Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №447/2547/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/860/26

Справа №447/2547/26

П О С Т А Н О В А

20.08.2026 суддя Миколаївського районного суду Львівської області Павлів В.Р., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керуючий КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради,

за ч.1 ст.41 КУпАП,-

встановив:

22.06.2026 о 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 допустив порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових Вимогами частини першої відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX: статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ обумовлено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. У ході перевірки адміністрацією КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "РОЗДІЛЖИТЛОСЕРВІС" НОВОРОЗДІЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі – КП РЖС) надано Колективний договір між Роботодавцем Комунальним підприємством «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради та Радою трудового колективу підприємства, схвалений конференцією трудового колективу працівників КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради 30 квітня 2024 року, зареєстровано: Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської Ради Львівської області, реєстраційний запис №4 від 10 травня 2024 року (далі Колективний договір). Розділом 1. «Загальні положення» визначено: «1.4. Даний Колективний договір є правовим актом, який регулює трудові, виробничі та соціально-економічні відносини між Роботодавцем і працівниками на основі взаємного узгодження інтересів сторін». «1.5. Сторони визнають повноваження одна одної та зобов`язуються дотримуватись принципів соціального партнерства і підтверджують реальність забезпечення прийнятих зобов`язань і обов`язковість виконання умов даного Колективного договору.» Розділом 5. «Оплата праці» визначено: «5.17. Виплата заробітної плати працівникам проводиться у робочі дні не рідше двох разів на місяць: 7 і 22 числа кожного місяця в грошових одиницях, що мають законний обіг на території України». В ході перевірки встановлено, що заробітна плата працівникам КП РЖС виплачується з недотриманням умов, що визначені трудовим договором, а саме: з порушенням строків виплати (рідше двох разів на місяць та пізніше 7 днів по закінченні періоду, за який проводиться така виплата), що призвело до формування заборгованості. Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати, станом на день перевірки (05.06.2026) становить 535, 3 тис. грн., та включає невиплачену заробітну плату 66 працівникам за період березень 2026 року, у тому числі 22 жінкам в сумі 159, 8 тис грн. Окрім цього, станом на 05.06.2026 залишається невиплаченою заробітна плата за квітень 2026 року та першу половину травня 2026 року. Наведене свідчить про порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

- порушення вимог частини другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ: Вимогами частини другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ обумовлено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Однак у ході перевірки на Вимогу про надання документів №ЗХ/ЛВ/15574/023612 від 04.06.2026 адміністрацією КП РЖС не надано документального підтвердження, яке могло б вказувати на те, що при наявності заборгованості з виплати заробітної плати працівникам вживаються всі можливі заходи. Графік погашення заборгованості з виплати заробітної плати роботодавцем не розроблено.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.

04.08.2026 від захисника ОСОБА_1 адвоката Гелемея Ю.М. надійшли заперечення. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, а отже таке підлягає закриттю. В матеріалах справи є протокол від 22.06.2026, де є посилання на доказ вини ОСОБА_1 - «у ході перевірки на Вимогу про надання документів не надано документального підтвердження, яке могло б вказувати на те, що при наявності заборгованості вживались всі можливі заходи». Аналізуючи зазначену вимогу вбачається, що така не містить таких формулювань щодо «вжиття всіх можливих заходів», натомість містять відмітки про виконання самої вимоги. Неврахування виконання таких вимог свідчить незаконність протоколу та недоведеність вини ОСОБА_1 . Не доведено умисел ОСОБА_1 не виплачувати заробітну плату за наявності такої фінансової можливості, виплата заробітної оплати лише окремим працівникам або виключно собі як керівнику. Зазначив, що вимога надана в час, коли ОСОБА_1 перебував у відрядженні, тобто 04 червня 2026 року. Натомість строк виконання вимоги 10:00 ранку наступного дня (05.06.2026), попри те, що перевірка проводилась з 25 травня 2026 року.

У судовому засіданні представниця Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тріль І.Б. пояснила, що під час проведення заходу державного контролю щодо додержання законодавства про працю (у період з 20 травня по 5 червня 2026 року) до підприємства було висунуто вимогу про надання заповнених довідок встановленої форми. Зокрема, йшлося про довідку про використання коштів підприємства за період з січня 2026 року по даний час, яка мала містити узагальнену інформацію та підтвердити, чи спрямовуються фінансові ресурси підприємства у першу чергу на виплату заробітної плати та погашення заборгованості за минулі періоди.

