що підтверджується довідкою Йосиповицької сільської ради від 02.02.2016 року № 63. До складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належав батькові спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві особистої власності у відповідності до свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Стрийської районної ради Львівської області від 24.03.1995 року та зареєстрованого в Стрийському МБТІ від 03.05.1995 року за № 42. Однак за життя спадкодавець ОСОБА_5 , який прийняв спадщину після свого батька ОСОБА_6 за заповітом від 11.06.1996 року реєстр. № 31, не зареєстрував за собою права власності на вказане нерухоме майно. Позивач разом з дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ОСОБА_5 в шестимісячний строк прийняли спадщину. Діями, які свідчать про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 , є заведення 27 жовтня 2015 року Стрийською державною нотаріальною конторою спадкової справи, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.10.2015 року № 41924407. Відтак після смерті спадкодавця ОСОБА_5 позивач з дочкою одержали право на спадкування за законом першої черги. Мати спадкодавця ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак відповідачі не подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з моменту смерті ОСОБА_5 та не проживали постійно разом з ним на день смерті. 01 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області із проханням видати їй та її на той час неповнолітній дочці ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Проте нотаріусом було відмовлено позивачу, посилаючись на відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок на ім`я ОСОБА_5 . Таким чином, з метою захисту спадкових прав позивач вимушена звернутись до суду.

27.04.2016 року позивач ОСОБА_1 та яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 в порядку ст.31 ЦПК України подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить встановити нікчемність заповіту посвідченого секретарем виконавчого комітету Йосиповицької сільської ради Стрийського району Львівської області Шановською З.М. від 01.10.1998 року за реєстром №28. Покликається на те, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя 11.06.1996 року він склав заповіт в користь свого рідного сина ОСОБА_5 , який постійно проживав разом з ним в одному житловому будинку та який здійснював за батьком постійний догляд. Інший син спадкодавця, ОСОБА_8 був зареєстрований, але не проживав постійно разом з ним. За один місяць до своєї смерті ОСОБА_6 був важко хворий на рак горла, тому він не міг підписати особисто заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Йосиповицької сільської ради Шановською З.М. від 01.10.1998 року. Ознайомившись із змістом цього заповіту можна дійти до висновку, що підпис ОСОБА_6 є підробленим.

16.12.2025 року представником позивача ОСОБА_1 та яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 – ОСОБА_9 подано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області заяву про зміну предмета первісного позову, в якому просить визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/8 частині житлового будинку загальною площею 136,9 м.кв, житловою площею 75,0 м.кв, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покликається на те, що предметом уточненого первісного позову ОСОБА_1 визначила: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині житлового будинку загальною площею 136,9 кв.м, житловою площею 75,0 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити нікчемність заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Йосиповицької сільської ради Стрийського району Львівської області Шановською З.М. від 01.10.1998 року за реєстр. № 28. В постанові від 31 січня 2024 року у справі №201/4160/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду виснував, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в справі № 456/3974/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23 липня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважаються такими, що прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , та визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на 1/4 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз частково виконано ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи в справі № 456/338/16-ц, що пов`язано із не виконанням Львівським державним нотаріальним архівом вимоги Стрийського міськрайонного суду Львівської області про витребування оригіналу спадкової справи №784/1998 р. після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , в якій міститься оригінал іншого примірника заповіту від імені ОСОБА_6 та заява про видачу свідоцтва про право на спадщину від 08.12.1998 року, та не виконанням державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2019 року про тимчасове вилучення у Львівському державному нотаріальному архіві оригіналу вище вказаної спадкової справи.

