Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №442/5823/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5823/26

Провадження № 1-кп/442/398/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

з участю секретаря: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженнівнесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141110000517 від 18.06.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Куликів, Жовківського району, Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не працюючої, не депутата, не адвоката, розлученої, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої,

з участю сторін:

прокурора: ОСОБА_5

обвинуваченої: ОСОБА_6

у с т а н о в и в:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України N? 40/2026 від 12.01.2026, термін дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Судом визнано доведеним, що під час дії воєнного стану, ОСОБА_6 , 18 червня 2026 року близько 13 год. 15 хв., перебуваючи у приміщенні жіночої вбиральні ТЦ «Парк» за адресою: Львівська область, вул. В. Великого, буд. 1, а саме у першій кабінці вказаної вбиральні, помітила на м. Дрогобич, вбудованій полиці, залишений потерпілою ОСОБА_7 мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max» без нагляду, після чого у неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Max», об?ємом пам?яті 256 GB, у кольорі Desert Titanium, IMEL 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 у прозорому чохлі з підтримкою бездротової зарядки MagSafe, із встановленою SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , вартістю 49 311 грн 05 коп. взявши його з вбудованої полиці вбиральні та поклавши його у свою сумку, попрямувала у напрямку виходу. На виході з вбиральні ОСОБА_6 зустрілась з потерпілою ОСОБА_7 , яка побачивши її, перепитала чи та бачила, залишений нею телефон у кабінці, однак маючи можливість добровільно повернути його законному власнику, ОСОБА_8 повідомила потерпілій, що телефону не бачила, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, залишила місце вчинення кримінального правопорушення та покинула торговий центр, маючи можливість розпоряджатися телефоном на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 49 311 грн. 05 коп.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в умовах воєнного стану, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Будучи допитаною у ході судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_6 винуватою себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, вказавши, що викладене у фабулі обвинувачення відповідає дійсним обставинам.

Пояснила, що дійсно 18 червня 2026 року близько 13 год. 15 хв., перебуваючи у приміщенні жіночої вбиральні ТЦ «Парк», помітила мобільний телефон потерпілої, який забрала собі. Зустрівшись з потерпілою, вона не повідомила їй, що забрала її телефон, оскільки їй було дуже стидно. Однак, через короткий проміжок часу до неї прийшли працівники поліції, і вона їм його віддала. На даний час вона зрозуміла значення своїх негативних дій, щиро розкаюється у вчиненому, а при обранні міри покарання просить суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, попередньо подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що претензій майнового характеру до обвинуваченої не має, при призначенні покарання покладається на думку суду.

Оскільки обвинувачена повністю визнала свою винуватість у пред`явленому їй обвинуваченні, погодилась з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а інші учасники кримінального провадження не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому позиція учасників кримінального провадження є добровільною, суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення і винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченої в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченій суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженої є її виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, обставини справи та особу винної у їх сукупності.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

Суд враховує позитивну характеристику обвинуваченої та її ставлення до скоєного, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на її утриманні знаходиться малолітній син. З урахуванням наведеного необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, яке передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченої, її ставлення до скоєного, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Саме таке покарання на переконання суду буде достатнім для виправлення останньої та справедливим.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

З речовими доказами слід поступити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді підлягає скасуванню.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 100, 124, 349, 351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_6 винною у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк рахувати з часу проголошення вироку.

Скасувати заходи по забезпеченню кримінального провадження, а саме - арешт майна згідно ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.06.2026.

Речові докази: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro Мах», об`ємом пам`яті 256 GB, у кольорі Desert Titanium (рожево-золотистого кольору), ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , у прозорому чохлі з підтримкою бездротової зарядки MagSafe, із встановленою SIM-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено у спец-пакет НПУ ICR0227976, опечатано та підписано понятими – повернути потерпілій ОСОБА_7 ;

флеш накопичувач з відеозаписами з камер спостереження із приміщення ТЦ «Парк» від 18.06.2026, на якому зафіксована подія за участі ОСОБА_6 – залишити при матеріалах кримінального провадження;

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_9