Зазначену вимогу 4 червня 2026 року було вручено під розписку головному бухгалтеру, як посадовій особі, відповідальній за ведення бухгалтерського обліку, оскільки керівник підприємства перебував у відрядженні. Однак у визначений строк затребувані документи надані не були, що свідчить про невиконання законних вимог інспектора та про невжиття керівництвом дій, спрямованих на ліквідацію боргу.

Звернула увагу суду, що висновок про нерівномірність виплат базується на фактичних даних: станом на момент завершення перевірки виникла та залишалася непогашеною заборгованість із заробітної плати за березень 2026 року перед 66 працівниками на загальну суму 535,3 тис. грн.

Щодо відповідальності керівника ОСОБА_2 зазначила, що вина директора полягає у допущенні виникнення заборгованості з оплати праці та невжитті протягом року керування належних заходів щодо її усунення. За результатами заходу державного контролю керівникові підприємства було внесено припис про усунення виявлених порушень із терміном виконання до 28 серпня 2026 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Гелемей Ю. пояснив, що притягнення керівника до відповідальності виключно на основі суб`єктивних припущень є недопустимим відповідно до Конституції України, оскільки орган контролю не надав суду належних доказів його вини, а підприємство в межах своєї діяльності вживало всіх необхідних заходів.

Окрім того, звернув увагу на суттєві порушення процесуального порядку під час оформлення матеріалів справи. Зокрема, під час виклику виникла плутанина через зміну адреси органу контролю, про яку належним чином не повідомили. Сам візит до Держпраці не був повноцінним розглядом: захиснику та керівнику просто надали вже роздрукований протокол із вимогою його підписати, не надавши можливості надати пояснення чи висловити заперечення.

Адвокат також категорично заперечив твердження інспектора про те, що керівник нібито погодився з висновками перевірки через її неоскарження. Він наголосив, що акт був лише зареєстрований на підприємстві за вхідним номером № 156 в останній день перевірки без участі керівника, а відсутність скарги не свідчить про автоматичне визнання вини. Водночас факту наявності заборгованості з виплати заробітної плати та конституційного права працівників на її отримання захисник не заперечував, проте наголосив на відсутності складу правопорушення в діях самого керівника.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, стверджується протоколом серії № ЗХ/ЛВ/15574/023612/П/ПТ від 22.06.2026 року, Актом №ЗХ/ЛВ/15574/0233612 від 05.06.2026, вимогою про надання документів № ЗХ/ЛВ/15574/023612/НД від 04.06.2026.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, що підтверджується доказовою базою, наданою органом державного контролю.

Водночас, вирішуючи питання про застосування заходів адміністративного впливу, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. За відсутності юридичних підстав для повного звільнення від відповідальності, зазначені обставини підлягають врахуванню при оцінці ступеня суспільної шкідливості діяння.

У судовому засіданні встановлено, що КП «Розділжитлосервіс» є комунальним підприємством, єдиним джерелом доходу якого є надходження від споживачів за надані комунальні послуги. Через систематичну затримку сплати за послуги з боку населення підприємство опинилося у скрутному фінансовому становищі.

Незважаючи на обмеженість ресурсів, керівник підприємства ОСОБА_1 вживав активних та послідовних заходів для акумулювання коштів та погашення заборгованості:

1. Забезпечено претензійно-позовну роботу щодо примусового стягнення боргів із споживачів у судовому порядку.

2. Отримані на рахунок кошти спрямовувалися першочергово на виплату заробітної плати працівникам пропорційно до надходжень.

3. Станом на момент розгляду справи заборгованість не мала злісного чи вибіркового характеру, а виплати здійснювалися у міру акумуляції фінансового ресурсу.

Суд зважає на те, що хоча ОСОБА_1 не реалізував у повному обсязі право звернення до органу місцевого самоврядування (засновника) щодо виділення додаткового бюджетного фінансування, його дії були спрямовані на самостійне розв`язання фінансових проблем підприємства в межах наданих господарських повноважень.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративного відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи вимушений характер затримки виплати заробітної плати, зумовлений зовнішньою неплатоспроможністю споживачів, відсутність умислу на ухилення від виплати зарплати чи її використання на інші (непершочергові) цілі, відсутність тяжких та непоправних наслідків для працівників, а також особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та вживав заходів для погашення боргу, суд дійшов висновку, що вчинене правопорушення не становить високого ступеня суспільної небезпеки.

За таких обставин суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 280, 283 КУпАП, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КпАП України у зв`язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Павлів В. Р.