Виходячи з вище наведеного, у позивачки виникла необхідність змінити предмет первісного позову шляхом: заміни позовної вимоги «визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині житлового будинку загальною площею 136,9 кв. м, житловою площею 75,0 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 » іншими позовними вимогами: визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/8 частині житлового будинку загальною площею 136,9 кв. м, житловою площею 75,0 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 136,9 м.кв, житловою площею 75,0 м.кв, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Покликається на те, що спірний будинок на підставі свідоцтва на право власності належав батькові чоловіка відповідача ОСОБА_6 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів 23 березня 1995 року №36.Позивач за первісним позовом вказує, що її чоловік ОСОБА_5 , який був рідним братом чоловіка відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 , прийняв спадщину після батька за заповітом від 11 червня 1996 року, але не зареєстрував за собою це право на спадщину. Позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 добре відомо про існування другого заповіту, який батько склав вже на ім`я ОСОБА_8 , так як саме ОСОБА_8 доглядав його аж до самої смерті. Цей заповіт був складений ОСОБА_6 1 жовтня 1998 року в Йосиповицькій сільській раді, зареєстрований в реєстрі за № 28. Чоловік відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 – ОСОБА_8 своєчасно звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Так як в нього не було свідоцтва про право власності його батька, оскільки свідоцтво не давав йому його брат ОСОБА_10 , він отримав дублікат цього свідоцтва, яке йому було видано на підставі розпорядження Голови Стрийської райдержадміністрації № 676 від 30.11.1998 року та зареєстроване в Стрийському бюро технічної інвентаризації 02 грудня 1998 року у реєстрову книгу № 1. Частину необхідних грошей за отримання спадщини ОСОБА_8 сплатив, однак до кінця цю справу не довів, так як попав в лікарню після побоїв, отриманих від свого брата ОСОБА_11 , який взнав про існування заповіту на його ім`я. ОСОБА_8 тривалий час хворів та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 є спадкоємицею першої черги за законом. Оскільки її чоловік не отримав свідоцтва про спадщину після свого батька, нотаріус посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів відмовив ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на будинок АДРЕСА_1 . Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 як спадкоємиця після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , так само своєчасно звернулась в державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. В спадкову масу входили будинок АДРЕСА_2 , власником якого був ОСОБА_8 та будинок АДРЕСА_1 . 17 серпня 2000 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_2 , а на спірний будинок не отримала по вказаних вище підставах.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покликаючись на викладені позовній заяві обставини та просили первинний позов задоволити. Зустрічний позов заперечили та просили відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_12 в судовому засіданні зустрічний позов підтримала, покликаючись на викладені в ньому обставини, просить зустрічний позов задоволити та відмовити в первісному позові в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги за первісним позовом слід задоволити, а зустрічній позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 , що підтверджується дублікатом свідоцтвом серії НОМЕР_1 виданого на підставі рішення виконкому Стрийської районної ради народних депутатів №36 від 23.03.1995 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 04.11.1998 року Йосиповицькою сільською радою Стрийського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 вбачається, що 12.02.1998 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , яка після реєстрації змінила прізвище ОСОБА_13 на ОСОБА_14 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого 16.06.2015 року Йосиповицькою сільською радою Стрийського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З довідки виданої виконавчим комітетом Йосиповицької сільської радиСтрийського району Львівської області №59 від 01.02.2016 року вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцями за законом являються дружина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рідна сестра ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

З довідки виданої виконавчим комітетом Йосиповицької сільської радиСтрийського району Львівської області №63 від 02.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , заповіту у Йосиповицькій сільській раді не складав.

З відповіді Стрийської державної нотаріальної контори №154/01-21 від 01.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджує належність померлому будинку АДРЕСА_3 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 виданого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 вбачається, що його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 вбачається, що 29.09.1979 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_16 , яка післа реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_17 на ОСОБА_14 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 17.01.2000 року Йосиповицькою сільською радою Стрийського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Із заповіту посвідченого 01.10.1998 року секретарем виконкому Йосиповицької сільської ради Стрийського району Львівської області Шановською З.М. вбачається, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті заповідає своєму синові ОСОБА_8 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2023 року в цивільній справі №456/3974/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог неповнолітньої ОСОБА_2 , інтереси якої за законом представляє ОСОБА_1 до Стрийської районної військової адміністрації Львівської області, ОСОБА_4 про визначення незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно та визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06.06.2024 року по справі №456/3974/22 апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.11.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Стрийської районної військової адміністрації Львівської області, ОСОБА_4 про визначення незаконним та скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на нерухоме майно та визнання права на спадщину в порядку спадкування задоволено частково та визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Пилипів О.В., залишено без задоволення.Постанову Львівського апеляційного суду від 06.06.2024 року залишено без змін.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право».

Незвернення спадкоємця до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права власності на спадкове майно (див. постанову Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18).

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно із частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як передбачено частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справ

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Колегією суддів у постанові Львівського апеляційного суду від 06.06.2024 встановлено, що на момент смерті ОСОБА_6 йому не належало одноосібно право власності на спірний будинок, заповітом, складеним ним на користь ОСОБА_8 , охоплено лише частки в такому майні (1/2 (частка ОСОБА_6 ) + (частка ОСОБА_7 ), адже була успадкована ОСОБА_5 . Відтак, ОСОБА_8 , а в подальшому і його спадкоємці, могли спадкувати лише частку у розмірі у спірному будинку, а не цілий будинок.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , підставно просить суд визнати за ними право власності на спадковий житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами по 1/8 частині кожному, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому вказані позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі зібраних доказів суд вважає необхідним зустрічний позов задоволити частково та визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частини житлового будинку загальною площею 136,9 м.кв, житловою площею 75,0 м.кв, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частини житлового будинку загальною площею 136,9 м.кв, житловою площею 75,0 м.кв, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічний позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини житлового будинку загальною площею 136,9 м.кв, житловою площею 75,0 м.кв, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14.08.2026 року.

Головуючий суддя С. С. Сас