Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №302/1027/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1027/26

Провадження № 2/302/635/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання – Бобонич Н. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Хустської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай), яка належала її померлому чоловікові ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29 липня 1978 року до дня його смерті.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно. До складу спадщини, за твердженням позивачки, увійшло право на земельну частку (пай) у землях колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» розміром 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042219, виданим на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 09 лютого 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 220.

Оригінал зазначеного сертифіката було втрачено, що унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивачка зазначає, що на час смерті чоловіка постійно проживала разом із ним та фактично прийняла спадщину. Разом із подружжям проживав їхній неповнолітній син, який також належав до спадкоємців першої черги за законом.

У подальшому син повідомив позивачку про небажання оформляти належні йому спадкові права на земельну частку (пай) та подав відповідну письмову заяву.

30 травня 2026 року державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну частку (пай). Підставами для відмови зазначено втрату правовстановлюючого документа, а також те, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли двоє спадкоємців, частки яких у спадщині є рівними.

Посилаючись на неможливість оформлення спадкового права у нотаріальному порядку, позивачка просить визнати за нею право на земельну частку (пай) у землях колишнього КСП «Бескид» розміром 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж у натурі (на місцевості), посвідчену сертифікатом серії ЗК № 0042219, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачки – адвокат Гренджа В. Ю. – подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує з підстав та обґрунтувань, наведених у позовній заяві, та просить задовольнити їх у повному обсязі. Також просила провести підготовче судове засідання без участі позивачки та її представника.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву про визнання позову, у якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом визнає у повному обсязі та заперечень проти позову не має. Підтвердив, що позивачка є його матір`ю, а ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був його батьком. Також зазначив, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, однак на спадщину у його майні не претендує та не бажає оформляти в порядку спадкування право на земельну частку (пай) у землях КСП «Бескид», яке належало його батькові. Просив позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а підготовче судове засідання та розгляд справи по суті провести без його участі.

Від Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області надійшла письмова заява про розгляд справи без участі її представника, зі змісту якої вбачається, що відповідач визнає заявлені у цій справі позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення, просить розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника сільської ради.

Від Хустської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. У клопотанні зазначено, що відповідач, ознайомившись із матеріалами справи, не заперечує проти визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом та просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами без участі представника адміністрації.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області – явку свого представника у підготовче судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце його проведення була повідомлена належним чином, заяв, клопотань чи письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не подала.

З огляду на неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого судового засідання, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–81, 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання та продовжує судовий розгляд.

У цій справі відповідач ОСОБА_2 подав заяву про повне визнання позову. Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області також визнала позовні вимоги у повному обсязі та просила розглянути справу за відсутності її представника. Хустська районна державна адміністрація – районна військова адміністрація подала клопотання про розгляд справи без участі її представника, повідомивши, що не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.

Перевіривши заявлені позовні вимоги, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області не суперечить вимогам закону, а задоволення позову за встановлених у справі обставин не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб. Позовні вимоги підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а інші учасники справи заперечень проти їх задоволення не висловили. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 200 та частиною четвертою статті 206 ЦПК України підстав для ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивачка ОСОБА_1 (до укладення другого шлюбу – ОСОБА_4 ) перебувала зі спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі з 29 липня 1978 року до дня його смерті. Від цього шлюбу народився син – ОСОБА_2 , який є спадкоємцем першої черги за законом. Після смерті чоловіка, 14 березня 2002 року, позивачка уклала другий шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Із матеріалів спадкової справи № 74/2002 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 позивачка прийняла спадщину. Постановою державного нотаріуса від 30 травня 2026 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа та наявністю двох спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину. Одночасно нотаріусом роз`яснено право на вирішення цього питання у судовому порядку.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на ім`я ОСОБА_3 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042219, яким посвідчувалося його право на земельну частку (пай) розміром 0,71 умовного кадастрового гектара у землях колишнього КСП «Бескид». Сертифікат видано на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 09 лютого 1998 року за № 220. Вартість земельної частки (паю) на момент видачі сертифіката становила 621 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що оригінал зазначеного сертифіката втрачено, про що опубліковано відповідне оголошення у газеті «Верховина».

Довідкою старости сіл Нижній Студений та Верхній Студений Пилипецької сільської ради підтверджено, що на день смерті ОСОБА_3 позивачка постійно проживала разом із ним та була зареєстрована за тією самою адресою. У сукупності з матеріалами спадкової справи зазначена обставина підтверджує фактичне прийняття нею спадщини у спосіб, передбачений статтею 549 ЦК УРСР.

Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов у повному обсязі та не заперечував проти визнання за позивачкою права на спірну земельну частку (пай). Хустська районна державна адміністрація – районна військова адміністрація також повідомила суд про відсутність заперечень проти задоволення заявлених вимог. Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області також визнала позовні вимоги та просила розглянути справу за відсутності її представника.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а суд здійснює їх захист у спосіб, визначений законом.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є їх визнання.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом, а спадкоємцями першої черги є діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав заяву про прийняття спадщини.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті чоловіка, а до складу спадкового майна входило право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії ЗК № 0042219.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» право на земельну частку (пай), набуте членом колективного сільськогосподарського підприємства, входить до складу спадщини та переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування.

Пунктами 16, 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом і залишається чинним до моменту виділення земельної ділянки в натурі та видачі документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» спадкоємці мають право на земельну частку (пай), а документом, що посвідчує таке право, поряд із сертифікатом та свідоцтвом про право на спадщину, є також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Суд враховує, що втрата оригіналу сертифіката не припиняє самого права на земельну частку (пай), оскільки належність цього права спадкодавцю підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку підтверджується постановою державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи подані докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, враховуючи визнання позову ОСОБА_2 та Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області, відсутність заперечень з боку Хустської районної державної адміністрації – районної військової адміністрації та відсутність встановлених судом обставин, які б свідчили про порушення прав чи законних інтересів інших осіб, суд доходить висновку, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам матеріального права та підлягають задоволенню шляхом визнання за нею у порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтями 15, 16, 392 Цивільного кодексу України, статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову, подане відповідачами ОСОБА_2 та Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, Хустської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 0,71 умовного кадастрового гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид», посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0042219, виданим на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07 квітня 1997 року № 197 та зареєстрованим 09 лютого 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 220.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.